Бердянськ — місто Запорізької області, розташоване на північному узбережжі Азовського моря.
24 лютого зазнало обстрілів.
Із 27 лютого перебуває під контролем російських військ. Технікою окупанти заїхали в місто і захопили адміністративні будівлі.
«У приміщення мерії увійшли озброєні військові, представились солдатами російської армії й сказали, що всі адміністративні будівлі міста перебувають під їхнім контролем. Нам запропонували продовжити роботу, але під контролем озброєних людей. Вважаю таку пропозицію неприйнятною, тому ми усім складом оперативного штабу залишили будівлі, але продовжуємо координувати роботу віддалено», — розповідав виконувач обов’язків мера Бердянська Олександр Свидло.
1 березня російські війська завдали ракетних ударів по Бердянському морському торговельному порту. Обстріл відбувся, коли в центрі міста проходив мирний мітинг.
24 березня у тимчасово окупованому порту Бердянська знищено російський корабель «Орск».
Сергій Старушко: У Бердянську ситуація напружена. Патрулі серед білого дня зупиняють підлітків, літніх людей. Усіх підряд. Перевіряють телефони, дивляться фото, відео, месенджери, повідомлення. Я перед виїздом із міста готував свій телефон. Тому що для журналіста зараз телефон — робочий інструмент. То я десь 3 дні чистив його, видаляв все. Треба розуміти, що чистити телефон під нуль також не варто, бо це приверне увагу. От я у себе Телеграм видалив, Вайбер залишив. Деякі фото видалив, деякі залишив.
На одному з блокпостів спитали «ким працюєш». Я сказав, що в рекламному бізнесі. Мене навіть почали розпитувати щодо цього. Про обладнання, про нюанси роботи. Тож якщо придумаєте собі якусь легенду, продумуйте детально всі аспекти. Мене допитували дуже детально. Врятувало те, що почався обстріл з «Градів». Тому нас швидко пропустили.
Сергій Старушко: В місті окупація. Повний дефіцит готівки. Зняти з карток можливості немає, розрахуватися в магазинах нереально. Катастрофа з ліками. Їх просто немає. З Криму почали завозити російські продукти. Але ціни набагато вище наших. Дешевше 100 гривень продуктів у магазинах окупованого Бердянська не знайти. Гуманітарну допомогу не пропускають. Лише поодинокі волонтери прориваються і привозять хоч щось. Але зараз окупанти почали давити на волонтерів, затримувати їх аби перекрити і ці канали. Щоб «добриє діла билі только за німі». Зв’язку нормального немає. Інтернет блокують. В місті почастішали затримання людей. Раніше вони просто патрулювали та перевіряли, тепер перейшли до більш активної фази.
За останніми даними Запорізької облдержадміністрації, з Бердянська виїхали 30 тисяч людей. Приблизно 30-40 тисяч залишається. Це здебільшого пенсіонери, але багато й молоді. Не їдуть через страх, через те, що немає куди, немає грошей, та й не хочуть кидати своє місто.
Читайте також: Енергодар: як живе місто у російській окупації
«Зелені» коридори в Україну працюють погано. Останній тиждень їх взагалі не було. Окупанти не пропускають. Знаю історію про авто, які десь 5 днів простояли під Василівкою. Їм не давали дозволу проїхати. Були такі варіанти, коли люди через Крим добиралися до Туреччини або Грузії, а потім в Європу. Цей маршрут більш безпечний.
Сергій Старушко: Почалося все з березня, коли були атаки на проукраїнські мітинги. Раніше окупанти просто спостерігали, з часом почали затримувати активістів. Таких людей тримали тиждень-два на територіях тюрми, катували та відпускали. Записували відео, де затримані мали пропагувати росію та закликати бердянців більше не виходити на мітинги. Були у нас й викрадення чиновників різного рангу, волонтерів, колишніх військових. Окупанти мають певну базу даних, списки, за якими вони затримують людей.
Сергій Старушко: Із початку окупації майже весь виконком на чолі з виконувачем обов’язків мера відмовилися співпрацювати з окупантами. Покинули будівлю виконкому та організували в Центрі дитячої та юнацької творчості гуманітарний штаб. Відкрили кол-центр і продовжували допомагати місту існувати. Якийсь час на це не звертали уваги. Але потім почалися візити, обшуки, бесіди. Згодом цей центр закрили. Затримали кількох чиновників, які там працювали, тримали в полоні. Репресії в місті посилюються.
Олександр Сауленко, поставлений окупантами «мер» Бердянська, мешканець сусіднього селища Новопетрівка — один із наближених колишнього головного комуніста міста.
Наскільки мені відомо, в останні роки він займався контрабандою з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей. Нікому раніше невідомий. Читає з листочка. На посади своїх замів поставив якихось дивних людей, головним архітектором зробив двірника, керівницею РАГСу поставив прибиральницю, яку сусіди знають як завзяту пияку.
Читайте також: Маємо списки усіх колаборантів в Енергодарі. Їм не втекти — мер Дмитро Орлов
У Бердянську вже працюють російські телеканали. Місцеві ЗМІ майже припинили існування. Залишилось кілька Телеграм-каналів, які працюють і інформують населення. Але ж зв’язку часто немає.
Коли ти живеш на окупованій території, постійно відчуваєш страх. Хтось більше, хтось менше. Коли виїжджаєш, одразу стає легше дихати. Я б ніколи не подумав, що повітря Запоріжжя буде мені таким чистим та «смачним».
Створення цієї програми частково або повністю фінансується у рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS