Аудіоплеєр

Готово до відтворення прямого ефіру.

--:--
--:--

Тайванські компоненти знаходять у російській зброї: експертка пояснила, як вони потрапляють до РФ

Додати Громадське радіо як бажане джерело в Google
--:--
--:--
Відкрити аудіофайлВідкриває вихідний аудіофайл у новій вкладці.

Лише близько 20% тайванських компонентів, які виявляли в російській зброї, потрапили до Росії безпосередньо з Тайваню. Решта надходила через треті країни, зокрема Китай, Гонконг і Туреччину. Попри те, що Тайвань долучався до санкційних обмежень проти Росії, повністю перекрити шляхи постачання технологій поки не вдається.

Про це в етері Громадського радіо розповіла Соня Максимів, експертка аналітичного центру Kontur.

Експертка закликала не поспішати зі звинуваченнями на адресу Тайваню через виявлення його компонентів у російському озброєнні. За результатами дослідження аналітичного центру Kontur. Безпосередньо з острова до Росії потрапила лише п’ята частина таких деталей. Решта пройшла через посередників в інших країнах.

«Наше дослідження показало, що серед тайванських компонентів, які знаходили в російській зброї. Тільки 20% потрапили безпосередньо з Тайваню. Решта надійшла через треті країни — Китай, Гонконг, Туреччину. Ситуація зараз така, що санкції справді працюють: країни, які їх запроваджують, намагаються всіляко дотримуватися обмежень. Але завжди залишається величезна діра у вигляді третіх країн, які не зацікавлені в тому, щоб виконувати ці обмеження», — пояснила Соня Максимів.

Вона зазначила, що Тайвань не має власного санкційного режиму проти Росії, однак 6 разів долучався до санкційних пропозицій, які запроваджували Європа, США та Японія. Після кожного такого рішення обсяги постачання відповідних компонентів із Тайваню до Росії суттєво скорочувалися.

Водночас повністю контролювати всі комерційні операції складно, адже йдеться про тисячі компаній, які можуть мати різних власників та засновників.

«Тайвань сам по собі не має власного санкційного режиму, але 6 разів долучався до санкційних пропозицій, які запроваджували Європа, Сполучені Штати та Японія. І щоразу ми бачили, що постачання дуже різко падало. Тобто тайванські виробники справді намагалися зменшити ці поставки. Але тут є інша сторона питання: це бізнес, тисячі компаній. Деякі компанії на Тайвані можуть засновувати, наприклад, китайці, турки чи навіть росіяни. Через це статистика може викривлюватися, а реальні шляхи постачання стають складнішими для відстеження», — розповіла експертка.

За її словами, водночас варто відзначити зусилля тайванської держави та виробників, які намагаються обмежувати потрапляння власної продукції до Росії.

«Тайвань як країна і його виробники намагаються всіляко обмежувати постачання своїх компонентів до Росії. Представники тайванського уряду також зацікавлені в тому, щоб переривати ці шляхи постачання. Тому не можна зводити всю проблему лише до того, що тайванські компоненти знаходять у російській зброї. Важливо розуміти, яким саме маршрутом вони туди потрапляють», — наголосила Максимів.

Соня Максимів наголошує, що проблему обходу санкцій потрібно розглядати на двох рівнях. А саме: відповідальність держави та відповідальність приватного бізнесу.

«Тут варто говорити про два рівні. Перший — це те, що можуть робити компанії, а другий — те, що може робити держава. Наприклад, Тайвань на державному рівні намагається дотримуватися міжнародних обмежень і запроваджувати механізми контролю за тим, куди потрапляють ці компоненти.

Але є ще компанії. Вони повинні мати власний комплаєнс, тобто якісно перевіряти своїх постачальників. Наприклад, якщо тайванська компанія отримує замовлення від турецької компанії на певний чип, вона може витратити буквально хвилину, щоб зайти до турецького реєстру та подивитися, хто є засновником цієї компанії.

Якщо виявиться, що турецьку компанію заснував, наприклад, росіянин, це вже привід замислитися, куди зрештою може потрапити замовлений компонент. Адже є ризик, що через таку компанію він опиниться в Росії. Це маленькі кроки, які бізнес повинен робити самостійно», — пояснила експертка.

На її думку, найефективнішим механізмом впливу могло б стати запровадження кримінальної або принаймні адміністративної відповідальності. Для компаній, які допомагають обходити санкції.

«Звичайно, у цій ситуації найкраще було б, якби держава всіляко притягала такі компанії до кримінальної відповідальності або принаймні до адміністративної. Це, мабуть, було б найефективніше, тому що тоді бізнес розумів би, що за порушення є реальні наслідки.

Якби було більше кримінальної та адміністративної відповідальності, компанії значно більше боялися б цих наслідків. Але тут усе залежить від політичної волі конкретних держав. Якщо є бажання контролювати такі процеси, за ними стежитимуть. Якщо такого бажання немає, то й ефективного контролю не буде», — зазначила Максимів.

Експертка зауважила, що санкції не варто сприймати як інструмент, який миттєво припинить будь-яку торгівлю з Росією. Через глобалізацію економіки та можливість швидко створювати компанії в інших юрисдикціях росіяни постійно знаходять нові способи обходити обмеження.

Водночас санкційний тиск має практичний результат: він ускладнює виробництво російської зброї, збільшує його вартість і потребує більше часу.

«Бізнес є бізнес, і не варто сприймати санкції так, ніби вони в один момент зведуть до нуля будь-яку торгівлю з Росією. Це така гра в кішки-мишки. Щоразу придумують якийсь спосіб обмежити Росію, а вона шукає можливість обійти ці обмеження.

Це довгий процес. Але завдяки тому, що ми постійно запроваджуємо нові обмеження, російське виробництво зброї стає, по-перше, дуже довготривалим, а по-друге, дорогим. І саме так санкції повинні працювати.

Росіяни вигадують багато шляхів постачання, які не завжди формально є незаконними, але ми розуміємо, де зрештою опиняються ці компоненти. Створити компанію в тому самому Гонконгу чи Китаї — справа кількох хвилин. Тому повністю зупинити таку торгівлю, на жаль, не вдасться», — пояснила Максимів.

Вона додала, що важливо не припиняти документувати випадки обходу санкцій та передавати відповідну інформацію міжнародним партнерам.

«Ми повинні продовжувати працювати в цьому напрямку, показувати конкретні кейси та демонструвати їх нашим західним партнерам. Навіть якщо в результаті цього на один «Шахед» менше прилетить в Україну, це вже добре», — наголосила експертка.

За словами Максимів, Kontur публікує результати своїх досліджень у відкритому доступі та передає їх державним органам в Україні й за кордоном. Також аналітики співпрацюють із дослідницькими організаціями інших країн, щоб поширювати інформацію про шляхи постачання компонентів до Росії.

Експертка пояснює, що аналітичні центри можуть бути посередниками між державою та суспільством. Допомагаючи доносити інформацію про проблеми, які потребують політичних рішень.

«Ми завжди публікуємо наші дослідження у відкритому доступі та намагаємося передавати їх тим державним органам — в Україні чи за кордоном. Для яких ця інформація є релевантною або може бути корисною. На мою думку, про це потрібно постійно говорити. Адже це навіть психологічно працює: коли певну проблему озвучують, про неї починають думати, шукати способи її вирішення.

Ми також намагаємося комунікувати з аналітичними центрами інших країн. У багатьох демократичних державах, та й не тільки демократичних, аналітичні центри відіграють важливу роль. Вони часто стають своєрідними містками між суспільством і державою, допомагають передавати інформацію та привертати увагу до проблем.

Я позитивно налаштована щодо того, що чим більше ми поширюватимемо цю інформацію, тим легше буде достукатися до відповідних держав», — розповіла Максимів.

Вона також звернула увагу на те, що взаємодія з Тайванем у цьому питанні простіша, ніж із Китаєм. З огляду на відкритість тайванських інституцій до міжнародної співпраці.

Окремо експертка пояснила ситуацію із залежністю Тайваню від імпорту енергоресурсів. За її словами, острів імпортує понад 95% необхідних енергоносіїв, що суттєво обмежує можливості держави та приватного бізнесу повністю відмовитися від окремих постачальників.

Зокрема, це стосується й закупівель енергоресурсів у Росії. Максимів пояснила, що в умовах такої залежності від зовнішніх поставок відмова від російських ресурсів потребує пошуку альтернативних джерел.

«Тут проблема в тому, що Тайвань імпортує понад 95% своїх енергоносіїв. Тобто він не має достатніх власних потужностей і опинився в такій пастці залежності від імпорту.

Я думаю, що якби були інші можливості, приватні компанії також не закуповували б енергоресурси в Росії. Але наразі, якщо держава відмовиться від певних поставок, приватний бізнес теж не завжди може просто відмовитися. Тому що йому банально не буде звідки отримати необхідну нафту.

Я сподіваюся, що вони мислять стратегічно й із часом знайдуть інші країни, у яких можна буде закуповувати енергоносії. Але питання енергетики завжди складне, особливо коли країна настільки залежить від імпорту», — підсумувала експертка.

На початку розмови Соня Максимів також пояснила, чому Україні буде складно найближчим часом налагодити власне виробництво напівпровідників або стати повноцінним розробником чипів.

За її словами, це надзвичайно складна технологічна галузь, яка потребує значних фінансових ресурсів, висококваліфікованих фахівців та співпраці з технологічно розвиненими державами.

Експертка навела приклад Тайваню, де розвиток напівпровідникової промисловості відбувався за підтримки та зацікавленості Сполучених Штатів.

«Насамперед варто розуміти, що виробництво чипів — це складна технологія. Очевидно, що лише країни, які мають достатньо фінансових ресурсів, людського капіталу та впливу, здатні виробляти такі компоненти.

Ситуація з Тайванем склалася історично: Сполучені Штати були зацікавлені в тому, щоб виробництво чипів розвивалося саме там. Якщо говорити про Україну, то для того, щоб одного дня стати виробником або розробником чипів, знадобиться дуже багато часу та коштів.

Нам також потрібна буде співпраця з технологічно розвиненими країнами, яка могла б допомогти розвивати цю галузь. Але говорити про те, що це станеться в найближчому майбутньому, мабуть, поки не можна», — пояснила Максимів.

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Поділитися