Чи варто сварити дітей за оцінки? Поради психологині

Гостя — дитяча та сімейна психологиня Катерина Гольцберг.

Про перенесення успіху дитини на власні успіхи

Катерина Гольцберг: Якщо дитина добре навчається, то це не тільки мова про її успіх, а й про батьківський. Але іноді ми це дуже плутаємо. Тобто з’являється мислення по типу «якщо у мене діти добре навчаються, то я добра, хороша мама / хороший, правильний батько».

• Переносити успіх дитини на власний — це, на мій погляд, найбільша проблема. Тому що дитина не дорівнює батькам.

Дитина може мати інші вподобання, їй можуть подобатися інші предмети. А асоціативні моделі «моя дитина має бути такою, як я» чи «якщо у мене щось не вдалося, то має вдатися моїй дитині» — дуже шкідливі. Адже дитина стає віддзеркалюванням не здійснених батьківських бажань.

Про розуміння рівня успішності дитини

Катерина Гольцберг: Наприклад, дитина добра знає математику, але погано хімію. У такій ситуації батьки зазвичай наймуть їй репетитора саме з хімії. Тому що в цьому дефіцит. Через це у дитини розвивається «дефіцитарність».

Я ж завжди пропоную батькам шукати те, що вдається дитині, і розвивати це. На мій погляд, все інше тоді підтягується до рівня успішності.

Як батьки розуміють оцінки дітей?

Катерина Гольцберг: Дитину за оцінки можуть знецінювати, ображати, дуже різко критикувати. Але батьки забувають, що це дитина, що їй щось вдається, а щось ні.

У дитини можуть бути якісь тривоги. Можливо, під час війни їх набагато більше, і вони заважають їй добре навчатися.

• Дитина потребує не гейту від батьків, а допомоги й розуміння того, що її люблять за будь-яких умов.

До того ж у нас є традиція сварити дітей при людях, жалітися на них. Мені це дуже не подобається. Тому що певні речі мають обговорюватися лише в родині.

Читайте також: Як батькам, які перебувають на війні, говорити зі своїми дітьми?

Як заохочувати дитину до навчання?

Катерина Гольцберг: Треба з’ясувати доречність вимог до дитини для себе. Умовно, чи хочете ви, щоб ваша дитина була саме хіміком.

Дійсно, є речі, які треба вчити на рівні загальних знань. Бо дуже багато предметів у школі вивчають досить поглиблено. Тоді ми можемо трохи знизити вимоги до власної дитини, розуміючи її потреби.

Також треба розібратися, чому, наприклад, дитина отримує погані оцінки. Це може бути спричинено станом дитини: вона може знаходитися в депресивному стані чи постійній тривозі. Психологи кажуть, що коли дитина знаходиться в емоційно нестабільному стані, то її неокортекс — частина мозку, яка відповідає за логічне мислення, — трохи пригальмовує. 

• Треба стабілізувати психологічний стан дитини, щоб вона могла навчатися з точки спокою. Тоді засвоєння знань буде більш приємним, не буде великого напруження.

Причиною поганих оцінок може бути різне ставлення вчителів до різних дітей. Тобто не завжди оцінки можуть відповідати дійсності. Іноді діти, котрі мають не дуже хороші оцінки, непогано складають іспити з певних предметів, які низько оцінювали вчителі. У цьому випадку бал — суб’єктивна думка конкретного вчителя про конкретні знання. На жаль, іноді викладачі можуть ставити несправедливі оцінки з урахуванням ставлення до дитини, до її, наприклад, зовнішності.

Можна проводити для своєї дитини тестові завдання з незаангажованою нешкільною людиною, яка може перевірити знання, якщо в цьому є потреба. 

Читайте також: У Дніпрі половина батьків не погоджується виводити дітей на очне навчання — журналістка

Як вплинути на успішність дитини?

Катерина Гольцберг: Я проти того, щоб дітей сварити. З дітьми треба розмовляти. Це не має бути на підвищеному тоні чи в збудженому стані.

Треба з’ясувати причини поганого навчання. Щоб з’ясувати причини, нам треба мати певну відвертість від дитини. Дитина не може бути відвертою з людьми, які її сварять. Тому треба заспокоїтися, взяти якийсь час на обдумування і сісти з родиною поговорити про проблему.

Можуть бути різні речі, через які дитина не навчається. Можливо, вона не вмотивована. Можливо, є булінг, про який батьки не знають. Можливо, вона залежна від гаджетів. Про все це тре поговорити.

Розмова залежить від віку дитини. Якщо це підліток, то з ним легше поговорити свідомо, ставити завдання. Іноді у дітей немає завдань. Наприклад, дуже багато дітей зараз відмовляються від вступу до вишів. 

Якщо ми не ставимо завдання посваритися з дитиною, то крик, покарання не допоможуть. 

• Допомагає повага до потреб дитини. Цю повагу треба проявити в спокійній поміркованій розмові.

Читайте також: Як зробити школу безпечнішою під час війни: досвід Ізраїлю