Українські міністерства не оприлюднюють більшість обов'язкових відкритих даних, — експертка
Руки людини на клавіатурі комп'ютера/Фото: UnsplashМенше половини обов’язкових наборів відкритих даних, які мають оприлюднювати українські міністерства, фактично доступні на державному порталі. Актуальними та придатними для повноцінної роботи є менш як 20% таких даних. Зокрема, проблеми стосуються інформації про податкові борги, пошкоджене та зруйноване майно, діяльність бізнесу й державних органів.
Про це в етері Громадського радіо розповіла експертка з відкритих даних, засновниця OpenUp Ukraine Надія Бабинська.
За словами Надії Бабинської, метою дослідження було перевірити, наскільки українські міністерства та Державна податкова служба виконують вимоги постанови Кабінету Міністрів №835. Вона визначає перелік наборів даних, обов’язкових для оприлюднення.
Експертка пояснила, що відкриті дані — це передусім публічна інформація у форматі, придатному для автоматизованої обробки. Вона дозволяє журналістам, громадським організаціям, дослідникам і бізнесу аналізувати великі масиви інформації без необхідності вручну переносити їх у таблиці.
«Мій фокус — це відкриті дані, публічна інформація, яка придатна для автоматизованої обробки. Тобто щоб можна було опрацювати якісь дані, не переносячи їх у свої таблиці й не витрачаючи час на те, щоб вручну обробляти інформацію. Просто відкрив таблицю, використав якісь формули, подивився суми, невідповідності — і вже бачиш певні аномалії. Або аналізуєш дані, придумуєш власну аналітику та розповідаєш про це людям. Для журналістів це дуже корисна річ», — розповіла Бабинська.
Вона зазначила, що вирішила перевірити виконання міжнародних зобов’язань України у сфері відкритого урядування. Для цього зосередилася на 14 міністерствах і Державній податковій службі, які мають оприлюднювати значні обсяги суспільно важливої інформації.
«Я хотіла подивитися на ці відкриті дані через призму міжнародних зобов’язань, які бере на себе Україна. Уряд заявляє, що відкриватиме дані й оприлюднюватиме їх на порталі відкритих даних. Зокрема, такі зобов’язання Україна брала в межах партнерства «Відкритий уряд». Наші міністерства мали оприлюднювати певні набори даних, визначені відповідною урядовою постановою.
Я вирішила зосередитися на найбільших розпорядниках, адже їх тисячі. Взяла 14 міністерств і Державну податкову службу, тому що в неї є багато наборів даних, важливих для нашої спільноти. Наприклад, інформація про податковий борг і неприбуткові організації. Це дані, які бажано мати у відкритому доступі», — пояснила експертка.
Результати моніторингу виявилися невтішними: із 346 обов’язкових наборів даних менше половини оприлюднені. Однак навіть наявність інформації на порталі не означає, що нею можна користуватися.
«З 346 наборів даних менше половини оприлюднено. Але оприлюднено — це не означає, що ви зайдете на портал відкритих даних і побачите інформацію хоча б станом на 2026-й чи хоча б на 2025 рік. Це означає лише, що набори там формально є. А загалом наборів, з якими можна працювати, тобто актуальних і оновлених даних, — менше ніж 20%.
Тому в мене виникло запитання, чи дійсно ми виконуємо міжнародні зобов’язання. Адже уряд прозвітував про значний прогрес у цьому напрямку. Але мій звіт, моніторинг і результати дослідження показують, що це навряд чи так», — наголосила Бабинська.
Після аналізу даних Надія Бабинська звернулася до міністерств і Державної податкової служби із запитами. Щоб з’ясувати, чому вони не оприлюднюють або не оновлюють обов’язкові набори інформації.
За її словами, реакція розпорядників була різною: одні проігнорували звернення, інші заявили, що самостійно визначають терміни оприлюднення. А деякі після запитів почали публікувати й оновлювати дані.
Окремо вона звернула увагу на Міністерство цифрової трансформації, яке, за результатами моніторингу, опинилося серед аутсайдерів. Із п’яти наборів даних, які відомство мало оприлюднювати, жоден не був одночасно оприлюднений та актуалізований. Після звернення частину інформації почали публікувати.
«Міністерство цифрової трансформації — одне з аутсайдерів дослідження. У нього одна з найменших кількостей наборів даних, які потрібно оприлюднювати, — п’ять. І жодного з них не було оприлюднено та оновлено. Частина інформації була оприлюднена, але всі ці дані застарілі.
І це особливо дивує, адже саме Міністерство цифрової трансформації формує політику у цій сфері. Після мого звернення вони почали хоча б щось оприлюднювати. Мінфін також почав щось оновлювати. Хотілося б побачити, чи буде якась динаміка», — зазначила Бабинська.
Експертка планує повторити моніторинг приблизно 1 грудня, щоб перевірити, чи змінилася ситуація з оприлюдненням та актуалізацією інформації.
Надія Бабинська також застерегла від надмірної довіри до штучного інтелекту під час роботи з відкритими даними. За її словами, ШІ може допомогти написати скрипт для автоматизованого збору інформації або проаналізувати великі масиви, однак пошук потрібних даних і перевірку їхньої достовірності варто здійснювати самостійно.
«Штучний інтелект може допомогти написати скрипт, наприклад. Він може допомогти подивитися на дані, але саме шукати дані йому дуже складно. І я не радила б йому довіряти навіть тоді, коли він щось знайде. Я запустила скрипт, щоб зібрати всі дані про 346 наборів. Потім усі їх перевірила вручну, тому що штучний інтелект може помилятися, і дуже часто помиляється. Тому я завжди раджу тим, хто працює зі штучним інтелектом і даними, перевіряти та верифікувати інформацію», — пояснила експертка.
Вона додала, що під час аналізу великих наборів інформації, зокрема фінансової звітності та даних про бізнес, також використовувала ШІ для написання скриптів. Однак результати додатково перевіряла, щоб уникнути помилок і вигаданих відповідей.
«Ти робиш ще один крок — верифікуєш дані, робиш вибірку і перевіряєш її, щоб бути певною, що там немає якихось галюцинацій чи фабрикацій. А штучний інтелект дуже любить вигадувати. Треба пам’ятати, що це не розум: він працює з тими даними, на яких був натренований, і фактично передбачає, що має бути далі.
Звичайно, є різні моделі, і якщо маєш доступ до дуже просунутих, вони працюють набагато краще. Але здебільшого ми користуємося простішими інструментами. Тому я раджу менше їм довіряти й більше перевіряти», — наголосила Бабинська.
Однією з проблем, на які звернула увагу експертка, є відсутність у відкритому доступі інформації про податкову заборгованість бізнесу. За її словами, раніше ці відомості можна було отримувати через спеціалізовані аналітичні сервіси. Зокрема YouControl, Opendatabot та Clarity Project. Тепер для перевірки податкового боргу компанії потрібно отримати її дозвіл через сайт податкової служби.
У ДПС пояснювали обмеження безпековими ризиками, зокрема можливістю завдати шкоди підприємствам і фізичним особам, які перебувають на тимчасово окупованих територіях або в районах бойових дій.
«Основна проблема в тому, що цих даних у форматі відкритих даних узагалі немає. Наприклад, бізнес хоче працювати з іншою компанією і перевірити, чи є в неї податковий борг. Для цього потрібно зайти на сайт податкової, отримати дозвіл тієї компанії і лише тоді подивитися інформацію.
Це ускладнює роботу, адже раніше все можна було зробити набагато простіше — через різноманітні сервіси, які надають агреговану інформацію про компанії. Податкова пояснює, що через війну розголошення таких відомостей може завдати шкоди підприємствам чи фізичним особам на тимчасово окупованих територіях або там, де ведуться бойові дії. Тому вони не оприлюднюють інформацію про всіх», — розповіла Бабинська.
Водночас, за її словами, колеги з фундації DeJure оскаржили в суді обмеження доступу до таких відомостей. Організація аналізує доброчесність суддів, зокрема перевіряє компанії, з якими вони пов’язані. Через відсутність відкритих даних про податкові борги така перевірка була ускладнена.
За словами експертки, суд підтримав позицію позивачів і визнав, що суспільство має право знати про податкову дисципліну осіб, які взаємодіють із державою.
«Мої колеги з фундації DeJure пішли до суду, тому що вони аналізують суддів. Наприклад, у судді є якась компанія, а вони не можуть подивитися, чи має ця компанія податковий борг. Вони оскаржили це обмеження і виграли справу.
Суд сказав, що тут немає захищеного інтересу, який би виправдовував таке закриття інформації. Суспільство має знати, наприклад, якщо ми когось обираємо, чи є ця людина доброчесною у взаємодії з державою щодо сплати податків. Суд також зазначив, що такі обґрунтування податкової про можливу загрозу є нікчемними», — пояснила Бабинська.
Ще один важливий приклад — відсутність у відкритому доступі реєстру пошкодженого та зруйнованого майна. Експертка наголошує, що це особливо чутлива інформація з огляду на значні кошти, які держава спрямовує на відновлення.
«Мені дуже хотілося б, щоб ми відкрито говорили про реальні ризики. Наприклад, зараз не оприлюднений реєстр пошкодженого і зруйнованого майна. У нас виділяються мільярди на відновлення, але ми не знаємо, куди що йде.
Набір даних про пошкоджене та зруйноване майно надзвичайно важливий. Людина може перевірити, чи внесене її пошкоджене майно до реєстру. Якщо воно там є, можна розраховувати на відповідні відшкодування. Тому це інформація, яка має велике практичне значення», — зазначила експертка.
Надія Бабинська наголосила, що обмеження доступу до публічної інформації під час війни має бути обґрунтованим. Законодавство передбачає так званий трискладовий тест, який розпорядники повинні проводити, якщо хочуть обмежити доступ до певних відомостей.
Він передбачає оцінку можливої шкоди від оприлюднення інформації, наявності законних підстав для обмеження та суспільного інтересу. Однак, за словами експертки, у відповідях державних органів останній аспект часто ігнорують.
«Згідно із законом, розпорядники мають проводити так званий трискладовий тест, якщо хочуть обмежити доступ до якоїсь інформації. Це означає, що вони повинні оцінити, чи може оприлюднення даних становити загрозу, наприклад, життю та здоров’ю людей або безпеці розташування виробничих потужностей. Але вони також мають враховувати суспільний інтерес.
Усі пояснення, які я читала від розпорядників, і ті трискладові тести, які вони надавали, взагалі не враховують суспільного інтересу. Уявіть собі людину в уряді, яка не має бажання оприлюднювати певні дані. Їй кажуть провести трискладовий тест, і цілком імовірно, що вона зробить його так, щоб не врахувати суспільний інтерес. І дійти висновку, що все потрібно закрити», — пояснила Бабинська.
Вона назвала таку практику своєрідним «театром безпеки», коли державні органи декларують необхідність закриття інформації, не доводячи реальних ризиків від її оприлюднення.
«Ніхто це не контролює і не валідує. Ми маємо, знаєте, такий театр безпеки: тут ми кажемо, що потрібно все закривати. Але якщо проаналізувати дані того ж СБУ про те, яким чином відбуваються атаки на підприємства, то здебільшого наведення здійснюється через агентуру. А не через реєстри, відкриті дані чи інформацію про податковий борг. Тому тут дуже багато питань і викликів, але мало конструктиву з боку уряду», — зазначила експертка.
За словами Бабинської, вимога до державних органів оприлюднювати відкриті дані діє в Україні вже понад десять років. Крім того, у вересні 2025 року постанову №835 масштабно оновили, розширивши перелік наборів, які розпорядники мали оприлюднити.
Однак на практиці навіть законодавчі вимоги та передбачена адміністративна відповідальність не забезпечують належного виконання цих обов’язків.
«Уже понад десять років у нас є вимога до розпорядників оприлюднювати відкриті дані. Але я отримую відповіді на свої запити й бачу, що розпорядники або не розуміють. Або уникають реальної відповіді щодо того, що саме їм потрібно робити. Я не просто написала звіт і запити, а підготувала результати дослідження та направила їх Уповноваженому Верховної Ради з прав людини для реагування. За кожним розпорядником фактично є порушення, щодо яких потрібно відкривати провадження і притягувати до відповідальності або принаймні спонукати органи виконувати вимоги закону», — розповіла Бабинська.
Вона уточнила, що за неоприлюднення або несвоєчасне оновлення наборів даних передбачена саме адміністративна відповідальність.
Водночас державні органи нерідко опиняються перед вибором: виконувати вимоги законодавства чи реагувати на листи від СБУ та інших структур із проханням не оприлюднювати певну інформацію.
«Розпорядники досить часто постають перед вибором, тому що їм надходять листи від СБУ чи інших суб’єктів, у яких просять не оприлюднювати певні дані. Хоча законних підстав для цього може не бути. І тоді розпорядник переживає: якщо я це оприлюдню, мені загрожуватиме кримінальна відповідальність за розголошення державної таємниці. Або відомостей, які можуть становити загрозу. Але в нас є закон і постанова №835, яка була масштабно оновлена у вересні 2025 року. Перелік наборів, які мали оприлюднити ще тоді, існує. Проте ми бачимо, що дані не публікують і не оновлюють, попри передбачену адміністративну відповідальність. Хай вона й невелика, але це відповідальність. Тому я б сказала, що зараз вона не працює», — наголосила експертка.
Надія Бабинська пояснила, що відкриті дані важливі не лише для журналістів та громадських організацій. Вони безпосередньо впливають на роботу бізнесу, органів місцевого самоврядування та державних установ. А також допомагають громадянам ухвалювати повсякденні рішення.
Серед суспільно важливих наборів вона назвала інформацію Міністерства охорони здоров’я про лікарські засоби, медичні ліцензії та лікарів. Дані про освіту, адміністративні послуги, нотаріат, банкрутство та реєстри юридичних і фізичних осіб.
«Відкриті дані — це не тільки для громадянського суспільства, громадян, бізнесу чи медіа. Це так само і для держави. До мене нещодавно надіслали листа з однієї громади. Там просто скаржилися, що не можуть отримати дані про податковий борг, тому що для роботи їм потрібна ця інформація, а доступу до неї немає.
Чим більше доступних машиночитних даних ми маємо, тим швидше та якісніше працюватиме весь державний і управлінський механізм», — пояснила Бабинська.
Вона також навела приклади інформації, яка могла б допомогти українцям у повсякденному житті.
«У Міністерства охорони здоров’я є дані про ліки, рекламу, лікарів і ліцензії. Це важливо, щоб люди могли розуміти, чи можна довіряти тим чи іншим виробам, які рекламують. А також перевіряти інформацію про медичні послуги. Якщо говорити про освіту, завдяки відкритим даним можна зрозуміти, до якого навчального закладу віддати дитину і який рівень послуг там надають. У Міністерства цифрової трансформації є реєстр адміністративних послуг, який стосується буквально кожного, адже наша взаємодія з державою — це адміністративні послуги. Там можна дізнатися, скільки вони коштують і які терміни їх надання.
У Міністерства юстиції є важливі набори даних про нотаріат, реєстр фізичних і юридичних осіб, банкрутство. Це інформація, яка потрібна людям, наприклад, коли вони хочуть придбати майно або відкрити власний бізнес», — підсумувала експертка.
Бабинська закликала громадян активніше цікавитися доступністю публічної інформації. Надсилати запити державним органам і вимагати виконання законодавства про відкриті дані.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту



