Допомогти громадам і державі, а не просити допомоги: для чого провідні університети України створюють альянс?

Маємо спільне бачення суспільно відповідальних університетів

Антон Лягуша: Дводенна Школа стійкості університетів — ініціатива новоствореного альянсу українських університетів. Це можливість обговорити, що університети нині, під час повномасштабної війни Росії проти України, можуть дати державі, як вони можуть, об’єднавшись, пропонувати нове бачення нашого українського майбуття. Під час школи провідні університети країни не навчалися, а дискутували про те, як об’єднуватися, що виробляти, чим допомагати державі:  розвиток науки та громадянського суспільства, досліджень.

Тож мета альянсу:

• самостійне об’єднання університетів, щоб спільними напрацюваннями допомагати державі, а не вимагати від неї підтримки (у ЗВО є спільне бачення суспільно відповідальних університетів);
• що можуть дати після війни громадам, нації, державі університети, як інституції, спільноти науковців, виховні центри та дослідницькі інституції.

Альянс бачить якісно новий розвиток університетів. Вони мають стати привабливими місцями для студентів, спеціалістів, для залучення фахівців з інших країн для викладання та проведення досліджень. Ми вже поклали початок такій практиці. Альянс також думатиме про можливість міжнародної співпраці заради якості освіти.

Учасники Школи:

• КНУ імені Тараса Шевченка,
• УКУ,
• Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»,
• Національний університет водного господарства та природокористування,
•  Сумський державний університет,
•  Львівська національна академія мистецтв,
•  Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка,
•  Приазовський державний технічний університет,
• Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.

Читайте також: Як боротися з конспірологією та містичними поглядами? Розмова з науковцем

Що таке публічна історія?

Антон Лягуша: Публічна історія — це розповсюдження правдивих, підтверджених знань про минуле, але не академічною, а простою, зрозумілою мовою. Це документалістика, публічні події, комікси, комп’ютерні ігри, музейні публічні простори, де люди можуть бути залученими емоційно, інтелектуально, фізично.

У нас досі не досліджене, не переосмислене XX ст. Багато хто у нас займається цим періодом, але як українці та українки ми самі себе не осмислили,  ми не засудили офіційно й не прирівняли до нацистського радянський режим. Досі у нашому повсякденні це радянське, як канцероген, виїдає українськість, незалежну свідомість.

Читайте та слухайте також: Росіяни намагаються нас переконати, що ми теж є «радянськими людьми» — історик Мирослав Борисенко

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS