Хто є головними ворогами українського волонтерства?
Про потреби та болі щоденної волонтерської роботи. До Міжнародного Дня волонтерів говоримо з Діаною Макаровою, волонтеркою, засновницею однойменного фонду.
Діана Макарова: Волонтерство, яке прийшло у 2022 році, проходить через ті ж лунки, через які проходили ми. Волонтери, які поринули в боротьбу зі страшною навалою у 2022 році, як і ми у 2014, забороняють собі відпочивати, їсти, хоч якесь мінімальне свято. І вони роблять страшенну помилку. Бо ми люди. Ми можемо бігти довго, але це ми будемо робити лише, коли будемо давати собі хоч якусь віддушину.
Три вороги українських волонтерів
Діана Макарова: У волонтерства України загалом три головних вороги.
1. Росія.
2. Податкова.
3. Митниця
Таке враження, що податкова та митниця хочуть з усіх сил задавити волонтерство України. Нам не те, що ставлять рогатки в колеса, іноді здається, що нас просто хочуть знищити. Це відбулося не у 2023 році. Вперше про ворога волонтерства Податкову України ми говорили ще у 2014 році. 10 років ми воюємо проти зовнішнього ворога та частково проти нас якимось чином воює наша рідна держава. Можна зрозуміти, чому так. Адже велетенські суми проходять через волонтерство. Велетенські неоподатковані суми. Неймовірні каравани гуманітарної допомоги в’їжджають в Україну.
Податкова та митниця — це органи, які мислять зовсім інакше. Вони не мислять про перемогу. Вони думають про те, що «О, Боже, які шалені гроші проходять повз наші руки». Можливо, їх можна зрозуміти. Але не в той момент, коли ми всі під загрозою втрати України. Адже ця загроза не минула. Нам тільки здається, що ворог не стоїть під Києвом, а ворог десь на півдні та сході. Ні. Будь-якої миті все може повернутися. Адже ми чудово розуміємо, що відбувається на фронті. Ми розуміємо, що ось-ось настане «снарядний голод». Все озброєння має здатність закінчуватися.
- Як би нам не допомагав світ, він не здужає дати нам стільки, скільки нам зараз потрібно, щоб відповісти достойними залпами ворогу, якому ми протистоїмо.
Діана Макарова: Замість того, що нам якось разом всією країною піднятися і щоб ми, волонтери, відчули руку підтримки держави, а не руку «запретить и не пущать», ми відчуваємо саме «запретить и не пущать». Чомусь якась частина нашої держави вже десятий рік не може зрозуміти, що волонтерство потребує допомоги.
Закінчуються сили у фронту, закінчуються сили у волонтерства. Але зовсім вони не закінчаться. Навіть коли падає боєць, на його місце стають інші. Коли падає волонтер, на його місце приходить 10 нових. Але ми втрачаємо ці сили. Іноді ми їх втрачаємо на порожню боротьбу з власною державою.
Податкова мріє обкласти волонтерів податками. Як ми не боролися проти цього, нам амністії, яка діяла перші 4 місяці повномасштабного вторгнення, не дають. Ми боремося проти митниці. Зараз на митниці колапс, адже Мінсоцполітики ввело нові обмеження для волонтерства. Вони мали запрацювати в тестовому режимі 1 грудня. Але не запрацювали. Комусь вдалося пройти митницю, комусь ні. У когось позаарештовували автомобілі, яких чекають на фронті, від яких залежать життя наших воїнів.
- Ми разом чи ми як? Дуже хочеться підмоги держави.
Слухайте також: Що передбачають нові правила ввезення гуманітарної допомоги?
Про ввезення авто
Діана Макарова: Мала ще працювати й паперова декларація, і електронна. Вони хотіли ввести електронну декларацію. Нічого поганого в цьому немає. Але вона була зроблена настільки коряво, що вона не працювала. Паралельно не працювала чомусь і паперова. Тому система лягла. Були неймовірні приклади бюрократії митників. Наприклад, історія відомої волонтерки Валентини Варави. Вона ввозила авто, і митник у неї спитав про лист-запит на ввезення цього авто. Вона пояснила, що це авто куплене фондом, головою якого є вона. Їй сказали, що має бути лист від неї самій собі, що вона купляє машину. Нонсенс. Бюрократ мислить так. Так, серед волонтерів є аферисти. Але боротися з ними, перекриваючи повітря всьому волонтерству, хіба це вихід?
Що найбільше зараз потрібно на фронті?
Діана Макарова: Харчів на фронті не бракує приблизно від 2016 року. Але люди все одно везуть. Везуть вареники, олів’є. Людей не зупиниш. Мабуть, таким чином допомагати фронту людям легше. Це людський фактор.
Фронту потрібні дрони, автомобілі, правильні турнікети, квадроцикли (для місцевостей, де вже не проходять авто). Іноді це єдиний порятунок при вивезенні поранених. Танки грузнуть, а квадроцикли проходять.
Дрони — першочерговий розхідник. Вони потрібні в безмежній кількості. Якщо бачите, що хтось збирає на дрони, донатьте туди. Також дуже потрібні пластикові ноші. Це порятунок.
Що ще потрібно для перемоги?
Діана Макарова: Доки всі в нашій країні не будуть впевнені, що не досить — просто платити податки та передати на фронт якусь кількість смаколиків, а треба донатити волонтерам, сім’ям військових тощо. Доки всі це не зрозуміють, боюся, ми не переможемо. Ну і звичайно доки держава не зрозуміє, що не треба боротися з власним народом і його добровільним рухом, ми теж не переможемо.
Читайте також: Коли заходиш в тему волонтерства, пашеш до останнього — Татуся Бо
Нагадаємо, Громадське радіо збирає кошти на дрони для спецпідрозділу «Ангели», де служить наша колега. Співробітниця Громадського радіо Аліса несе службу у легендарному підрозділі аеророзвідки «Ангели». Алісі та «Ангелам» потрібні дрони. Тож Громадське радіо відкрило збір на суму 500 000 грн. Цього вистачить, що купити підрозділу два квадрокоптери DJI Mavic 3T. Літера Т у назві означає «тепловізор». Один Мавік 3Т коштує 200-250 тисяч гривень.
Громадське радіо просить долучитися до збору на «Мавіки для Ангелів»:
Банка Монобанку: https://send.monobank.ua/jar/iG2PJixN2
Номер картки цієї банки: 5375411211375709
Валютні внески відправляйте на: PayPal [email protected]
Як ми уже повідомляли, раніше Громадське радіо зібрало кошти на тепловізор для підрозділу ЗСУ, де командиром служить чоловік нашої ведучої Вікторії Єрмолаєвої. Тут можна прочитати все детальніше.
Також ми зібрали кошти для підрозділу ЗСУ на передовій, де служить чоловік нашої колеги Світлани Шкурай. Звіт можна переглянути тут.
Крім того, Громадське радіо торік зібрало кошти на тепловізор для підрозділу, у якому служив журналіст і правозахисник, член ГО «Громадське радіо» Максим Буткевич. Ось тут звіт. (Нині Максим є бранцем Кремля).
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі