Аудіоплеєр

Готово до відтворення прямого ефіру.

--:--
--:--

Справа М'янми може посилити позицію України в міжнародному суді проти Росії, — юрист

Додати Громадське радіо як бажане джерело в Google
--:--
--:--
Відкрити аудіофайлВідкриває вихідний аудіофайл у новій вкладці.

Міжнародний суд ООН уперше визнав наявність спеціального умислу на знищення етнічної групи у справі про геноцид рохінджа в М’янмі. Це рішення може мати значення для України у справі проти Росії, зокрема під час доведення того, що Москва вчиняє геноцид українців. Водночас застосувати висновки суду до української справи можна буде з певними обмеженнями, адже йдеться про різні форми злочину.

Про це в етері Громадського радіо розповів Роман Єделєв, юрист-міжнародник, доцент кафедри міжнародного права КНУ імені Тараса Шевченка, кандидат юридичних наук.

За словами юриста, одна з особливостей справи полягає в тому, що позов до Міжнародного суду ООН подала не держава, яка безпосередньо постраждала від дій М’янми. Гамбія розташована в Африці, далеко від М’янми, однак скористалася правом вимагати дотримання Конвенції про запобігання злочину геноциду.

«Це дуже важливе рішення, починаючи з того, хто виступив позивачем у цій справі. Це Гамбія — держава в Африці, доволі далеко від М’янми. Очевидно, що вона не постраждала безпосередньо від тих дій, які у своїй заяві до Міжнародного суду ООН кваліфікувала як геноцид. Тобто вже сам факт того, хто розпочав цей судовий спір, надає справі особливого значення.

Важливо підкреслити, що Конвенція про геноцид передбачає зобов’язання erga omnes. Це означає, що будь-яка держава світу, яка є учасницею Конвенції про заборону геноциду, може ініціювати спір у Міжнародному суді ООН. Якщо вважатиме, що інша держава порушила свої зобов’язання за цією Конвенцією.

Гамбія звернулася до суду, зокрема, тому, що це мусульманська держава, яка отримала підтримку ісламських організацій. Вона діяла з метою захисту мусульманської меншини рохінджа в М’янмі. Це перша особливість цієї справи», — пояснив Єделєв.

Друга важлива обставина, за його словами, — висновки суду щодо спеціального умислу, який необхідно довести для встановлення факту геноциду.

Юрист наголосив, що для кваліфікації дій як геноциду недостатньо довести сам факт убивств або інших злочинів проти певної групи. Потрібно встановити спеціальний умисел — намір повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу.

«Для доведення наявності геноциду потрібно довести спеціальний умисел. Він полягає в намірі повністю або частково знищити групу, захищену Конвенцією про заборону геноциду. У цій справі йдеться про етнічну групу рохінджа.

Міжнародний суд ООН не вперше звертається до питання, як доводити цей спеціальний умисел і як встановити його наявність. Але в усіх попередніх рішеннях суд відмовляв у визнанні того, що такий умисел було доведено. І ця справа стала першою, у якій Міжнародний суд ООН визнав наявність спеціального умислу на знищення групи рохінджа», — зазначив юрист.

На думку Єделєва, це може мати практичне значення для України, яка судиться з Росією в Міжнародному суді ООН. Зокрема, рішення допоможе аргументувати позицію щодо звинувачень Росії про нібито геноцид на Донбасі, які Москва використовувала для виправдання повномасштабного вторгнення.

«Для України це спрощує можливе доведення того, що Росія вчиняє геноцид. Якщо Україна звертатиметься до Міжнародного суду ООН із відповідними вимогами, це рішення допоможе нам доводити, що Україна не вчиняла геноциду на території Донбасу з 2014 року. Саме це є предметом розгляду в справі Україна проти Російської Федерації, яку ми ініціювали в перші дні повномасштабного вторгнення у 2022 році.

Тобто тепер ми зможемо використовувати це судове рішення і на практиці. Водночас можливість його застосування конкретно в нашій справі дещо обмежена. Адже ми переважно говоримо про те, що росіяни вчиняють геноцид у формі передачі українських дітей до іншої групи — Російської Федерації. А саме цей аспект геноциду в справі М’янми не розглядався», — пояснив Єделєв.

У справі Гамбії проти М’янми суд розглядав три форми геноциду: убивства представників групи, завдання їм серйозних тілесних ушкоджень і створення умов життя, розрахованих на її фізичне знищення.

«У справі розглядалися три аспекти — вбивство, завдання серйозних тілесних ушкоджень і запобігання відтворенню групи. М’янма ще з 1982 року проводила політику щодо рохінджа, за якої дітей, які належали до цієї етнічної меншини, не реєстрували. Їм відмовляли в громадянстві, не видавали документів. Їх виключали із суспільного та політичного життя, не надавали медичної допомоги.

І Міжнародний суд ООН навіть це визнав проявом наміру повністю або частково знищити етнічну групу. Тобто суд оцінював не лише безпосередні вбивства чи фізичне насильство, а й системну політику, яка створювала умови для знищення цієї групи», — розповів Єделєв.

Юрист також пояснив, що події в М’янмі відбувалися на тлі збройного конфлікту. Водночас, за його словами, суд встановив: дії проти рохінджа не були просто наслідком бойових зіткнень, а мали цілеспрямований і систематичний характер.

«М’янма — доволі фрагментована держава, де немає єдиного центрального уряду, який контролював би всю її територію. Так було у 2017 році, коли відбувалися збройні сутички між Армією порятунку рохінджа Аракана та армією центральної влади, і така ситуація залишається досі. Тоді М’янма кваліфікувала ці події як боротьбу із сепаратизмом. І справді, мав місце неміжнародний збройний конфлікт. Не можна сказати, що геноцид був відірваний від цього конфлікту. Але важливо, що досліджував Міжнародний суд ООН: це була не просто збройна боротьба, а цілеспрямовані, систематичні та широкомасштабні дії саме проти рохінджа.

Суд досліджував ситуацію в трьох селах, де проживали представники цієї меншини. Усі три села були повністю спалені, тоді як населені пункти за кілька кілометрів від них узагалі не постраждали від бойових дій. Тобто було зрозуміло, проти кого спрямовували ці дії. Саме так суд встановив, що мав місце геноцид», — зазначив юрист.

Водночас Єделєв застеріг від очікувань, що рішення Міжнародного суду ООН автоматично змінить становище рохінджа. Збройний конфлікт у країні триває, а люди, які керували військовими структурами під час подій 2017 року, досі мають вплив на владу.

«Начальник генерального штабу М’янми на той час зараз є президентом країни. Тому сподіватися, що рохінджа найближчим часом зможуть повернутися до М’янми, не доводиться. Крім того, регіон фактично не контролюється центральною владою. Там діє Армія Аракана, але це також збройне угруповання, яке виступає проти рохінджа. Це дуже складна міжетнічна та дискримінаційна ситуація, яку не можна вирішити одним рішенням Міжнародного суду ООН. Але принаймні ми отримали визнання того, що геноцид відбувся. Я впевнений, що надалі це рішення можна буде використовувати для тиску на центральну владу М’янми. Міжнародний суд ООН вказав на необхідність провести належне розслідування. Змінити законодавство країни та притягнути винних до відповідальності», — сказав Єделєв.

Він додав, що рішення міжнародного суду встановлює правову оцінку та відповідальність держави, але його виконання залежить від політичної волі.

«Повернення рохінджа, звичайно, важливе. Хотілося б, щоб ці люди могли жити в кращих умовах. Але рішення Міжнародного суду ООН — це про право. А подальше виконання права залежить від того, чи буде політична воля реалізувати це рішення. Водночас без рішення суду ситуація для рохінджа точно не ставала б кращою», — наголосив юрист.

Єделєв пояснив, що Міжнародний суд ООН розглядає спори між державами та визначає міжнародно-правову відповідальність держави. Натомість питання індивідуальної відповідальності конкретних посадовців і військових може розглядатися в Міжнародному кримінальному суді.

«Міжнародний суд ООН розглядає міждержавні справи й визначає міжнародну правову відповідальність. Щодо нинішнього президента М’янми є також розгляд справи в Міжнародному кримінальному суді. Там, можливо, йтиметься про індивідуальну відповідальність осіб, які безпосередньо вчиняли цей геноцид.

Але ситуація там ще складніша, тому що від подій 2017 року минуло багато часу. Значну частину доказів М’янма знищила, багато доказів просто зникли з перебігом часу. Тому будемо сподіватися, що національна судова система М’янми притягне винних до відповідальності. Якщо ні, то має спрацювати Міжнародний кримінальний суд, і ці особи понесуть відповідальність», — зазначив юрист.

На думку Єделєва, головний висновок для України полягає в тому, що Конвенція про запобігання злочину геноциду залишається дієвим інструментом. Держави можуть використовувати її для притягнення інших держав до відповідальності.

Юрист нагадав, що Міжнародний суд ООН також розглядає позов Південно-Африканської Республіки проти Ізраїлю щодо подій у секторі Гази. Водночас для України важливо не лише саме рішення у справі М’янми, а й підхід суду до оцінювання доказів.

«Якщо в України є належні докази того, що українських дітей передавали до РФ саме з метою часткового знищення української нації. То Міжнародний суд може стати на бік України. Звичайно, потрібно реально оцінювати наші шанси на перемогу в цьому суді. Але це рішення підвищує ймовірність того, що Україна зрештою звернеться до Міжнародного суду ООН. Із вимогою розглянути безпосереднє вчинення Росією геноциду», — пояснив Єделєв.

Ще одним важливим висновком він назвав підхід суду до доказової бази. Зокрема, у справі М’янми суд враховував доповіді комісій ООН та комісій зі встановлення фактів.

«Міжнародний суд ООН оцінив дуже багато доказів, які змогли переконати суддів у тому, що геноцид було вчинено. І тут суд підтвердив значення доповідей комісій ООН, комісій зі встановлення фактів. Ми також зможемо це використати, якщо відбудеться розгляд нашої справи проти Російської Федерації про безпосереднє вчинення геноциду. Та доказова база, яку Україна вже має, може бути ефективно використана в судовому процесі. Тобто ми отримали ще одне підтвердження того, на що можемо посилатися, а на що — ні», — підсумував юрист.

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Поділитися