Запобіжник від «британського Трампа»: деталі про сторічну угоду між Україною та Великою Британією

16 січня 2025 року президент України Володимир Зеленський та прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер у Києві підписали угоду про сторічну співпрацю між двома країнами.

Угода закріплює, що Лондон надаватиме Києві щорічну військову допомогу на щонайменше 3,6 млрд доларів стільки, скільки буде потрібно. Передбачене нарощування співпраці у сфері далекобійного озброєння, інвестицій в українське оборонне виробництво, зокрема дронів та артилерії та ще багато іншого.

Що дає ця домовленість Україні та чи буде Британія підтримувати нашу країну так довго, обговорили в етері Громадського радіо з юристом-міжнародником Іваном Лозовим.

Про унікальність угоди та «фактор Джонсона»

Руслана Кравченко: Чи підписувала Україна ще таку угоду з іншими країнами — саме сторічну?

Іван Лозовий: Це вперше. І не випадково, що цю угоду уклали саме з Великою Британією. Вона звучить дуже гарно — на 100 років ми обіцяємо одне одному дружбу і співпрацю. Там є все, що тільки можна уявити. Це не маленька угода. Вона має багато аспектів та положень. Хоч конкретики небагато, але це підтвердження того, що Британія — одна з наших головних союзниць під час цієї війни. І не випадково, що вона на третьому місці після США і Німеччини за обсягом допомоги — понад 15 мільярдів доларів.

Руслана Кравченко: Коли почалася більш активна співпраця України з Великою Британією? Це вже після повномасштабного вторгнення? Чи, можливо, після Brexit?

Іван Лозовий: Brexit був великим викликом для самої Великої Британії. Це тривалий і важкий процес як для Європейського Союзу, так і для Британії. Brexit провів прем’єр-міністр Борис Джонсон. Він є одним із кількох топ-політиків світу, який виявив найбільшу підтримку України. Джонсон бував в Україні багато разів як премʼєр-міністр. Наразі він веде колонку в англійській газеті, де висловлює й надалі підтримку нашій країні, але вже як приватна особа.

Велика Британія — велика, потужна країна, яка дуже нас підтримує.

Що змінилось після підписання угоди

Іван Лозовий: Велика Британія разом із Німеччиною замість США провели нещодавно у Брюсселі «Рамштайн».

Руслана Кравченко: Я висвітлювала цю подію зі штаб-квартири НАТО. Британія тоді надала найбільшу допомогу Україні: безпілотники, іншу техніку. Що ще відомо про угоду?

Іван Лозовий: Нагадаю, що це рамкова угода. Це якоюсь мірою піар, але дуже хороший. Коли дві країни заявляють про дружбу і тісну співпрацю на 100 років, то це не просто так. Цей фактор важливий, якщо до влади прийде умовний «британський Трамп». Поки що на горизонті таке не спостерігається, хоча той же голова партії «Реформа» Найджел Фарадж часом висловлюється не зовсім на підтримку України.

Така угода скеровує і спрямовує британську політику на довгі десятиліття. Це дуже добре. Звісно, що конкретика повинна бути вже на кожному кроці. Але що означає конкретика? Це не так, як Трамп з’їздив на Близький Схід, і сказав, що він начебто уклав угоду на 2 трильйони доларів. Конкретика, це коли Білл Клінтон поїхав у Саудівську Аравію і повернувся до Штатів з пакетом замовлень для виробника великих пасажирських авіаліній Boeing.

Зараз потрібно добиватися такої співпраці з Великою Британією по всіх спектрах, які зазначені в угоді. Усі підстави для цього є, але є й перепони. Безумовно, на першому місці — корупція в Україні.

Про корупцію

Руслана Кравченко: Чи зможе Британія впливати на ситуацію із корупцією в Україні?

Іван Лозовий: Я понад 12 років консультував західні компанії щодо інвестицій в Україну. Не хочу говорити про анекдотичні випадки, але коли потенційні інвестори знайомились із реаліями, то були шоковані. Це підтверджується і рейтингом Transparency International за 2024 рік: минулого року Україна опинилася на 105-му місці за рівнем корупції з-поміж 180 країн.

Колись Європа фінансувала боротьбу з корупцією за президента Леоніда Кравчука. Я впевнений, що Леонід Макарович не мав зеленого поняття, що від нього хочуть. Йому було абсолютно байдуже.

Фінансувати цей напрямок не треба, бо в нас і так надто багато антикорупційних органів. Мабуть, це зробили спеціально, щоб всі ці відомства між собою конфліктували. На жаль, реальної боротьби поки що немає.

Було б непогано, якби британський приватний бізнес заявив про важливість боротьби з корупцією навіть в приватному порядку, десь за кулісами. А якщо українська сторона не змінюватиме підходи, то далі можна було б виходити у публічну площину. Велика Британія ще 10 років тому ухвалила «Anti-Bribery Act». Будь-яка компанія, що навіть дотично причетна до корупції в Україні, може отримати серйозні санкції за це.

Нам треба працювати значно якісніше, щоб будь-яка рамкова угода дійшла до конкретики.

Про дезінформацію та реінтеграцію

Руслана Кравченко: Ще один пункт угоди — боротьба з дезінформацією. Зараз надзвичайно важливо боротися з дезінформацією на тих територіях, які є прифронтовими, тому що туди заходить Росія зі своєю пропагандою. Як Британія може допомогти в цьому аспекті?

Іван Лозовий: Британія має ті ж виклики, що й інші цивілізовані демократичні держави. Їхні відкриті суспільства дуже вразливі до підступної стратегії Росії — поширювати дезінформацію. Ботоферми, тролі — все це важко простежити та контролювати. А соціальні платформи належать приватним компаніям. Жодна держава — ні Британія, ні США — не можуть змусити банити конкретних користувачів. Це глобальна проблема, яка стосується не лише Великої Британії.

Водночас Україна тут також недопрацьовує дуже сильно. Я колись спілкувався у Facebook з тодішньою міністеркою реінтеграції окупованих територій Іриною Верещук, і вона чесно сказала, що програми з культурної та мовної реінтеграції у нас немає. Мене це дуже здивувало. Що робити, коли маленькі діти виростають на окупованих територіях фактично «рашистами»? Їх одягають у російську військову форму і вчать обожнювати Путіна. У нас повинна бути відповідна демократична проукраїнська програма.

Можна взяти за приклад Канаду. Там є державна організація, що підтримує канадську культурну спадщину й ідентичність. У них дуже неоднорідне суспільство, багато іммігрантів, зокрема й українців. Вони могли б поділитися власним досвідом.

У Британії є своя велика проблема — російські гроші засіли в Лондоні. Російська олігархія є власниками англійських клубів та газет, тому нам треба заохочувати британців, щоб вони з цим боролись всередині держави.

Читайте також: «Для нас евакуація завершується тоді, коли людина інтегрована в нову громаду» — директорка «Схід SOS»

Про вплив США

Руслана Кравченко: Чи змінилися відносини Росії та Британії після заяв Дональда Трампа про перемир’я із Росією?

Іван Лозовий: Велика Британія, як і США, традиційно тісно пов’язані в питаннях економіки, безпеки та розвідки. Це дуже міцні відносини. І я був радий побачити, що ані попередній прем’єр, ані теперішній не звернули з чіткої лінії підтримки України, навіть попри заяви Трампа.

Це відображає те, що Британія розташована по цьому боці, того «великого прекрасного океану», про який згадував Трамп. Я не бачу впливу теперішнього очільника США на політику Великої Британії.

Поки що ми бачимо, що новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц більш рішуче налаштований, ніж Олаф Шольц, який пас задніх до цього. Британія та Німеччина — дві найбільші держави, які підтримують Україну. Франція також нас підтримує, але не так сильно. Якщо подивитись на цифри, то та ж Німеччина надала значно більше військової допомоги, ніж Франція. Хоча, за деякими оцінками, серед найбільших експортерів військової зброї у світі, Париж посідає друге місце після Вашингтону. Ми повинні розуміти, хто працює на нас не на словах, а на діях.

Про «коаліцію охочих»

Руслана Кравченко: Франція ініціювала «коаліцію охочих». Це більше словесна підтримка?

Іван Лозовий: Макрон уперше озвучив таку ідею півтора року тому — і це шокувало Європу. Але він зробив це у той момент, коли американський Конгрес відмовлявся ухвалювати нову допомогу Україні. Франція завжди намагається зайняти простір, де США тимчасово відступають. США є світовим лідером у військовій потужності, яка перевищує всіх у багато разів, навіть Китай. Це частина давнього суперництва між Францією та Британією, тому Макрон це використовує.

Треба не забувати, миротворча участь в Україні — надзвичайно складне питання. Україна — це не маленьке Косово. Це масштабна війна на понад тисячу кілометрів фронту, з противником, який має ядерну зброю. Сумніваюся, що хтось реально зважиться відправити контингент прямо в зону бойових дій. Якби щось пішло шкереберть і цей контингент втік чи загинув, то це була б дискредитація міжнародної підтримки.

Руслана Кравченко: А якщо такий контингент буде розміщений на кордоні з Україною?

Іван Лозовий: Він уже частково є. Американці потроху відтягують свої війська з Європи, але поки що не дуже. Німецьке військо вперше висадилося за кордоном на військову місію в Балтії. Американці будували до Трампа в Румунії більшу військову базу, ніж за Рамштайн. Тобто кордони досить непогано захищені. Все ж таки НАТО — це дуже сильний союз.

Росіяни не підуть танками на Європу, як вони пішли на Київ. Вони використовуватимуть гібридний формат — тиснутимуть мігрантами, як це робив Лукашенко. Цю офіційну доктрину розробляв Герасимов. Якщо все ж РФ спробує щось зробити, то її просто накриють, особливо після деградації російської армії в нашій війні.

Про суперництво між європейцями

Руслана Кравченко: Чи є неофіційне суперництво між найбільшими країнами Європи — Великою Британією, Німеччиною та Францією?

Іван Лозовий: Звичайно. Люди — це люди, і конкуренція неминуча. Традиційно саме Франція і Німеччина формували вісь, яка зміцнила європейське співробітництво.

Німеччина з великим розривом є найбільш фінансово та економічною потужною країною в ЄС. Раніше вони займали друге місце через Другу світову війну і дуже обережно тепер підходять до сфери безпеки. Водночас Франція хоче себе проявляти, тому відправляє свої війська в Азію та Африку. Зараз починається трошки суперництво, бо Німеччина виділила 500 мільярдів євро на розвиток свого війська і вони заявляють, що у них воно буде найпотужнішим в Європі, а досі таке мала Франція. Берлін не має ядерну зброю, але, можливо, колись отримає.

Довгострокові інтереси Британії

Руслана Кравченко: Чи можна сказати, що Велика Британія тепер довгостроково планує свої інтереси у Східній Європі?

Іван Лозовий: До певної міри — так. Але це радше пов’язано з війною. Якби не повномасштабне вторгнення, то інтерес Британії до України був би не таким активним. До 2022 року я, як людина, що працює з інвесторами, не бачив великої британської економічної зацікавленості до України. А економіка — це основа для стратегічних зв’язків.

Крім Польщі та країн Балтії, Велика Британія — найбільш послідовний та серйозний друг.

Читайте також: Як змінилися відносини України з країнами Балтії після початку повномасштабного вторгнення

Про юридичний статус

Руслана Кравченко: Який юридичний статус має ця угода? Чи вона ратифікована?

Іван Лозовий: Із боку Великої Британії угода вже набула чинності, бо прем’єр має відповідні повноваження. Але з боку України її ще має ратифікувати Верховна Рада. Подібні, але менші договори про оборонний захист і співпрацю, українці мають підписати з 23-25 країнами. Але там конкретики ще менше. Наприклад, американська угода навіть не пройшла через Сенат — це радше декларація про наміри.

Сторічна угода з Великою Британією має таку гучну та хорошу назву, бо вона дуже детальна. А ще тому, що вже є така традиція. Я не бачу жодної різниці у поглядах між лейбористами чи консерваторами у Великій Британії щодо України. Це не та ж Німеччина, де Олаф Шольц говорив одне, а діяв досить не рішуче.

Трішки погано, що 5-6 місяців ми не бачимо конкретних наслідків від угоди. Ще минулого року 350 мільйонів фунтів Британія виділила на дрони для України. Це не було пов’язано з угодою.

Зараз усе залежить від нас. Американський президент часом літав особисто, щоб забезпечити контракт на 10 мільярдів доларів для приватної компанії. Нам треба почати це робити. Я не впевнений, що ми встигаємо чи діємо так, як треба.

Про дрони

Іван Лозовий: Ця угода є дуже довгою та хорошою, але конкретики там немає. Премʼєр-міністерка Данії започаткувала хорошу ініціативу з будівництва за їхні гроші підприємств в Україні. Це дозволяє дешевше виготовляти зброю і боєприпаси. Щодо Великої Британії я такого не чув.

Я спілкувався з провідним виробником рамок для FPV-дронів. Він сказав мені, що проблема в тому, що українські підприємства є маленькими та розпорошеними. Держава повинна консолідувати їх і допомогти їм з іноземним фінансуванням.

Мені розповідають підрозділи, що такі великі західні виробники, такі як Anduril, приїжджають до наших військових, дивляться на їхню роботу, навчаються, а натомість залишають лише декілька зразків. Ця ж сама компанія отримує від Міноборони США мільярдні контракти на дрони. Нам треба працювати з ними серйозніше, щоб не втрачати цей потенційний ресурс.

Читайте також: Український дім у Данії: виклики та перспективи

Про гроші

Руслана Кравченко: В угоді згадано про щорічну допомогу у три мільярди фунтів стерлінгів до 2030–2031 року. Британці сподіваються, що повномасштабна війна до цього часу має закінчитися?

Іван Лозовий: Ні. Якби вони написали про рік чи два, то це свідчило б про неготовність підтримувати Україну в довгій перспективі. Скоріш за все, війна не триватиме так довго. Росіяни також страждають. Їм стає важче і важче. Тому добре, що вони виділяють таку суму щорічно, але вона є певним мінімумом.

Не варто забувати, що будь-який уряд наступний може змінити цей пункт за одну хвилину, як це зробив Трамп, коли став президентом. Все ж таки щорічні 3 мільярди стали можливим завдяки стабільній міжпартійній підтримці у Великій Британії.

Чому угоду назвали «сторічною»

Іван Лозовий: Це певний виклик майбутнім урядам Великої Британії. Звісно, Україна не буде відмовлятися від допомоги. Мені подобається така назва. Усі аналізи й відгуки, що я читав в міжнародній преси, починаються з того, що Україна і Британія на 100 років будуть дружити. Це дуже добре. Звісно, що могли б підписати угоду і на тисячу років.

Читайте також: Нам вдалося переконати Трампа, що «мир за 24 години» неможливий — Тарас Семенюк

Довідково

Нагадаємо, 17 червня Велика Британія запровадила нові санкції проти Росії. До санкційного списку проти РФ Британія додала 10 осіб та 20 кораблів.

Як повідомлялось раніше, напередодні засідання контактної групи у форматі «Рамштайн» партнери з Великої Британії оголосили про рекордний пакет допомоги Україні. загальна сума військової підтримки з боку Великої Британії у 2025 році складає 4,5 млрд фунтів стерлінгів.

Також Велика Британія передала Україні всі самохідні артилерійські системи AS-90, які мала на озброєнні. Таким чином, країна завершила їх використання у складі британської армії.