«Через розуміння різноманітності ми приходимо до поваги» — директорка правозахисного департаменту фестивалю Docudays UА

Гості: артдиректор фестивалю Docudays UА Роман Бондарчук, директорка правозахисного департаменту Docudays UА Ксенія Шиманська.

«Архів війни»

Роман Бондарчук: «Архів війни» — це доволі велика платформа. Над нею працює велика команда. Це збір усіх задокументованих свідчень про цю війну. Ми на Docudays UА намагаємось зробити все, щоб наші події піддавалися одній ідеї та темі. Фільми, дискусії навколо них, круглі столи, панелі завжди так чи інакше відповідають темам цих фільмів. У цьому році ми з командою усвідомили, що у нас збігається розуміння того, про що треба говорити. Тому ми об’єднали зусилля з великим проєктом «Архів війни» та Rights now і організовуємо події разом.

• Російська війна проти України — найбільш задокументована в історії людства.

Ми почали з простого і розвинулися у велику цифрову платформу. Крім матеріалів, які нам передають наші партнери та контриб’ютори, ми маємо матеріали з відкритих джерел. Платформа сама в автоматичному режимі моніторить близько 2000 Telegram-каналів. Ця цифра з кожним днем збільшується. Платформа робить із них скриншоти, завантажує відео, перекладає тексти на англійську, за допомогою інструментів штучного інтелекту виділяє ключові слова. Це дуже зручно для дослідників, розслідувачів. Все — в одному місці. Ми спеціально створили словник ключових слів до цього проєкту, з яким можна знайти потрібне відео, свідчення, теми.

Ми моніторимо не тільки українські Telegram-канали, а й російські. Дивимось як працює пропаганда, як змінюються наративи, досліджуємо цю тему.

• У нас є команда інтерв’юерів, багато з них документалісти, частина з них — правозахисники. Вони їздять переважно звільненими територіями України та записують свідчення очевидців. Зараз маємо близько 300 записаних інтерв’ю. Не плануємо зупинятися.

Читайте також: На відкритті фестивалю Docudays UA закликали звільнити з полону правозахисника Максима Буткевича

Програма Rights now

Ксенія Шиманська: Права людини та документальне кіно — дуже тісно пов’язані. Тому що через реальну історію життя героїв ми дізнаємось про те, що відбувається порушення прав, яке саме порушення, як людина може на нього реагувати, як виправити ситуацію тощо. Фільми — є не лише чимось розважальним або прекрасним, чим ми насолоджуємося. Це так само своєрідний портал, за допомогою якого ми емоційно включаємось в історію і пізнаємо новий досвід, який, можливо, може дати нам шляхи розв’язання наших ситуацій.

Права людини — це щит, який знаходиться між людною та державою. Цей щит має гарантувати належне надання послуг. Наприклад, безплатне медичне обслуговування, на яке ви маєте право. Права людини — це не щось відділене від життя та абстрактне. На фестивалі Docudays UА ми говоримо про те, що таке права людини через документальне кіно та інші формати. Ми говоримо про різне. Різними способами. Через розуміння різноманітності ми приходимо до поваги.

Ми невпинно підіймаємо тему балансу, безпеки в суспільстві та дотримання прав і свобод людини. Я б сказала, що зараз це найнагальніше питання. Ми зараз повертаємось до розмови про свободи слова та всіх тих реформ, яких ми вимагали до того, як сталося повномасштабне вторгнення.

• Коли ми знаходимо баланс і не прикриваємо всі заборони ширмою безпеки, тоді ми можемо говорити про дотримання прав і свобод людини. Зараз ми дуже гостро відчуваємо обмеження цих прав. 

Читайте також: Правда і тільки правда — єдине, що ми можемо протиставити російській брехні про Максима Буткевича — батько полоненого правозахисника

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS