Російські військові заблокували Маріуполь на початку березня. За час блокади від рук російських окупантів загинуло понад 20 тисяч місцевих мешканців.
Протягом тривалого часу найгарячішою точкою в Маріуполі був «Азовсталь» — металургійний комбінат. Від початку блокади на території заводу перебували не лише українські військові, а й сотні цивільних, які переховувалися від російських обстрілів у бомбосховищах заводу.
7 травня міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук повідомила, що з «Азовсталі» вдалося евакуювати усіх цивільних жінок, дітей та людей похилого віку. Там залишились військові ЗСУ.
Захисники та захисниця Маріуполя просили провести екстракцію. На території заводу залишались сотні поранених військових. Постійні штурми продовжувались.
16 травня відбулася евакуація поранених військових. До медичного закладу у тимчасово окупованого Новоазовську евакуювали 53 важко поранених захисників. Ще 211 — доставили в тимчасово окуповану Оленівку Донецької області.
29 червня Україна провела масштабний обмін полоненими. З полону визволили 144 військових, з яких 95 захисників «Азовсталі».
Гостя — Наталія Зарицька, дружина полоненого захисника «Азовсталі», голова ГО «Жінки зі сталі». Її чоловік Богдан досі у полоні й від нього нема, на жаль, звісток.
Наталія Зарицька: На наше переконання, бійці не з полону повернулися, а з того світу. Мій чоловік, ще коли був на «Азовсталі» так і писав:
«Мала моя, я пишу тобі вже майже з того світу. Кільце стискається довкола «Азовсталі» і ми відступаємо по заводу».
Стало нестерпно, коли росіяни зайняли так звану «шлакову гору», їм стало легше коригувати вогонь. Були прямі влучання у бункери, підземелля, де були поранені. Їм наносили нові рани. Ті, в кого були легкі поранення, або не мали їх, були надзвичайно виснажені. На кінець квітня-початок травня мій чоловік говорив, що втратив майже 25 кілограмів своєї ваги.
З пекла «Азовсталі» наші хлопці та дівчата потрапили в пекло полону, колоній. Були випадки, коли доправляли бійців у лікарню Новоазовська, але їхнє перебування там було недовгим. Хлопці повернулися надзвичайно виснаженими. Втрата ваги сягає від 35 до 50 кілограмів. Дехто втратив і кінцівки, зір та слух. Стан у хлопців нині різний. Вони раді, що повернулися в Україну. З іншого боку їм важко, бо треба знаходити новий сенс життя, нові сили. Хлопці сильні духом, стійкі, але їм потрібен час на адаптацію та реабілітацію. Професійні реабілітологи кажуть, що за таких обставин потрібно від пів року на проходження курсу відновлення.
Наталія Зарицька: Серед 95 звільнених оборонців — не тільки бійці «Азова». Їх серед них є 43. Це пропорція від усіх оборонців, які були на заводі. Серед тих, хто повернувся, є офіцери та солдати. Наша ГО вважає, що спочатку потрібно повертати важкопоранених, потім дівчат, а після цього — усіх інших захисників.
Із тими, хто досі в полоні, нема зв’язку. Нема також інформації, де саме їх тримають. Ми не можемо передати їм ліки та необхідні речі. Єдиний вихід — гуртуватися і тиснути на РФ разом з міжнародними спільнотами, щоб вона виконала норми міжнародного гуманітарного права та дотримувалася Женевської конвенції.
Звільнені нині перебувають у різних шпиталях України. Стан у них переважно складний: важкі спогади, їм також важко фізично.
Наталія Зарицька: Важкопоранених у полоні залишається набагато більше, ніж та кількість, яку вдалося поміняти. Мій чоловік на початку травня говорив про цифри, які у 7-10 разів перевищують ту цифру бійців, яких вдалося обміняти. Він говорив про 700 поранених на той час. 400 з них були украй важкими, не могли самостійно рухатися. Кількість поранених зростала щодня. Ми можемо тільки уявити, які умови в окупантів щодо надання меддопомоги. За свідченнями бійців, які повернулися, вона була мінімальною. Тож треба діяти якомога швидше.
Полонених дислокували у різних місцях, їм забороняли між собою спілкуватися. Тож вони мало мають інформації один про одного зараз.
Нині ми на своєму Telegram-каналі публікуємо алгоритми, що робити, якщо твій чоловік в полоні, якщо твій син безвісти зниклий. Є покрокові інструкції, куди звертатися, які довідки збирати.
Наталія Зарицька: Обміном полонених займаються ГУР та СБУ. Є Координаційний штаб з питань обміну військовополоненими. Він комунікує з нами.
Впевнена, що всі рідні полонених туди перетелефонували, залишили анкети, підтримують комунікацію.
По кожній ситуації ми в ГО «Жінки зі сталі» створюємо окремий кейс. Якщо виникає якась проблема, хтось із наших дівчат знає вирішення, бо сама пройшла такий шлях. Ми ділимося і кожен наступний випадок стає легше розв’язати й підказати людині, в якому напрямкові рухатися. У цьому плані нам легше. Якщо не справляємося своїми силами, знаємо куди звернутися.
Наталія Зарицька: Підтвердженої інформації у нас нема. Ми не залучені у процеси обміну. Інформація закрита. Ми вважаємо, що це правильно, бо ворог підступний, полює на різну інформацію.
Слухайте також: Росіяни на Харківщині жили в сільських хатах, погрожуючи місцевим Бучею — волонтерка
Наталія Зарицька: Мені важко було наважитися показати обличчя чоловіка, оприлюднити інформацію про нього. Я це зробила з його дозволу.
Якщо поруч є ваші рідні, чоловіки, продумайте наперед, на випадок жахливої події, втаємничене спілкування: кодові слова, певна лексика, щоб гарантовано знати, що на спілкування виходить рідна людина, якщо вас роз’єднає доля і війна.
Читайте також: Окупанти вкрали собаку в полоненої захисниці «Азовсталі» та подарували Кадирову
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Створення цієї програми частково або повністю фінансується у рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS