Трамп чудово знає, що Путін — банкрут — Лариса Волошина

«Війна не виграється дронами»

Владислав Бундаш: Цього тижня у Кремлі заявили, що, якщо Україна продовжуватиме обстрілювати Росію — різні регіони та об’єкти, — то вони сильніше битимуть безпосередньо по Києву. Я розумію, що насправді це маніпуляція, але це певний маячок, який свідчить про те, що вони безпосередньо відчувають ці удари.

Reuters писало, що найбільший у Росії виробник бензину зупинив роботу після атаки українських дронів. Українські атаки вивели з ладу від 20 до 40% нафтопереробки РФ.

Також останніми днями ми спостерігаємо дуже показову картину: наші Сили безпілотних систем уражають російські судна безпосередньо в Азовському морі. Зокрема, аналітики Defense Express писали, що за останні 96 годин ми уразили 27,5% суден в Азовському морі.

Чи настане та точка, коли Україна своїми ударами зможе диктувати Росії необхідність зупинити війну?

Лариса Волошина: Коли ми будемо бити. У нас недостатньо дронів. Ми зараз робимо те, що можемо. Це те, про що написав Валерій Залужний, коли сказав, що ці тактичні успіхи — не привід спочивати на лаврах і говорити про перемогу. І він має рацію. Це тактичні успіхи.

І перерізання коридору, і всі ці речі, навіть наші удари по нафтопереробній галузі Росії — це все тактичні успіхи. Стратегічний успіх — це знищення їхніх виробничих потужностей.

Насправді це навіть не гітлерівська Німеччина. Якби заводи були зруйновані, стерті з лиця землі, то, на відміну від Гітлера, вони б їх не відновили.

Ми знаємо, що, наприклад, союзникам вдалося цього досягти завдяки бомбардуванням. До речі, із цим пов’язана цікава історія щодо аналізу пропаганди, який проводили аналітики ЦРУ. Вони аналізували ворожу пропаганду.

Є непогана наукова робота Александера Л. Джорджа, яка називається «Прогнозування політичних дій на основі аналізу пропаганди». У ній він описує, як, аналізуючи німецьку, японську чи італійську пропаганду, аналітики — це ЦРУ, а не волонтери — робили відповідні висновки. Це така задача із зірочкою для нас — те, чим мають займатися наші спецслужби.

Їм вдалося передбачити й зрозуміти, що Німеччина не просто готує якусь зброю. Це була програма «Фау», яка попила багато крові британцям наприкінці війни. Фактично «Фау» зруйнували Лондон.

Вони зрозуміли, що Німеччина щось готує, і, аналізуючи пропаганду, навіть вирахували, де, у якому квадраті Німеччини, розташовані ці заводи. Їх розбомбардували й тим самим відтермінували впровадження програми «Фау» на рік. Відповідно, Німеччина почала бити по Лондону в 1944 році. Якби вона почала бити в 1943-му, ще не факт, що американці висадилися б у Нормандії. Усе могло б бути інакше.

Цей момент — бити по підприємствах — важливий. Вони можуть бути відновлені, але це велика проблема. Тим більше, що це все ж таки не Друга світова війна, і виготовити якийсь «Іскандер», у якому є всі ці високочутливі елементи, набагато складніше, ніж виготовити ракету «Фау».

Але ми досі не маємо наступальної далекобійної зброї — нам її просто не дають. І це для нас велика проблема.

Нам потрібно багато ракет, які дійсно можуть за одну ніч просто стерти завод із лиця землі. Але ми бачимо, що всі нам аплодують щодо дронів. Чудово, але війна не виграється дронами. Потрібні далекобійна артилерія та ракетні програми.

«Трамп знає, що Путін — банкрут»

Альона Нестеренко: Дуже багато позитивних заголовків і щодо коштів, які нам виділяють, і щодо того, що Дональд Трамп таки надав нам ліцензію на Patriot, і щодо дронової угоди між Україною та Сполученими Штатами.

Трамп втомився від Путіна? Він його кружляв-кружляв, але жодної притомної реакції немає. Чи це свідчить про те, що американці люблять переможців, а ми демонструємо значні успіхи саме на фронті?

Лариса Волошина: Це не про переможців, це про гроші. Тому що, я нагадаю вам, Трамп не є виробником Patriot, йому не належить ця компанія. І Трамп не може прийти до виробника Patriot або F-35 і сказати: «Так, віддай свої напрацювання тим українцям, бо тепер я їх люблю».

Так от, якщо ми говоримо про те, що ми звернулися до Трампа по ліцензію, це означає, що цю ліцензію хотів надати виробник. Виробник, приватний бізнес, який є спонсором Дональда Трампа і всіх республіканців. Зброярі, як і нафтовики та американські енергетики, є традиційними спонсорами Республіканської партії.

І ці люди були зацікавлені, щоб їхні підприємства були розташовані на території Європи. Це їхня зацікавленість, це їхні гроші. У будь-якій державі це працює так само, як із нашими виробниками, які хочуть продати щось саудитам, але для цього потрібно, щоб держава підписала ліцензію. Трамп був людиною, яка заважала цим людям заробляти.

У цьому випадку це не про його любов до нас, а про його любов до себе. Просто подивіться на цю історію. У нас є свої виробники, і був скандал: держава не надає ліцензії, хоча ці виробники приватні. Це та сама історія. Просто там Patriot. Просто вони виготовляють не ці «зроблені домогосподарками на кухні дрони», як сказав німецький виробник, а високоточні ракети. Чому це відбувається? Насправді це набагато важливіша зміна, яку треба навчитися правильно трактувати.

«Трамп просто любить гроші»

Лариса Волошина: Хто такий Дональд Трамп? Ми кажемо, що він любить сильних. Ні, він любить гроші. Двадцять баксів — завжди двадцять баксів.

Дональду Трампу притаманна ідея, яка простежується в усіх його роботах. Наприклад, у нього є книга «Мистецтво укладати угоди», де він чітко описує свої найвдаліші угоди.

Як це виглядає? Він хоче купити якусь споруду. У неї є власник, і він не хоче її продавати. Він приходить і каже: “Добрий день, я Дональд Трамп. Я готовий купити у вас цю споруду за такі-то гроші”». Так було з готелем Hyatt.

Тоді власник цієї споруди сказав: «Трамп, ви божевільний?» — і припинив із ним розмовляти. Трамп протягом трьох років кожні два тижні надсилав йому листа поштою з тією самою пропозицією. Він не розмовляв зі ним, навіть не відповідав.
А потім у компанії, яка володіла готелем Hyatt, сталися фінансові проблеми. Вона була на межі банкрутства. Трамп просто дочекався. І коли компанії терміново знадобилися гроші, Трамп купив цей готель за безцінь.

А тепер подивімося на Путіна. Коли Трамп каже, що Володя хоче миру, він знає, що Володя — банкрут. Трамп приходить із пропозицією раз на два тижні. Та сама історія: «Ще ні? Окей». Тобто Трамп чекає на банкрутство Путіна. Він чудово знає, що Путін — слабак. Він чудово знає, що Путін — банкрут. Але розрахуватися він хотів Україною.

«Це не інцидент із ТЦК, а розправа»

Владислав Бундаш: 8 липня ввечері у Львові під час проведення заходів оповіщення стався чи то конфлікт, чи то сутичка. Потім це переросло в акцію, як багато хто її називає, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль ТЦК.

І найгірше — були побиті військовослужбовці ТЦК. Я дивився ці відео, і в мене було не те що обурення — я просто не знав, як це коментувати. Зазначу, що правоохоронці у Львові вже працюють. Затримали чоловіка, який міг безпосередньо напасти на військовослужбовців ТЦК.

На цей конфлікт уже є реакція президента Володимира Зеленського. Він сказав, що так не має бути й що правоохоронці це розслідують. Зокрема, натякнув, що й Міністерство оборони має виконувати свої обов’язки. Це стосується безпосередньо реформи мобілізації.

Також ми бачили реакцію керівника Офісу Президента Кирила Буданова. Він сказав: «Якщо ви сьогодні зриваєте одяг і б’єте військовослужбовця своєї армії, подумайте, хто завтра захищатиме вас від ворожої армії, яка так само битиме вас і зриватиме одяг».

Я бачив, що ви писали допис про те, що, коли дивилися це відео зі Львова, відчували певний жах: «Побитий, роздягнутий військовий ЗСУ та виродки, які насолоджувалися безкарним насильством. Знову шок, безсоння і знову чиста українська мова, яка застосовується для психологічного тиску на українців».

Які висновки ви зробили?

Лариса Волошина: Ці речі ми теж маємо розуміти. Це не інцидент із ТЦК. Патруль ТЦК зупинив чоловіка, який перебував у розшуку, і направив його на ВЛК. Тут же збирається група й нападає на абсолютно інший патруль. Цей патруль нікого не зупиняв. Це розправа. Це лінчування.

Владислав Бундаш: Вони просто подумали, що під час заходів оповіщення до ТЦК повели 20-річного хлопця. Але потім виявилося, що це 30-річний чоловік, який перебував у розшуку і якому безпосередньо вручали повістку.

Лариса Волошина: А якщо 20-річний? Ти приходиш — тобі нічого не загрожує. У чому питання? Розвернувся та пішов. Про що ми говоримо? Усі ці речі відбуваються, і тут же починається: ТЦК, там корупція, там те, там інше. Але ці люди ж зібралися не тому, що зупинили 30-річного, який перебував у розшуку, він дав грошей, його відпустили — і тут обурені львів’яни вийшли за справедливість.

І коли ми говоримо про реформу ТЦК, про те, що там є корупція… Коли там не буде корупції, ці натовпи будуть більшими. Ніхто з тих, хто відкупився і вийшов, на протест не вийшов. Виходять ті, хто не зміг.

І якщо відбувся протест, значить, хлопчик не відкупився. Я все правильно розумію? Тобто якщо люди вийшли й почали палити машини, це означає, що конкретно це ТЦК грошей не взяло. Біда, розчарування.

Ми справді зараз будемо казати: «О, є проблема. Наші військовослужбовці в конкретному місті Львові — нехороші люди, не вчиняють посадового злочину. І через це ті, хто вчинив адміністративне правопорушення — ухилився від постановки на облік, — вчинили кримінальні правопорушення, як-от хуліганство та завдання тяжких тілесних ушкоджень».

Покараймо тих, хто не вчинив посадового злочину, не взяв хабаря. Ми серйозно зараз про це говоримо?

Ми говоримо, що це не проблема ТЦК. Тому що навіть якщо ми проведемо реформу ТЦК — а це, безумовно, потрібно, — я не знаю, що саме робити. Може, когось замінити, цифровізувати, перевести це до Міністерства оборони.

Тому що, знаєте, коли в мене в «Дії» є і «Національний кешбек», і скринінг, і все, що хочеш, я навіть квитки там можу купити, але чомусь у цифровому форматі неможливо знайти людину, яка ухиляється від мобілізації, і якось заблокувати їй картки.

Насправді в нас є закон і пряма норма Конституції щодо військового обов’язку, але немає покарання за ухилення та ігнорування закону. Людина просто ігнорує закон. Вона мала прийти й стати на облік.

«Суспільство маємо вимагати покарання для порушників закону»

Владислав Бундаш: Учора я побачив у соцмережах коментарі. Насамперед хочу сказати, що мені дуже соромно й прикро через те, що зараз відчувають військові, які перебувають на фронті, дивлячись на все це. Я абсолютно розумію їхню реакцію.

Але коли я читаю коментарі в різних соціальних мережах під різними дописами, то бачу, наскільки суспільство розділилося. Одні, звісно, засуджують цей напад і побиття військовослужбовців ТЦК, а інші кажуть, що вони, по суті, самі винні, що винна система, винна влада, яка не реагувала на це кілька років.

З погляду психології, як ви оцінюєте точку, в якій ми зараз перебуваємо? І як із цим давати раду? Тому що мені здається, що стратегія в нас мала бути вже давно, ще вчора, але її немає.

Лариса Волошина: Оце «винна влада» — якраз перекладання відповідальності. Тому що таким чином ми говоримо про здорових бугаїв як про маленьких немовлят.

Ці конкретні люди вчинили злочин. Щодо влади, то ми, як громадяни, несемо відповідальність за той запит, який надсилаємо владі. Це може бути або запит на толерування ухиляння, або запит на впорядкування системи.

І коли ми говоримо: «Зробіть щось із ТЦК, щоб вони не ловили, зробіть щось там», — ні, проблема не в цьому. Проблема — у мобілізації, яка має бути впорядкована й відбуватися, як у воєнний час у країні.

Проблема якраз у її прозорості й автоматичності, щоб виключити людський фактор, коли конкретна людина може дати тобі повістку або не дати, може за хабар дати або не дати, може зробити це на замовлення: дружина замовила — заберіть чоловіка, і його заберуть. Що це таке?

Приберіть людський фактор. І для цього нам потрібна цифровізація. Щоб ці повістки, ці огляди — усе це було пов’язано з автоматичними системами.

Ми прекрасно це можемо. Якщо ти хочеш щось купити, продати або тобі щось потрібно, ти в «Дії» замовляєш довідку. За годину, сплативши 30 гривень, тобі все перевірять: судимий ти чи не судимий, де був і що робив. У чому проблема перевірити людину, яка показує документ? У нас є електронна документація в лікарнях: де ти хворів, лежав там чи не лежав.

Якщо лікар за гроші підробив тобі документи — лікар сяде. Тому що потім ти проходиш ВЛК, а в тебе цього немає. У документах написано, що тобі п’ять років тому відірвало ногу, а ось вона, нога. Хто тобі таке виписав? Іван Іванович Іванов із такої-то лікарні? Іване Івановичу Іванов, ходіть сюди.

Тобто має бути якась відповідальність. Ми як суспільство маємо вимагати покарання для порушників закону. А ми вважаємо справедливістю незастосування закону до нас, хороших. Але це несправедливо.