Зарплата, житло, помічники: скільки може коштувати один нардеп бюджету

Народний депутат України може обходитися державному бюджету приблизно у 435 тисяч гривень на місяць. Якщо отримує всі передбачені законом виплати та користується коштами на роботу помічників. Водночас фактичні виплати депутатам суттєво відрізняються залежно від їхніх посад, участі в роботі парламенту та права на окремі компенсації.

Про це в етері Громадського радіо розповіла Софія Лазарова, парламентська аналітикиня Руху ЧЕСНО.

За її словами, максимальна сума включає не лише зарплату самого депутата. А й кошти на помічників, депутатську діяльність, житло, відрядження та інші передбачені законом виплати.

«Це сума повна, якщо депутат бере всі види компенсації, на які він має право. А також якщо користується можливістю отримувати депутатські виплати, має штат помічників, яким він оплачує роботу тощо. Тоді такий депутат дійсно з максимальною сумою, в яку він може обходитися, — це близько 435 тисяч гривень», — каже Софія Лазарова.

Водночас вона наголошує, що говорити про однакову суму для всіх парламентарів некоректно, оскільки депутати отримують різні види виплат.

«Насправді ситуація по Верховній Раді дуже різна і різні депутати отримують різні виплати. Тому тут краще аналізувати по різних статтях витрат, щоб розуміти, на які речі витрачаються гроші, наприклад, на кожного з 392 депутатів, які в нас є у Верховній Раді, і які речі отримує окремий народний депутат», — додала вона.

Окрема значна стаття витрат — оплата роботи помічників народного депутата. За словами аналітикині, щомісячний фонд на це становить 145 тисяч гривень.

«Саме на команду навколо депутата, на фонд для оплати праці його помічників, на місяць виділяється 145 тисяч гривень. Депутат може мати до 31 помічника і відповідно сам розподіляє, чи він усім платить. Наприклад, 30 людям із цих 145 тисяч гривень невеликі суми, чи він бере трьох помічників і платить їм повноцінну зарплату»,— додала парламентська аналітикиня Руху ЧЕСНО.

Лазарова пояснює, що тому не всі кошти, які рахуються як витрати на депутата, фактично надходять йому особисто.

«В якомусь сенсі всі виплати на депутата — це виплати не лише на нього особисто, але й на інших людей, які також беруть участь у тому, щоб писати закони. Виконувати роботу щодо зустрічей із виборцями тощо. Частина суми йде особисто на самого народного депутата, зокрема його зарплата, виплати на компенсацію житла, відрядження по країні, компенсацію транспорту», — наголосила вона.

Посадовий оклад рядового народного депутата стартує приблизно від 33 тисяч гривень. За словами Лазарової, ця сума залежить від прожиткового мінімуму та становить від 10 до 12 таких мінімумів.

«Чистий посадовий оклад народного депутата стартує від 33 тисяч гривень. Це якщо цей депутат просто рядовий, працює в комітеті, не має ніяких керівних посад, не є головою Верховної Ради, головою депутатської фракції тощо. Він отримує 33 тисячі гривень за умови, що він ходить на засідання. Якщо дивитися декларації народних депутатів, які зарплати вони самі показують у цих деклараціях. І порахувати середню зарплату одного депутата, то один депутат отримує приблизно 60 тисяч гривень, тобто вдвічі більше, ніж чистий посадовий оклад»,— каже парламентська аналітикиня Руху ЧЕСНО.

Це, за словами аналітикині, пояснюється численними надбавками.

«Одна з основних надбавок — це надбавка за інтенсивність праці. Вона може становити до 100% посадового окладу. Тобто ця сума просто множиться ще на два. Але, окрім того, депутати можуть отримувати надбавки, наприклад, за вчений ступінь. Якщо це кандидат наук, він отримує плюс 15% до свого окладу. Якщо це доктор наук — це ще вища доплата. Якщо депутат має почесне звання — заслуженого економіста, юриста, народного артиста чи якесь інше, — це ще від 20 до 40% зверху до зарплати. І так само депутати можуть отримувати від 10 до 20% за роботу з доступом до державної таємниці. Тому сумарно фактично депутати отримували за підсумками 2025 року, відповідно до декларацій, у середньому 60 800 гривень на місяць», — пояснила Лазарова.

Ще однією статтею витрат є кошти на депутатську діяльність. За словами Лазарової, наприкінці 2025 року Верховна Рада збільшила передбачений на це обсяг фінансування.

«Зазвичай ці виплати на депутатську діяльність були 60 тисяч гривень, що дорівнювало одній зарплаті депутата. А вони вписали рядок, що в цьому році має бути помножено на три зарплати депутата, і таким чином воно різко зросло до 200 тисяч гривень на місяць. Такі депутатські виплати — це окремі від зарплати гроші, які депутати отримують, щоб забезпечувати свою діяльність. Наприклад, на оренду приймальні, на якісь розхідні матеріали, папір, канцелярію, можливо, на якісь ще депутатські програми. Це може бути, наскільки я розумію, і допомога виборцям, якісь фонди допомоги. Але депутат сам розпоряджається цими коштами»,— долала вона.

При цьому, за словами Лазарової, у бюджетних змінах не було детального пояснення, чому суму збільшили саме втричі.

«Чому вирішили так збільшити цю суму, в тексті змін до державного бюджету там не було пояснення. Тому, можливо, через зростання цін тощо. Насправді незрозуміло, на чому саме так вирішили, але дійсно є такий факт».

Народні депутати, які не мають житла в Києві та не зареєстровані у столиці або в межах 40-кілометрової зони, можуть отримувати компенсацію за проживання.

«Ця компенсація теж зверху до зарплати, тобто депутат не має зі своєї кишені платити за оренду житла, а йому на це можуть дати окремі гроші — до 20 тисяч гривень на місяць», — каже парламентська аналітикиня Руху ЧЕСНО.

За її словами, компенсація розраховується за тарифом 650 гривень на добу. Кошти можна використовувати для оренди житла або оплати готельного номера.

«Це пільга для депутатів з інших регіонів, у першу чергу для мажоритарників, щоб вони могли працювати в столиці і мали кошти на житло. І тут питання, чи виправдана ця сума під час війни, чи ні. Цю компенсацію отримують депутати з різним матеріальним становищем. Є депутати, в яких у декларації жодних доходів, окрім зарплати, немає, і, можливо, віддавати третину зарплати на житло для депутата не зовсім комфортно. Але є і депутати, в яких декларації доволі значні, є накопичення, і при цьому вони теж отримують цю виплату, тому що ніяк не обмежується їхній матеріальний стан», — наголошує Софія Лазарова.

Окремо Рух ЧЕСНО аналізував зв’язок між відвідуванням парламенту та виплатами депутатам.

За словами Лазарової, депутати, які мають 100% пропусків і не виконують парламентську роботу, можуть не отримувати зарплату. Водночас є випадки, коли депутат пропускає пленарні засідання, але його виплати не дорівнюють нулю.

«Є, наприклад, Ігор Палиця, депутат від «За майбутнє». Він має 100% пропусків, не був на жодному голосуванні у Верховній Раді минулого року, але при цьому його середня зарплата була десь 37 тисяч на місяць. Тут може бути ряд причин. Або ж він подавав апарату Верховної Ради пояснення причин своєї відсутності, або ж він хоча не ходив у Верховну Раду, але ходив на свій комітет. Крім того, він є співголовою депутатської групи, там теж за це є доплати, можливо, це витягло його зарплату на цей рівень», — пояснила вона.

Водночас Лазарова вважає, що питання виплат депутатам, які не беруть участі в роботі парламенту, потребує окремої дискусії.

Ще одним пунктом, який привернув увагу аналітиків, стала компенсація за невикористані дні відпустки.

«Депутати з цього року мають змогу отримати компенсацію за невикористані дні відпусток. І деякі депутати, я так розумію, за увесь час, аж із 2019 року, отримували таку компенсацію. У декого вона склала пів мільйона гривень. По 45 днів на рік — там усі дні невикористаних відпусток. Так склалася така сума компенсацій за те, що депутати не могли або не хотіли йти у відпустку. Це теж доволі цікава історія», поділилась Софія Лазарова.

Рух ЧЕСНО також порівнював депутатські зарплати із загальними доходами парламентарів, які вони декларують.

«Ми дивилися на основі того, що самі депутати про себе подають у декларації, наскільки багато з їхніх доходів становить зарплата. І насправді у Верховній Раді є ряд нардепів, у яких зарплата — це менше 1% їхніх доходів. Це доволі відомі депутати, які займаються бізнесом, той же Петро Порошенко і, наприклад, Борис Приходько з «Довіри». І ще ряд депутатів, які декларували доходи від дивідендів, від інвестиційної діяльності. Депутати не мають права займатися бізнесом, якщо вони є депутатами, не мають права займатися іншою роботою, але можуть отримувати проценти від якогось свого бізнесу, який був до того, як вони увійшли у Верховну Раду», — наголосила аналітикиня.

За словами аналітикині, частина заможних депутатів не користується бюджетними компенсаціями.

Закон дозволяє народним депутатам займатися викладацькою та творчою діяльністю. За даними декларацій, у 2025 році 43 депутати отримували доходи від викладання.

«Щодо другої роботи, депутати дійсно не мають права на якусь повноцінну другу роботу, окрім викладання і творчої діяльності. Тому у Верховній Раді є 43 депутати, які в минулому році також підробляли викладанням і задекларували такі грошові надходження. Тобто отримували оплату як депутати, якісь компенсації і ще окремо доходи за викладання. Ми рахували і читали в першу чергу, які виплати закон дозволяє отримувати народним депутатам. Скільки максимально вони можуть отримувати, порівнюючи це з тим, що вони отримують фактично і що вносять у свої декларації. Перша річ, яка привернула увагу, — чистий посадовий оклад удвічі менший, ніж фактична зарплата, яку на руки отримують депутати», — каже вона.

За її словами, питання депутатських виплат потребує балансу між належним забезпеченням роботи парламентарів і контролем за використанням бюджетних коштів.

Вона додає, що надмірне скорочення фінансування парламентської роботи може вплинути і на якість майбутнього депутатського корпусу.

«Це привертатиме увагу меншої кількості фахових людей, які мають експертизу в якихось сферах і можуть свій досвід використати для законодавчих ініціатив. Тому це питання, мені здається, — дискусія, яка вже існує досить давно. З одного боку, чи не надмірними є виплати та компенсації депутатам, а з іншого — як дотримуватися балансу, щоб це все ж таки не була якась неприваблива робота. Насправді питання відкрите, і ця дискусія дійсно існує тривалий час у нашій країні», — пілсумувала Софія Лазарова.