Ми маємо покоління українців, які не вміють писати російською, — Маріам Найем

Говоримо про мовне питання, стереотип про «агресивних україномовних», ідею «м’якої українізації» та те, як колоніальна спадщина впливає на освіту, виховання дітей і відчуття безпеки в суспільстві. Цей випуск Chicken Kyiv — про механізми, які формували залежність, і про умови, за яких Україна може усвідомити себе частиною європейського простору без колоніальних застережень.

Анастасія Багаліка: Коли я дивлюся на наші внутрішні процеси, які зараз відбуваються, мені хочеться поставити собі запитання і знайти на нього відповідь. Що в деколонізації первинне: політичне, чи культурне? Я цю відповідь не можу знайти, тому що є дуже багато «але».

Маріам Найем: Тут важливо, як ми даємо визначення культурному і політичному. Тому що визначення культури є дуже широке. У моєму розумінні культура — це все, що людина створила, щоб адаптуватися у світі: мова, будь-яка технологія, унітаз… Усе це культура. Але досить багато людей сприймають термін культура з позиції мистецтва.

Якщо ми входимо з позиції культури, як усіх створених людиною артефактів, то тоді це ставить майже що знак «дорівнює» між політикою і культурою. Для мене вся культура політична і все рішення політичні. Якщо ми говоримо про культуру, як про мистецьку історію, то відповідь для мене є достатньо логічна. Є багато суспільств, де певна когорта людей намагалася рухати культурну деколонізацію, але держава, нація, суспільство не деколонізуються без політичних практик. Тобто ми можемо говорити, що всі мають бути свідомі, але на свідомість теж треба мати ресурс і ми повинні розуміти, що є правда дуже багато людей, які важко виживають.

Під час дослідження, яке я робила для книги, я запитала у людини, що для неї ідентичність, а вона мені сказала: «а що треба казать». І я зрозуміла тоді, що мені треба трохи «попуститися» зі своїм «що таке ідентичність» і говорити нормальною мовою. Просто запитати, що вона любить, що вона цінує.

Правда в тому, що велика кількість українців живе з позиції виживання. А коли ти займаєшся виживанням, дуже важко знайти час на усвідомлення. Я теж про це говорю в книзі. Психологи говорять про те, що, наприклад у дитини цікавість розвивається тоді, коли вона в безпеці. Тому я і кажу, що ми не можемо розраховувати, що всі стануть свідомими. В такому випадку і робляться державні політики, де дуже обережно, послідовно робиться так, що ми всі повертаємо в одне русло.

Повністю розмову дивіться на Youtube-каналі Громадського радіо NextGen