facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Що з політв’язнями, яких тримає Росія — історія Нарімана Джеляла

Оновлення ситуації з українським кримськотатарським політв’язнем російського режиму Наріманом Джелялом розповідає Микола Полозов, його адвокат. Також дізнаємося, яка ситуація в країні з обмінами політв’язнів.

Що з політв’язнями, яких тримає Росія  — історія Нарімана Джеляла
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Наріман Джелял — український кримськотатарський політик, викладач, політолог та журналіст, політв’язень російського режиму. Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу. Окупаційний режим росіян в Криму затримав Нарімана Джеляла 6 вересня 2021 року. Разом з братами Асаном і Азізом Ахтемовими, ФСБ звинуватила його у нібито підриві газогону в окупованому Криму. Нарімана засудили до 17 років ув’язнення.

Що відомо про стан Нарімана Джеляла

Микола Полозов: Ще протягом перебування у СІЗО-2 Сімфорополя Наріману незаконно обмежували звичний режим. Йому забороняли протягом дня лягати на ліжко. Він фактично проводив увесь день на ногах. Це призвело до загострення судинних захворювань.

Після цього був етап, який, безумовно, є одним із найважчих випробувань затриманого. Тривалий етап протяжністю в кілька тисяч кілометрів. Наразі у в’язниці міста Мінусінська, куди його відправили, він досі перебуває в такому стані. 

Очевидно, що здоров’я російська в’язниця не додає. Тому ті хронічні захворювання, які в нього були, та наслідки перебування в неволі дають про себе знати. 

Проте, у той же час, ще поки не було його зустрічі з близькими. Тобто всю інформацію, яку ми отримуємо, ми отримуємо з тих не багатьох листів, які вдається Наріману передавати. Звісно ж, у листах він не повністю розповідає про свій стан. Я думаю, що після зустрічі Нарімана з його дружиною інформації про стан здоров’я буде більше. 

Стосовно самої зустрічі. Наріману до 17 років позбавлення волі додали найжорсткіші умови перебування на перші 5 років. Що це означає? Це означає, що він може мати тільки одне довге побачення на рік і два короткі. І може мати тільки одну передачу на рік. Також це обмеження часу прогулянок і так далі. Тобто, зараз він знаходиться у найважчих умовах. 

Декілька разів знищувалося призначення цієї зустрічі. Незважаючи на те, що його дружина подавала відповідні заяви, існував графік, їй відповідали, що ні, цього разу не виходить. Але якщо все станеться після повторного подання документів, то зустріч, найімовірніше, відбудеться в липні.


Читайте також: Здоров’я Миколи Медика не покращилося — історія 69-річного у незаконному ув’язненні росіян


Більше про причину переслідування Нарімана та його погляди

Микола Полозов: Наріман Джелял — один із найбільш видатних представників кримськотатарського народу. Це і журналіст, і викладач, і політолог. Дуже інтелігентна та освічена людина, яка протягом свого життя боролася за права своїх співвітчизників. 

Після того, як з початком окупації Криму у 2014 році Росія змусила лідерів  кримських татар, Мустафу Джемілєва і Рефата Чубарова, покинути Крим, Наріман залишився однією із найбільш знакових фігур на півострові. 

Причина його переслідування — це помста за його активну громадську політичну позицію. За проукраїнську, прокримськотатарську, антиімперську позицію. Це, безумовно, політичні репресії. 

Формально, окупанти вигадали такий привід, що нібито був зроблений підрив газопроводу. До того ж, обвинувачення будують на показаннях засекречених свідків, які неможливо перевірити. Тобто було очевидно, що це абсолютно фейковий процес, направлений на те, щоб подавити бажання спротиву серед кримських татар, серед жителів Криму в умовах окупації. 

На роль такої жертви обрали саме Нарімана Джеляла. Оскільки він продовжував залишатися яскравим політичним активістом у Криму, абсолютно очевидно, що російські спецслужби давно поклали на нього око. 

Наріман публічно заявляв, що він не виїжджатиме із Криму. Боротьба за повернення на батьківщину багато десятиліть була для кримських татар найважливішою справою життя. Тому він не збирався звідти поїхати. 

Наріман як людина дуже сильна, з таким внутрішнім стержнем, продовжує дотримуватися тих думок, яких він дотримувався і раніше. Тобто російська в’язниця не може його зламати. Проте може суттєво обмежити його в комунікаціях, у тому числі із зовнішнім світом. 

Його обмежують у листуваннях. Існує особлива цензура. Він може листуватися лише на побутові теми. Оскільки будь-який натяк на громадські чи політичні теми — і лист не буде передано. 

Наразі у в’язниці він перебуває зі співкамерником. Але це маленька камера та жорсткий розклад. Навіть у виправних колоніях є якийсь простір, там більше людей та психологічно легше. А в’язниця — це лише взаємодія з в’язнями і 4-ма стінами.


Читайте також: Окупанти підтвердили його невинність, але використовували як раба — історії зниклих балаклійців


Чи політв’язні зараз потрапляють на обміни

Микола Полозов: З 2019 року не було жодного обміну політв’язнів. Скоро вже буде 5 років, як нічого не відбувається. Під час повномасштабного вторгнення проблема політв’язнів витісняється іншими проблемами. Крім того, зараз є значна проблема незаконно ув’язнених росіянами цивільних.  

Тобто, якщо ми говоримо про число українських політв’язнів, за різними оцінками, це від 200 до 300 людей. Але зараз російська влада утримує без судових рішень, справ тисячі незаконно ув’язнених цивільних з окупованих територій. 

Росія свідомо ухиляється від дотримання норм Міжнародного гуманітарного права. Фактично, ми перед обличчям гуманітарної катастрофи. Цивільні в «сірій зоні» перебувають тижнями, місяцями, деякі навіть роками, а можливості їх звідти витягнути — немає. 

Відповідно, на фоні цього питання перемовин щодо політв’язнів відкладається. Тому, на жаль, у перспективі я не бачу інструментів впливу на російську владу, які би дозволили повернути українських політв’язнів. 

У той же час, необхідно працювати з міжнародними інститутами, європейськими інститутами. Оскільки рано чи пізно війна закінчиться, і до цього моменту правові організації повинні володіти інформацією щодо політв’язнів, яких тримає Росія. Щоб у потрібний момент максимально швидко забезпечити їхнє повернення додому. 

Україна посилить свою єдність, віру в себе та власні сили

Україна пропонувала Кремлю різні варіанти вирішення питання. Наприклад, перед мусульманським святом Рамадан була пропозиція обміняти «всіх на всіх» мусульман. Росія відмовилася. Вони не готові зараз віддавати цивільних. 

Кремль розуміє в умовах війни свою демографічну перевагу. Тому їхнє завдання — не дозволити Україні повернути своїх людей. У той же час, ті російські військовослужбовці, що знаходяться в українському полоні, вони для Кремля особливо не цікаві. Вони є «розхідним матеріалом».  

Коли в український полон потрапляє російське «гарматне м’ясо», то Росії їх не шкода. Кремль вважає, що не віддавати полонених і не забирати своїх — це вигідно. Вони готові утримувати тисячі людей для того, щоб тільки ті не повернулися в Україну і не пішли воювати. 

Російська влада докладає багато зусиль, щоб приховувати інформацію щодо полонених та незаконно ув’язнених цивільних. Вони були зобов’язані створити спеціальне інформаційне бюро, куди можна було би звернутися по інформацію щодо полонених громадян України. Цього зроблено не було. 

Наразі процес комунікації побудований таким чином, що відправляють відповідні запити в різні російські держустанови. Іноді якусь інформацію вдається дістати. Але за повні два роки роботи це декілька сотень людей, значна частина — військовослужбовці, хоча подекуди є інформація й щодо цивільних. 

Чи можливо об’єднати треки перемовин про обмін 

Микола Полозов: Це відбувається, мабуть, і само собою. Тобто якийсь відсоток із захоплених цивільних Росія пропускає через цей конвеєр кримінальних справ. І вони автоматично стають політв’язнями. 

Головна проблема в тому, що або російська влада хоче взамін отримати якихось своїх агентів, або «давайте обмінюватися цивільними». Але в Україні такого обмінного фонду немає. Ми ж не можемо, як Росія, абсолютно незаконно ув’язнити їхніх громадян. Тим більше, Кремлю ці люди теж абсолютно не потрібні. 

Тому наразі ефективного рішення цієї проблеми немає. 


Читайте також: «Мого сина ніхто не бачив» — матір незаконно ув’язненого росіянами Миколи Щербини


Дана публікація стала можливою 

завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів.

Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року. За цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.

Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521- 57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.


Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Поділитися

Може бути цікаво

Люди звикли бігти в аптеку за фуфломіцином, але не бігти до книгарні — Коваль

Люди звикли бігти в аптеку за фуфломіцином, але не бігти до книгарні — Коваль

8 год тому
Якщо страшно починати бізнес одній, треба з кимось об’єднуватися — Віра Іванова

Якщо страшно починати бізнес одній, треба з кимось об’єднуватися — Віра Іванова

10 год тому