ВПО: максимальна інтеграція чи збереження власної ідентичності?

Валентина Троян: Думаю, багато наших слухачів чули про скандал після виходу новорічного випуску «95 кварталу» з недоречними, на мою думку, жартами про переселенку зі Скадовська, яка намагається вивчити українську. Хтось може розуміти, що це помилка, а хтось може сприймати цю інформацію правдивою. Розкажіть, що думаєте з цього приводу?

Ірина Ейгельсон: Ця тема є дуже важливою в Україні, враховуючи, яка кількість переселенців зараз у країні. Я сподіваюся, що саме по цьому кейсу буде реакція і Національної ради з телебачення і радіомовлення. Мені здається, це більше їхня парафія, ніж Комісії журналістської етики.

 Основні образи ВПО

Ірина Ейгельсон: Говорячи про те, який образ в медіа складається у переселенців, скажу, що я не бачу єдиного. І це дуже добре. Я бачу декілька різних.

З одного боку, в багатьох регіональних медіа переселенці — це, в першу чергу, об’єкт допомоги. Побудовані мобільні місця для тимчасового проживання, надане житло, започатковані програми, надано гуманітарну допомогу тощо. Це не негативний образ, але він формує уявлення, що переселенці самі ні на що не здатні, що про них треба виключно піклуватися і все. Дійсно, частина людей потребує більшої допомоги, ніж інші. І це не тільки про переселенців.

Інший образ. «Переселенці не хочу працювати, адаптовуватися, інтегруватися у громади». Такий образ час від часу виникає. І в громадах, і в медіа. Коли переселенців сприймають виключно як об’єкт, то дуже часто громади, міста навіть не знають, які саме фахівці до них приїхали. І Центр зайнятості не розв’язує це питання і цю проблему до кінця. Бо далеко не всі люди ідуть і стають на облік саме в Центри зайнятості, бо не сподіваються, що там може бути щось під їхню кваліфікацію.

• Образ переселенців, як об’єкт, який сам не здатний і не є активним, має свої негативні наслідки.

Є й позитивні образи. Є матеріали про позитивні кейси тих, хто адаптувався. Є багато, але хотілося б більше, матеріалів про, наприклад, релоковані бізнеси. Про те, як люди перевезли чи започаткували свій бізнес в інших містах і надають робочі місця і переселенцям, і місцевим. Хотілося б більше таких історій. Аби урівноважити образ об’єкта допомоги. Якщо медіа працює з персональними історіями, це теж дуже добре.

Наше суспільство зараз у такому стані, що ми дуже чутливі до багатьох речей. Вони викликають у нас значно гостріші емоції, ніж навіть у 2019 році. Не кажучи вже про 2013 рік. Негативні реакції можуть бути такими, бо вони є ситуативними через те, що дуже багато поганих новин, складних процесів і стресів.

Слухайте також: ВПО — Великий Приклад Об‘єднання

Як допомагати переселенцям зберегти власну ідентичність?

Ірина Ейгельсон: У науковій літературі, яка описує різні соціальні та психологічні процеси міграції, під інтеграцією розуміється збереження людиною власної культури, розуміння та взаємоінтеграція з тою культурою, у якій вона опинилася. Є такі приклади, де громада не просто розповідає переселенцям «а давайте ми поділимося нашою історією та культурою», але й запитує і дає простір поділитися своїми. Це найкращі приклади, коли переселенців не змушують одразу ставати місцевими. Це неможливо. Це дає простір освоїтися та зрозуміти, чи буде людина залишатися в цій громаді, чи зможе вона тут себе знайти й не втратити одночасно.

Читайте також: На другому році великої війни треба думати про довгострокові варіанти житла для переселенців — експертка з житлової політики

Нагадаємо, у березні торік Україна подолала кризовий поріг за кількістю внутрішньо переміщених людей (ВПО). Станом на початок березня зареєстровано понад 5 мільйонів відповідних заявок.

Ще стільки ж українців знайшли притулок за межами держави, повідомила віцепрем’єр-міністерка — міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук на засіданні Конгресу регіональних і місцевих влад при президентові України.

Відомо, що у деяких громадах, особливо маленьких, частка ВПО щодо місцевого населення є доволі великою. Так, наприклад, в Червоноградській громаді Львівської області до 24 лютого населення було понад 89 тисяч. Зараз вона прийняла 8 тисяч ВПО, що складає майже 10% від місцевого населення. Мукачівська громада Закарпатської області з населенням 83 тисячі прийняла понад 27 тисяч зареєстрованих ВПО. Це третина від початкового населення.

За результатами дослідження програми IREX «Єднання заради дії», внутрішньо переміщені люди у 2022 році часто обирали варіанти жити в місцях компактного проживання, у прихистках. Очікуючи повернення додому, вони проживали в умовах, коли ними максимально опікувалися організації: надавали харчування, одяг тощо. Вони жили ізольовано від загальної спільноти, обмежені в інтеграції, часто — пасивні. Така поведінка засмучувала та обурювала місцеве населення та ВПО 2014 року, які до 2022 року повністю інтегрувалися. 

З 1 вересня 2023 року частина ВПО позбавлені права отримувати кошти від держави. Це, зокрема, ті, хто не має офіційного статусу ВПО, люди, які перебувають за кордоном понад 30 календарних днів поспіль без обґрунтованих причин або повернулися до постійного місця проживання. Також не буде виплат тим, хто нещодавно зробив дорогі покупки, наприклад, придбав новий автомобіль, будинок або квартиру.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі