Як кодифікація мови та підготовка кадрів допоможуть зберегти ромську в Україні

Про походження мови

Ромська (романі, або романес) мова веде свій родовід від санскриту, проте досі не кодифікована в Україні. Це мова, що мандрувала століття континентами, але зберегла свою автентичність у маленьких спільнотах. Вона одночасно стародавня й звучить у серцях мільйонів людей сьогодні.

Ромська мова належить до індоарійської групи індоєвропейських мов. Крім ромів, індоарійськими мовами спілкуються мешканці сучасних Індії, Пакистану, Бангладеш та інших сусідніх країн. Ромська споріднена зі санскритом, гінді, урду, що свідчить саме про її індійське походження.

Виникла ромська більш як 1000 років тому. Про це говорить завідувачка відділу навчання мов національних меншин та зарубіжної літератури Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України Наталія Богданець-Білоскаленко.

«Ромська мова є єдиною європейською мовою, що має індійське походження. Але часто її плутають з румунською, чи кажуть на неї романська. Ромська мова не походить з романської групи мов, до яких належать іспанська, італійська, французька, румунська. Її часто плутають через подібність назви, що вводить в оману», — говорить Наталія Богданець-Білоскаленко.

Ромський етнос зародився в долині річки Інд. Від середини першого тисячоліття роми почали залишати Індію та ширитись Азією та Європою.

«Є причина, чому вони залишали Індію. Дослідники говорять, що бажання заробити грошей та утиски нижчих каст, до яких могли входити музиканти чи ремісники, призвели до того, що вони прокладали собі шлях в інші країни. Коли цей шлях вже був прокладений, то наступні покоління ним також користувались. Але де б роми не перебували протягом тисячолітньої міграції, вони не розчинилися в жодній країні. І це ми спостерігаємо: вони завжди зберігали свою мову, свою культуру», — зауважує вона.

Читайте також: Крізь століття гонінь та дискримінацій: як збереглась ромська ідентичність

Про різнобарвʼя діалектів

Через міграції ромів у Середньовіччі, ромська зазнала впливу мов народів Близького Сходу, Кавказу та Європи, зокрема грецької, вірменської, румунської, угорської, словацької, української, російської, польської, іспанської. Та й це не повний перелік. Ромські громади жили ізольовано в різних країнах, тому виникло багато діалектів. Діалекти часто суттєво відрізняються один від одного, тому роми з різних груп можуть і не зрозуміти один одного.

«І коли українські роми поїхали в Німеччину, то вони казали, що не розуміють місцевих ромів. Вони говорили, що німецькі роми спілкуються по-своєму, а вони — по-своєму. За зовнішніми ознаками вони бачать, що це роми, але мову їхню не розуміють», — розповідає завідувачка відділу навчання мов національних меншин та зарубіжної літератури Інституту педагогіки НАПН України.

Ромські діалекти, за різними оцінками лінгвістів, можуть мати приблизно від 30% до 60% спільної лексики, але взаємна зрозумілість залежить від того, які саме діалекти порівнювати. Найбільше спільних слів у найближчих регіональних гілках. Найменше, наприклад, між такими групами як сінті (Німеччина) та влахською (Балкани). За оцінками лінгвістів, у світі існує від 60 до понад 100 ромських діалектів.

В Україні побутує від 5 до 7 діалектів. Найпоширеніші: сервітський, ловарський, келдерарський, кишиньовський та влашський. Навіть всередині нашої країни зрозуміти одне одного ромам не завжди буває просто.

«Я ж спілкуюся також з ромами, бо є експерткою Ради Європи з освітніх питань, включно із ромським питанням. І от роми мені говорять, що вони поїхали на Закарпаття, але не всі слова з їхнього діалекту розуміють. В основі лежить подібна лексика, але потім додається нашарування угорської, румунської, кишиньовський діалект», — каже Наталія Богданець-Білоскаленко.

Про мову та фольклор

Носій центральноєвропейського діалекту ромської мови, громадський діяч з Ужгорода Віктор Човка розповідає легенду, яку переповідали ромською його батьки. За однією з версій цієї легенди, ромський коваль отримав замовлення на цвяхи для розп’яття Ісуса Христа, та вкрав один — той, що призначався для грудей Ісуса, тим самим ром врятував його від зайвих страждань. І за це бог пробачив ромам гріхи. В іншій інтерпретації — цей випадок став причиною того, що у ромів немає своєї землі.

Фольклор ромів — це багатий і різноманітний пласт усної та музичної культури ромського народу. Він включає пісні, танці, казки, легенди, приказки, прислів’я, а також обряди й ритуали. Яскравим прикладом збереження цих традицій є робота Циганського академічного музично-драматичного театру «Романс», який працює в Україні з 1994 році та виконує пісні ромською мовою.

Зараз ромську легко почути зі сцени чи у побуті, проте історично ромську мову часто забороняли або витісняли з публічного вжитку. Через таку політику багато ромських родин змушені були переходити на інші мови, щоб уникати дискримінації. Як наслідок, не всі роми сьогодні володіють рідною мовою, а її передача до молодших поколінь послабилась, розповідає Віктор Човка.

«Існує багато діалектів ромської мови. Один із них, на якому говорю я, це центральноєвропейський діалект ромської мови, або його ще називають карпатським діалектом. В Україні на ньому спілкуються закарпатські роми. Але не всі роми на Закарпатті володіють ромською. Так склалось історично. У давні часи забороняли говорити ромською, тому роми забули її та перестали спілкуватись нею. В угорських селах роми вважають, що їхня мова — угорська, але це хибно.

Вдома бабуся розмовляла словацькою мовою, дідо розмовляв угорською мовою, але основна мова вдома була ромська. Коли я пішов до школи, то не знав української. Уже в школі почав її підтягувати, але це було важко, бо я відставав від шкільної програми.

Ромською говорили вдома, це передавалося з покоління в покоління. Але все залежить від родини: хто як говорить, хто йде далі у світ, хто що бачить, хто що хоче зберегти в ромській сімʼї. Бувають змішані родини, коли дружина — українка, а чоловік — ром. У такому випадку вже дві мови присутні вдома. Діти розмовляють обома. Ромська передається усно з покоління в покоління, багато є книжок, записуємо її», — каже громадський діяч з Ужгорода Віктор Човка.

Читайте також: «З двома коренями в серці, але з одним домом»: як живуть українські болгари

Про контент ромською

Мова існує, проте не всі роми звикли бачити її на письмі, тому виникають складнощі з читанням навіть у тих, хто володіє усною формою досконало. Проте ситуація змінюється. Не так давно навіть у перекладачі Google з’явилася ромська. У різних країнах зʼявляються ромські комікси, мультики, література та медіа. У Швеції, наприклад, працює радіо Романо, яке веде ефір ромською мовою і має велику аудиторію, оскільки є частиною державного радіомовлення Швеції.

Віктор Човка, який зараз перебуває у Великій Британії розповідає, що попри те, що ромська потрібна далеко не всім, на державному рівні існує мовне різноманіття та мовні програми. І ромська присутня на рівні з іншими, більш поширеними, мовами.

«Вона тут більш присутня в державних органах, ніж в Україні. До прикладу, тут є люди, які перекладають ромською мовою. Якщо ти кудись дзвониш і просиш, то тобі надають перекладача ромської мови», — зауважує він.

В Україні теж створювали й створюють контент для ромських громад. В Ужгороді з 1999 до 2007 року двічі на тиждень виходила газета «Романі Яг» (ред. — переклад «ромська ватра»). «Романі Яг» друкувалась переважно українською мовою, деякі матеріали та назви рубрик мали аналоги ромською на основі кирилиці. Переглянути архівні випуски й досі можна на сайті «Романі Яг».

Перше ромське онлайн-радіо «Чірікло» започаткували у 2016 році. А у 2018-му році проєкт Chiriklo виходив у «Ранковій хвилі» на Громадському радіо.

Репортажі, телепрограми й проєкти про ромську культуру продовжують виходити у національних й регіональних медіа. Про ромську розповідають також у популярних коротких форматах. Наприклад, Youtube-канал інформаційно-аналітичного агентства «RomaUA» публікує ролики про ромську мову та життя.

Але і закордоном, і в Україні бракує можливостей для навчання ромською мовою. Через це дітям важко опановувати матеріал, адже вони змушені відразу вчитися державною мовою, яка не є для них рідною. Відсутність освіти рідною мовою ускладнює розуміння та засвоєння знань, а також призводить до відчуження від школи, говорить представник ромської спільноти.

«Роми намагаються не забувати свою мову, зберігати її, передавати в сім’ї, говорити вдома. Коли ти ростеш і говориш ромською мовою вдома, то в школі важко переключитись і засвоювати інформацію українською. Тому зараз деякі родини говорять українською мовою, щоб дитині легше було навчатися і йти далі у світ. Але стараємося не забувати ромську», — зазначає Віктор Човка.

Читайте та слухайте також: Ромський джаз, високі паски та гостинність: у чому унікальність культури ромів

Про кодифікацію ромської мови

Однією з причин недостатнього рівня освіти серед ромських дітей є відсутність фахівців та загальної програми навчання ромською. А для цього мову потрібно кодифікувати. І це непроста задача в Україні.

Кодифікація мови — це процес впорядкування і стандартизації для її офіційного використання у сфері освіти, медіа, науки, державного управління тощо. Цей процес потрібен, щоб усі носії писали й говорили однаково у публічному просторі. До кодифікації, серед іншого, входить визначення діалекту-основи, створення абетки, написання граматичних, орфографічних правил та словників. Цим питанням займається відділ навчання мов національних меншин Інституту педагогіки, який очолює Наталія Богданець-Білоскаленко.

«Відділ займається тим, що пише шкільні методичні посібники та рекомендації для вчителів, створює підручники для учнів мовою національних меншин, а також українською мовою для нацменшин. Тобто ось такі два спрямування. І з-поміж мов національних меншин є і ромська.

Останні 10 років намагаємось все-таки вивести на державний рівень питання ромської мови, бо вона не кодифікована. Частина ромів не мають навіть паспортів, тобто проблема полягає у тому, щоб вони могли навчатись у школах.

До співпраці запросили Земфіру Кондур, відому культурно-громадську діячку, ромку за походженням, яка є менеджеркою Ради Європи. Ми з Золою почали говорити про те, що потрібно кодифікувати ромську мову. І я відтоді, десь з 2000 року, почала заглиблюватись в ромську мову. Цікава культура та історія, складна доля людей, але цікавий народ. Вони мають свої традиції, культуру, і свято бережуть її», – говорить експертка.

У 2000-х роках в рамках роботи Ради Європи та за запитом Міністерства освіти та науки зʼявилась ініціатива створити навчальну програму і буквар ромської мови.

«Ми радилися з експерткою Ради Європи з Румунії Міхаелою, бо вона уже кодифікувала там ромську мову і написала буквар. Нам були цікаві її поради, а також ми спирались на українській досвід.

Коли Борис Грінченко упорядковував словник української мови, який налічує 68 тисяч слів, то він брав за основу наддніпрянську говірку. Далі він взяв слова з галицького діалекту й інших регіонів, як на приклад з Херсонщини. У цих місцях він записував слова. Я запропонувала Золі взяти найбільш поширений діалект для кодифікації ромської мови, а також опитати ромів, до чого вони схиляються», — розповідає Наталія Богданець-Білоскаленко.

Опитування ромської спільноти підтримала Рада Європи. Доля загроженої мови (тієї, що під загрозою зникнення) залежить не тільки від держави, а й від бажання представників самої спільноти продовжувати користуватися ромською і передавати її дітям. Майже 90% опитаних зазначили, що мову необхідно кодифікувати. А от питання: «Який діалект ви б взяли за основу для кодифікації ромської мови в Україні?» виявилося суперечливим.

«Відповіді були різні. Наприклад, орієнтуватись за географічним принципом, взяти найбільш поширені діалекти в Україні. Одні пропонували обрати за основу ті діалекти, що зберегли більшу частину лексики ромського походження. І це правильно.

Ще було цікаве питання, який варіант абетки ви б обрали для ромської мови: кирилицю чи латиницю? Чималий відсоток опитуваних казав, що краще кирилицю, тому що більшість ромів не володіють іншими європейськими мовами. Вони звикли до кирилиці. У радянські часи перший буквар у 1928 році створили кирилицею. У той час казахи та інші народи теж змушені були перейти на кирилицю.

Але ті роми, що мешкають на помежів’ї з Угорщиною та Румунією, обрали латиницю. Оскільки ми йдемо до Європи, то краще латиниця. Ромська молодь також за не неї, а люди старшого покоління за кирилицю, бо їм так зручніше. Але визначились все ж таки, що ми беремо латиницю за основу. До речі, деякі опитувані респонденти наголошували на тому, що мова належить до індо-іранської гілки, тому про кирилицю можна не говорити, відкидаємо це питання, залишаємо латиницю”, — розповідає завідувачка відділу навчання мов національних меншин та зарубіжної літератури Інституту педагогіки НАПН України.

В Македонії, Словаччині, Угорщині та Румунії вже кодифікували ромську мову, там абетки затвердили на рівні держави. В Україні такі спроби теж були.

«В Ужгороді громадські організації, ромські активісти та науковці спробували написати кілька абеток, але без підтримки держави. Програма, яку ми написали у 2001 році й 2002 році для учнів перших-других та третіх-четвертих класів з ромської мови, відповідно до державного стандарту початкової школи, має гриф Міністерства освіти і науки. Ми її подали на затвердження. Вона прийшла рецензування, її затвердили, тобто нею мають користуватись. Але проблема, знову ж таки, хто буде навчати? Потрібна підготовка кадрів», — зауважує експертка.

Саме через те, що бракує вчителів з ромської мови, зараз в жодній українській школі ромську на рівні освітньої програми діти не вивчають.

«Ми програму затвердили. Як це має відбуватися? Якщо це словник для учнів початкової школи, то ми визначаємо кількість слів на кожну літеру, які вживають у побуті відповідного віку учні початкової школи. Це має бути малюнок українською мовою і ромською мовою. Тобто, що означає це слово і відповідний малюнок. Знову ж таки, це має пройти рецензування від експертів. Потім віддаємо на затвердження в МОН.

Але це має бути централізована освітня програма держави. Тобто не просто на місцях це робити. Держава йде до цього поступово, але не швидко. Цьогоріч Кабмін звернувся до Державної служби з етнополітики і свободи совісті, щоб написали стратегію мов, яким загрожує зникнення. З-поміж цих девʼяти мов (кримськотатарська, караїмська, гагаузька, румейська, білоруська, урумська, кримчацька, їдиш) є і ромська.

Наприкінці серпня нас долучили до написання цієї стратегії, яку має погодити Кабмін. Нам треба показати, на що спирається стратегія розвитку ромської мови: цілі й завдання, заходи, які мають відбутись.

Має бути кодифікація ромської мови, розроблена граматика, правопис, оновлення й укладання словників з ромської мови, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів та працівників при університетах, а також це можуть бути додаткові спеціальності чи спеціалізації при інститутах підвищення кваліфікації. Повинно забезпечуватись вивчення ромської мови в закладах освіти, у яких навчаються діти з ромських родин. Це ми все прописали в стратегії. Також інші питання стосуються формування культурно-інформаційного простору і так далі. І коли це затвердять на рівні держави, тоді воно запрацює», — зазначає фахівчиня.

Багато ромських діалектів в Україні поступово зникають, саме тому ромська належить до загрожених мов. Якщо не навчати нове покоління, мова перестане існувати, а Україна втратить унікальну частину своєї культурної спадщини.

Цій проблематиці приділяють увагу не тільки лінгвісти та науковці, але й митці. Наприклад, на необхідності збереження ромської мови наголошує словацький співак Марко Пілло у пісні «Čoro Manuš Me Som».

Для того щоб мова жила, нею мають володіти та навчатись нові покоління. Говорить Наталія Богданець-Білоскаленко. Зараз для багатьох дітей ромська — це перша мова, якою вони починають говорити вдома. Проте якщо їх не розуміють у школі, або змушують одразу переходити на українську, це створює освітні бар’єри. Згідно з дослідженням ЮНЕСКО, діти, які спочатку вчаться рідною мовою, краще засвоюють другу — державну. Таким чином навчання ромською — це не привілей, а втілення права на рівність і подолання стигми та дискримінації.

«Минулого року ми їздили ромськими школами Закарпаття. В Ужгороді є сегрегаційні школи, де навчаються виключно роми або є змішані класи. Ми моніторили, як діти навчаються, які у них здобутки, як вони працюють, як вони опановують науку, чи книжки видають їм додому.

Директорки в кількох школах самі були етнічними ромками, але закінчили інститути з філології чи початкової освіти. Вони знають ромську мову, можуть при школах вести невеличкі гуртки або часом розмовляти ромською мовою з дітьми.

Але при інститутах підвищення кваліфікацій для таких вчителів треба створити курси, щоб вони мали дипломи про те, що можуть викладати ромську мову. Треба створити класи, програми написані. Далі вже будуть програми для середньої школи з ромської мови. Але найперше — треба залучити все ж таки лінгвістів, мовознавців для ґрунтовної кодифікації ромської мови. Синтаксис та граматику необхідно прописати досконало», — вважає експертка.

Процес кодифікації ромської мови складний і потребує багато часу. Важливо врахувати різноманітність, щоб створити зрозумілі та прийнятні норми. Крім того, кодифікація вимагає співпраці лінгвістів, освітян і самих ромських громад, аби мова залишалася живою та природною, а не штучно нав’язаною. Це довгий, але необхідний шлях, щоб забезпечити ромській мові гідне місце в освіті та суспільному житті.

«Я думаю, що за 10 років цього можна досягнути. Перші роки треба досягти певного рівня: два роки працюємо над букварем, працюємо над словником. Найбільше часу забере саме кодифікація ромської мови, створення ґрунтовного словника, прописування граматики. Цим мають займатись безпосередньо мовознавці.

Якщо йдеться про інформаційний контент, то нескладно зробити на телебаченні якісь програми ромською мовою. Ось ви навіть вже започаткували це на Громадському радіо, і йдете попереду стратегії та приділяєте цьому увагу», — каже Наталія Богданець-Білоскаленко.

Ромська мова — це не лише засіб спілкування, а й важлива частина культурної спадщини та ідентичності ромів. Попри історичні заборони та стигматизацію, вона збереглася і продовжує жити в різних куточках світу. Підтримка та розвиток ромської мови — це не лише справа ромських громад, а й відповідальність усього суспільства, яке прагне поваги до різноманіття та рівності. Більше про це слухайте у наступних випусках спільного проєкту Громадського радіо та радіо «Чірікло».

Подкаст створено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Ради Європи. Його зміст є виключною відповідальністю авторів. Погляди, висловлені в цьому подкасті, жодним чином не можуть тлумачитися як такі, що відображають офіційну думку Європейського Союзу чи Ради Європи.