Ми знімали за 20 кілометрів від окупованого Донецька: Михайло Ухман про фільм «Шлях поколінь»

«Шлях поколінь» – це історично-документальний фільм про УПА та війну на Донбасі. В основі сюжету – події, що відбувалися під час Другої світової війни на Волині, та події, які зараз відбуваються на Донбасі. Герої – реальні люди: колишня зв’язкова та боєць УПА, а також сучасні українські військовослужбовці

Чому потрібно подивитись цю картину? 

Михайло Ухман: На це питання можуть відповісти лише глядачі. Що можу сказати від себе? По-перше, це військово-історичний фільм, яких в Україні дуже мало. Частина фільмування відбувалась за 20 кілометрів від окупованого Донецька у 2020 році, в Карлівці та Славному (зараз тимчасово окупована територія). В Україні такого не робила жодна знімальна група. Ми використали можливість для фільмування під час тодішнього так званого «перемирʼя». В бойових сценах знімались справжні військовослужбовці зі зброєю та технікою, які досі воюють проти російських окупантів. Жодних каскадерів не було, лише реальна бойова розвідка та позиції.

Цей фільм є й історичним, ми показуємо шлях боротьби нації в минулому столітті. Фільмування проходили також на Волині, де у XX столітті точились запеклі бої українців за незалежність з «енкаведистами» та гітлерівцями. Ми використали автентичний одяг та зброю. Сучасна частина знімання проходила в Києві. У стрічці багато війни, емоцій, любові та дружби.

Читайте також: Ахтем Сеітаблаєв каже, що політика — це культура, а культура — це політика — Ухман

Про ідеї фільму

Михайло Ухман: Наш фільм складається на 90% з історії, яка мала місце у своєму часі. На перший погляд, там є дещо таке трішки фантастичне, але це всього лише сукупність образів наших захисників та захисниць сьогодення та минулого. Ця стрічка вийшла у 2021 році, але тоді люди не звертали увагу на війну. Більшість українців жили у своє задоволення. На жаль, через повномасштабну війну це кіно стало надто актуальним.

Я почав займатись кіновиробництвом після 2014 року і наголошував на тому, що нам потрібно знімати історичні фільми про українську армію. Тільки через художнє, класне та динамічне кіно ми можемо показати свою країну. Так роблять американці, європейці, китайці та індійці, на жаль, і наш ворог. Росіяни спершу запустили свої погані фільми на нашій території, потім свій поганий «язик», а тоді вже й полетіли ракети. Маємо інформаційно працювати над тим, щоб показувати крутість нашої армії. Тоді нас будуть підтримувати. Не потрібно чекати, щоб на тебе напали, потрібно бити сильними. За свою країну не потрібно помирати, за неї потрібно вбивати. Все це ми намагались передати в історичному бойовику.

Скільки тривало фільмування?

Михайло Ухман: Сама ідея фільму зародилася ще у 2017-2018 роках. Тоді ми планували короткий документальний фільм з реконструкцією. Згодом я отримав величезну підтримку та кошти від української діаспори, меценатів, громадських діячів: Сергія Жадана, Сергія Стерненка, Павла Казаріна. Від держави ми не отримали жодних грошей.

Робота над фільмом тривала близько двох років. Були певні негаразди, в тому числі й фінансові. Багато чого змінювалося у стрічці, бо не хотілось, щоб казали, мовляв, українське кіно – «лажа». Надалі я планую працювати на цю ж тематику і виходити на європейські та американські ринки.

Слухайте також: Ми потребуємо більше рефлексії на тему Другої світової війни — Ахтем Сеітаблаєв

Воєнний журналіст та кіноматографіст Михайло Ухман народився на Тернопільщині. Бере участь у російсько-українській війні з 2015 року. 

Нагадаємо, що український Оскарівський комітет висунув документальний фільм «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова на премію «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм».

Особисті історії українських оборонців та будні бойового підрозділу переплітаються у новій документальній стрічці, яку знімає український режисер Любомир Левицький. «Ми були рекрутами» — це фільм, який розповідає про шлях молодого рекрута від полігону до вирішальної битви у складі Третьої штурмової бригади.

Діти, які рано стали «дорослими», професійний режисер та 5 днів знімань — так народилася пронизлива стрічка «Що ми втратили», яку днями презентували у Києві на закритому показі. Головні творці фільму — діти, які пережили окупацію, життя поблизу бойових дій, виїзд за кордон та інші виклики війни.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS