Як аварія на Чорнобильській АЕС вплинула на український постмодернізм?

Гостя — Тамара Гундорова, українська літературознави­ця, культурологиня, докторка наук, гостьова професорка Гарвардського університету і головна наукова співробітниця Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка.

Тамара Гундорова: Річниця Чорнобильської аварії накладається на сучасну ситуацію та підсилює відчуття травми, яка знову повторюється у жахливих масштабах.

Чорнобильська катастрофа — це подія, яка знаменувала дуже багато різних процесів. По-перше, вона підготувала крах Радянського союзу та соціалістичної системи. Чорнобиль спонукав і активізував національну свідомість.

По-друге, він відкрив сферу приватності на тлі тоталітарного досвіду. Виживання кожної людини стало важливішим за всі правила та вимоги соціалістичного життя.

По-третє, Чорнобиль так само символізував зміну акценту — від центру до провінції. Процеси децентралізації почали відбуватися.

Але найголовніше — ця подія призвела до того, що почала змінюватися свідомість. Якщо змінюється свідомість, то картина світу змінюється також. Це була сильна травма глобального масштабу. Вона відкрила незахищеність людського існування.

Література фіксує всі зміни.

Слухайте також: Ми до кінця не відрефлексували радянський досвід в літературі — Тамара Гундорова

«Чорнобиль — метафора становлення нової картини світу»

Тамара Гундорова: Для мене Чорнобиль — це метафора становлення нової картини світу, нової літератури та культури. Що було важливим у цьому плані? По-перше, це відкриття імен. Те, що називалося «заповненням білих плям». Ми повернулися до своєї історії. Це примусило нас подивитися на минуле. Ми почали пізнавати свою історію, передруковувати невідомі твори. Це зовсім інше уявлення про українську літературу. Це була колосальна зміна нашої культури та спадщини. По-друге, у цей час почався період ознайомлення та можливість прочитати багато чого, про що до цього взагалі не було відомо. Це був інформаційний бум. Заборонені теми, нові ідеї тощо. Література почала ставати зовсім іншою. Літературне життя ставало різноманітним і розгалуженим.

У цей час відбувалися масові акції. Це стало каталізатором, який спонукав появі різних груп по цілій Україні. Згадаймо фестиваль «Червона рута». Це було маніфестацією нового покоління та культури, яка тоді складалася. Змінювалася функція літератури, культури та самого митця. З кабінетного та андерґраундного вони вийшли на площі, сцени. Почали читати вірші, співати, створювати перформанси. Це все динамізує літературне життя. Такого раніше не було. Так приходило нове покоління, яке заявляло про себе таким чином.

Покоління 90-х, попри важкість і травматичність того часу, служило амортизацією та рятувало від зневіри. А також це було творенням нової України.

Усі ці групи були протестом. І досить радикальним. Вони були опозицією офіційній культурі. Руйнували іконостаси. Це був вихід з андерґраунду. Київська поетична школа — це були таємні зібрання, орієнтовані на своїх однодумців. Різниця між ними та виходом з андерґраунду в тому, що нова література формувала своїх симпатиків і вихід назовні.

«Кожен розвиток спричинений травмою»

Тамара Гундорова: Пропрацювання травми веде до цілком інакших явищ і процесів. 90-ті роки можна називати пострадянським періодом. Це досить хаотична, різнобарвна епоха, у якій багато несформованості та невпевненості. Почавши з «Майданів» ми розірвали з пострадянським часом і почали жити в іншій епосі.

Період 90-х років є травматичним, але водночас дуже цікавим. Це процес, у якому вироблялася нова українська культура та свідомість.

Читайте також: Імперія, зброя і війна напряму пов’язані з культурою й ідентичністю — Віра Агеєва

38 років тому, 26 квітня 1986 року, сталася аварія на Чорнобильській АЕС — найбільша техногенна катастрофа в історії людства. Під час експерименту на 4-му реакторі станції сталися два вибухи.

Аварію на АЕС верхівка компартії СРСР намагалася приховати не лише від своїх людей, а й від світу. Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

За даними спостережень, 29 квітня 1986 року високий радіаційний фон зареєстрували у Польщі, Німеччині, Австрії, Румунії, 30 квітня — у Швейцарії та Північній Італії, 1-2 травня — у Франції, Бельгії, Нідерландах, Великій Британії, північній Греції. 3 травня — в Ізраїлі, Кувейті, Туреччині. Далі були Японія, Китай, Індія, а 5 і 6 травня — США та Канада. Менше ніж тиждень знадобилося, щоб Чорнобиль став проблемою цілого світу.

Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі