Ми до кінця не відрефлексували радянський досвід в літературі — Тамара Гундорова

Розмова з літературознавицею Тамарою Гундоровою.

Євген Савватєєв: Ми вже позбулися стереотипного, переповненого штампами уявлення про літературу, яке нам нав’язувала радянська влада?

Тамара Гундорова: Думаю, що так. 30 років — це, здається, невеликий час, але насправді це цілий відрізок історії. За цей час переформатувалося саме поле культури та літератури. Кардинально змінилося уявлення, що таке український митець, письменник. Для них розкрилося нове поле можливостей: для самореалізації, підвищення своєї професійної спроможності. Україна відкрилася для світу і ввійшла у діалог з ним. Хоча є й свої особливості, які й визначають обличчя культури та літератури останніх 30 років: питання націєтворення, держави, реакція і сприйняття історичних травматичних подій останнього часу, відновлення історичної пам’яті, підключення до системи світових цінностей.

Євген Савватєєв: Можна сказати, що українська література часів Незалежності була антитезою літературі УРСР?

Тамара Гундорова: Радянська література була дуже різною, в різні етапи, епохи. У 20-х роках минулого століття це було вершинне явище української культури. При тому, що там були й ідеї революційні та соціалізм, ідеї перероблення цього світу. Це разом накладалося і поєднувалося з творчістю і появою самобутніх письменників: Тичина, Підмогильний та інші. Друга світова війна дала вибухи індивідуальної творчості: Довженко, Тичина, Рильський. Шістдесятники, вісімдесятники — література радянського періоду насправді цікава у різних тенденціях. Якщо говорити про літературу періоду незалежності, — це заперечення імперських міфів і тенденцій. З іншого боку — це продовження таких речей. Наприклад, химерна проза Василя Земляка, Олександра Ільченка. Це є прекрасні речі.

У нас досі лишається проблемою те, що радянський досвід є невідрефлексованим, ми його відкидаємо, як ідеологічну спадщину. Але ми іноді недооцінюємо різноманітності художніх індивідуальних практик. Ми маємо Стуса, наприклад. Сприймаємо його як дисидента, жертву режиму, як непересічну людину, борця. Але це теж першокласний митець, поет. Ось такі речі залишаються у нас розірваними. Ми маємо намагатися відрефлексувати різні боки того минулого.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Розмова відбулась у партнерстві з Дискусійним ПЕН-клубом

Дев’ята дискусія «30 років Незалежності: Які зміни засвідчила наша культура» відбудеться 25 серпня о 18.00. на сторінці Українського ПЕН-клубу. Серед учасниць та учасників дискусії Тамара Гундорова, Анатолій Дністровий, Діана Клочко та Остап Сливинський. Модеруватиме розмову Богдана Неборак.

Дискусійний ПЕН-клуб — спроба вийти за межі соцмереж, де обговорення часто перетворюються на сварки, а також за межі псевдодебатів на телебаченні, де сценарій розмови визначається інтересами власників медіа. Мета Дискусійного ПЕН-клубу — сприяти розвитку громадянського суспільства, формувати культуру поваги до співрозмовника.

Попередні розмови:

1. Травми минулого і виклики майбутнього: Маринович і Лубківський про взаємини України та Польщі
2. Світ зараз занурений у радикальну непередбачуваність, але в Україні це почалося задовго до COVID-19 — Козловський
3. Сьогодні ми можемо собі дозволити не просити, а вимагати української мови — Макаров
4. Популісти атакують інституції — Зоя Казанжи
5. Треба говорити правду: війна — жорстока штука, де одна сторона стріляє в іншу — Білозерська
6. Свобода слова — справа, щодо якої не можна заспокоюватися ні на хвилину — Верстюк
7. Чорнобильська катастрофа як вирок командно-адміністративній системі СРСР — Бажан
8. Депортації 1944 року: статистика національного руху кримськотатарського народу дуже відрізняється від офіційної — дослідниця

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS