Фото: Telegram-канал «Жовта стрічка»
Ольга Скрипник: На жаль, ситуація з незаконно ув’язненими цивільними в Криму не покращується. Вона продовжує погіршуватися. Ми фіксуємо нові затримання і нові перевезення до Ростову.
Зараз у російському Ростові почалися багато слухань справ щодо тих наших громадян, які були затримані у 2022-2023 році. Це стосується як людей з окупованого Криму, так і тих, кого викрали в Запорізькій та Херсонській областях.
Зазвичай звинувачення — це шпигунство, терористичні статті. Тому ці справи розглядаються військовими судами Росії.
Власне, через це затриманих вивозять туди. Кількість людей, які утримуються в СІЗО не зменшується. Більше того, ми бачимо, що тенденція по затриманню людей зберігається.
Найбільш поширеними є закиди про те, що людина співпрацює із ЗСУ, або СБУ, або ГУР. На підставі цього фабрикують сотні справ, частину з яких дуже важко взагалі знаходити. Оскільки зараз ми бачимо тенденцію, що Росія не повідомляє імен затриманих. Вона робить усе, щоб родичі затриманих, навіть із допомогою адвокатів, не дізналися нічого про своїх близьких. По декілька місяців їх тримають без жодної можливості взагалі повідомити, де вони і що з ними.
Питання ще в тому, що в Криму з 2022 року посилився підпільний рух. Це різні рухи, починаючи від «Жовтої стрічки» і завершуючи різними рухами, які допомагають ЗСУ. Власне, через це постійно йдуть масштабні затримання.
Це період incommunicado. Для окупантів це можливість максимально залякати людину або зібрати якомога більше інформації про його знайомих, рідних, яких зазвичай автоматично записують у так звані там терористичні угрупування. І судять потім не просто там за якусь разову акцію, а судять як цілу групу.
Якщо подивитися на справи, які почали розглядати в Ростові. Наприклад, одна з них — це справа щодо спортсмена Кирила Бараника. Разом з ним засуджують ще декілька чоловіків. Тобто зараз намагаються справи сфабрикувати групами. Щоб показувати начебто присутність якихось там терористичних угруповань.
Тому для ФСБ дуже важливі перші місяці затримання, коли людина перебуває в дуже взразливому стані. Її катують, її б’ють, її ізолюють. Щоб у прямому сенсі вибити з неї свідчення проти інших людей.
Часто просто беруть друзів або сусідів. Тому що «Ви ж були знайомі. Запишемо вас теж в терористичну групу. Будете в нас диверсантами, наприклад». Ці справи дуже швидко фабрикують. Здебільшого, вони будуються якраз на тих вибитих свідченнях.
Зараз є одна справа, де людям у сусідню будівлю ФСБ підкинули вибухівку. На цьому далі фабрикуватиметься ціла справа. Затримано було декілька людей, які просто жили поруч з цією будівлею.
Сьогодні зі списку незаконно ув’язнених саме з Криму більше 200 людей, які затримані саме за політичними мотивами. Серед них більшість — кримські татари. Здебільшого, їх звинувачують начебто у Хізб ут-Тахрір.
Привозять до Криму з новоокупованих територій здебільшого українців. Але якщо серед них є кримські татари, яких викрадають на території Херсонської або Запорізької областей, то їх зазвичай звинуваючують за участь у батальйоні імені Номана Челебіджіхана.
Читайте також: За один рік мій батько постарів на десять — історія викраденого росіянами Олександра Жукова
Ольга Скрипник: У Криму СІЗО переповнені. Це використовується для того, щоб, наприклад, до затриманих не потрапили адвокати. Умовно створюються штучні черги. Адвокат може фізично побачити людину. Але відповідають, що сьогодні місць для відвідування немає, усі кабінети зайняті, прийдіть через тиждень. Тобто є постійні перепони для роботи адвокатів. З метою, щоб далі ховати людей.
Значна кількість людей, яка перебуває в СІЗО, залишається incommunicado. Наприклад, мер голої пристані Олександр Бабич. Нам відомо, що він знаходиться там. Але Росія його досі офіційно не підтвердила.
Здебільшого, в Криму людей утримують тільки на етапі слідства. Оскільки всіх, зазвичай, звинувачують у диверсії, тероризмі, то справи розглядають російські військові суди. Коли слідство завершують, це зазвичай від шести місяців до року, затриманих починають вивозити в Ростов. Але їх місця не пустують. Тому що затримують нових людей.
Стосовно новоокупованих територій, є тенденція фільтрації. Люди залишають ці території, але, часто, єдиний шлях виїхати — через Крим. У тому числі, це люди, які намагаються потім дістатися української території. Часто вони біжать від обстрілів, відсутності їжі та важкої ситуації з наданням медичних послуг.
На кримських КПП стоять ФСБшники, які дуже часто просто затримують людей на декілька місяців. Людей, які не пройшли цю контрольну перевірку, фільтрацію. Їх саджають у СІЗО в Сімферополі і допитують, скільки вважають за потрібне.
У цьому випадку взагалі немає адвокатів, комунікації з родичами. Оскільки затримані не мають жодного формального статусу. Їх просто затримали і допитують, поки не знайдуть щось цікаве. У нас було декілька людей, яких, наприклад, затримали навесні 2023 року і відпустили того ж року аж у серпні. До того ж, жодної кримінальної справи так і не було. Окупанти просто не знайшли для себе нічого цікавого.
У 2023 році росіяни відкрили ще СІЗО №8. Вони так само використовують для цього колонію у Сімферополі і продовжують добудовувати там частину корпусів. У деяких випадках, особливо, якщо це затримання на КПП, використовують ізолятор тимчасового утримання у Джанкої або інших північних територій Криму.
Окремо про Севастополь. Ще з 2022 року він став базою утримання військовополонених або цивільних, яких Росія такими вважає. Там абсолютно закрита територія і будь-яку інформацію отримати неможливо. Це повністю військовий об’єкт.
Більше того, існують так звані дачі ФСБ. Туди затриманих свідомо вивозять саме для тортур. Людей там утримують доволі довгий час, і саме там відбуваються дійсно страшні тортури. Це почалося ще у 2016-2017 роках, коли були перші справи щодо диверсантів та шпигунів. ФСБ зараз мають абсолютну владу. Їхні можливості, у тому числі можливості використання будь-яких приміщень, не обмежені взагалі.
Читайте також: Окупанти підтвердили його невинність, але використовували як раба — історії зниклих балаклійців
Ольга Скрипник: Перше, що стосується позиції Росії. У багатьох справах ФСБ змушують людей визнавати себе комбатантами. Або тортурами, або обіцяють затриманим, що якщо вони визнають всі звинувачення, у тому числі в шпигунстві, тероризмі, замахах на окупаційних діячів, то будуть обмінними. Потраплять в списки і їх обміняють.
Правда в тому, що в усіх обмінах, які нещодавньо відбувалися, людей з Криму не було. Тобто це відверта брехня і спосіб примусу. На жаль, визнання звинувачень не є жодною гарантією. Є навіть деякі адвокати, які теж радять людям визнавати себе комбатантами. Але на практиці в нас немає підтверджень, що це працює. Багатьох з таких людей Росія навіть все одно офіційно не підтвердила.
Що робити рідним, які знаходяться тут? Важливо, щоб наша правоохоронна система відкрила провадження. Для цього по факту зникнення, викрадення, утримання в полоні треба звернутися до поліції. Так само можна звернутися до СБУ. Чому? Тому що все ж таки це різні органи. З практичною метою, краще, щоб ця людина була усюди. В СБУ часто більше можливостей, ніж у поліції. Тому ми радимо звернутися до правоохоронних органів, щоб було відкрите провадження. Зазвичай, рідних теж визнають потерпілими за цими справами. Вони мають витяг. І це якесь підтвердження того, що це не просто зникла людина. Також потрібно звертатися до Міністерства реінтеграції.
Часто звертаються до ФСБ, до військової прокуратури. У нас є випадки, коли людей дійсно підтверджують. Але здебільшого це звучить так, що особа перебуває в умовах без ризику для життя та перевіряється у зв’язку з тим, що могла загрожувати проведенню СВО. Це стандартне формулювання, але це вже підтвердження того, що вони людину утримують.
Ми не визнаємо документи окупантів, але це не заважає нам визнавати інформацію, яку вони дають. Ми радимо рідним звертатися до окупаційних органів влади, аби зібрати хоча б якусь інформацію.
Є групи об’єднання рідних. Як віртуальні, у чатах, так і цілі організації. Наприклад, багато рідних об’єдналися і досі проводять акції для повернення всіх, хто був на «Азовсталі».
Об’єднання рідних — це не тільки психологічна підтримка. Це можливість знайти свідків, які можуть підтвердити, допомогти зібрати інформацію.
Читайте також: Кримськотатарські політв’язні: хто вони, скільки їх зараз та де утримують
Ольга Скрипник: Передачі завжди були проблемою. Коли людина тільки затримана, то росіяни не приймають жодних передач. Якщо людина в статусі incommunicado, то росіяни свідомо не приймають передач. Тому що як тільки вони це зроблять, це стане автоматичним підтвердженням, що людина в них.
У межах СІЗО, колонії є так звані магазини. Туди рідні зазвичай переводять гроші, щоб затриманий міг щось купити. Але там свідомо завищені ціни. На 5 тисяч рублів не можливо купити майже нічого.
Людей часто забирають вночі, коли вони були в піжамі чи в спідньому. І навіть у таких випадках вони не можуть отримати навіть банальних речей, футболку. Їм можуть видавати одяг від інших ув’язнених.
Найбільша проблема — це ліки. Їх складно передати згідно з вимогами СІЗО чи колонії. Але навіть за наявності необхідних документів, дуже часто ці ліки просто не доходять. Це критично, тому що люди утримуються навіть у порушеннях російського законодавства. Це загрожує не тільки втратою здоров’я, а й смертю.
Людей з критичним станом здоров’я вже декілька десятків у наших списках. Ми знаємо, що це вже призвезло до смерті наших політв’язнів.
Українців та кримських татарів, як тільки вони прибувають в колонію, одразу переміщують у штрафні ізолятори. Таким чином позбавляють можливість отримувати передачи, кореспонденцію тощо. Це форма знищення людини. Валентина Вигівського, наприклад, роками тримають у штрафних ізоляторах. Це призводить до того, що людина навіть може не розуміти цей світ.
Окрема проблема — етапування. Етап може тривати кілька місяців. Увесь цей час інформації про людину немає. Маршрут етапу засекречений. В усіх етапах людей постійно б’ють. З них знущаються. Один з найбільш традиційних методів — голод. Незаконно ув’язнених просто не годують протягом усього періоду, доки не доїдуть до якогось СІЗО. Часто не дають навіть води.
Ольга Скрипник: На початку грудня в СІЗО №2 було 120 людей. З них підтверджених було приблизно 60-70. Тобто трошки більше половини. Зараз більше половини, 60-70% людей мають формальний статус, тобто кримінальну справу. Але досі майже третина людей залишається incommunicado.
Формально, цих людей не існує. Тобто Росія не відповідає на жодний запит. Отже ці люди позбавлені навіть обмежених способів себе захистити або про себе повідомити. Це найстрашніша ситуація. Особливо, коли ми знаємо, що частину цих людей ще й вивезли. Куди їх вивезли? Вони доїхали? Вони живі чи ні?
Більше того, чим ближче буде той момент, коли українська армія зайде в Крим, тим швидше Росія вивозитиме всіх в’язнів. Для Росії це свідки її злочинів. Оскільки за Міжнародним гуманітарним правом взагалі не може бути цивільних полонених.
Читайте також: Що з політв’язнями, яких тримає Росія — історія Нарімана Джеляла
Ольга Скрипник: На окупованій території ніхто не зможе гарантувати безпеки, тому що вона, на жаль, контролюється ворогом, для якого немає жодної цінності людського життя.
Окупанти слідкують за соціальними мережами. Уже більше 700 адміністративних справ саме за різні заклики. Це може бути що завгодно. Не тільки заклик проти Росії чи Путіна. Це може бути просто жовто-блакитна стрічка, фотографія з українським прапором. Це потім може перерости і в кримінальну справу.
Крім ФСБ і російської поліції є спеціальні спільноти. У Криму це спільнота СМЕРШ, яка контролюється Таліповим. Це проросійський зрадник, який ще до окупації Криму співпрацював з ФСБ. Ця інтернет-спільнота — це купа людей, яким хочеться переслідувати всіх, хто підтримує Україну або хто проти Путіна. Вони відслідковують таких людей і пишуть на них доноси у ФСБ.
Telegram однозначно контролюється ФСБ. Я можу назвати купу прикладів, де ми бачимо, що він відслідковувався і легко взламувався доступ до всієї інформації, контактів.
Також ФСБ створюють спеціальні спільноти, чати, канали, через які залучають до себе людей. Потім вони кидають якісь провокативні фрази. Наприклад, щось відбулося в Маріуполі. І дивляться, як люди на це реагують. Коли люди починають писати «Коли ця війна закінчиться», «Щоб ця Росія розвалилася», це все фіксується. На цьому відкриваються справу: від дискредитації російської армії до закликів до тероризму й екстремізму. Це вже будуть кримінальні наслідки.
Найбільш поширено це відбувається в Telegram. Він найбільш незахищений та небезпечний для людей. Ми закликаємо його не використовувати або принаймні розуміти ризики.
Крім того, мобільний зв’язок на території Криму повністю контролюється. Тому телефоном точно ні про що не можна говорити.
Люди мають розуміти, що Росія відслідковує соціальні мережі. Вони бояться будь-яких протестів, тому що розуміють, що окупували територію, яка не хотіла Росії.
Також Росія завжди намагається максимально відслідкувати всіх, хто на окупованих територіях раніше, до окупації, мав відношення до будь-яких речей, пов’язаних з сайтами. Це не тільки про відомих журналістів і блогерів. Це також адміністрування будь-яких сайтів, адміністрування будь-яких груп у соціальних мережах. Їх завжди шукатимуть. Ці люди завжди під ударом. Якщо в них є можливість виїхати, то краще виїжджати. Тому що потім може бути пізно.
Читайте також: Здоров’я Миколи Медика не покращилося — історія 69-річного у незаконному ув’язненні росіян
завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів.
Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року. За цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.
Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521- 57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту