Ольга Стельмашевська: Культура і мистецтво — це дуже потужна зброя

Сучасний підхід

Влад Бундаш: «Конотопська відьма» від класика Квітки-Основ’яненка в постановці Івана Уривського в столичному театрі Франка протягом останніх місяців має попит. Цьогоріч український театр нарешті відмовився від російського контенту. Люди масово перевідкривають для себе українську драматургію. У чому новий погляд на класику?

Ольга Стельмашевська: Команда театру Франка почали заливати короткі відео в Tik-Tok. Так вони здерли з диванів усю тіктоківську публіку. Наприклад, мої діти, 14 і 15 років, і їхні однокласники зацікавилися. Одна дівчинка почала навіть вести свій театральний блог. Уривський, як режисер, приваблює молодь і цікавить її. Вони побачили його в Tik-Tok, а це означає, що він модний, розмовляє зі своєю публікою сучасною мовою, яку сприймають як підлітки, так і бізнесмени, «білі комірці» тощо. Можливо, ці люди раніше не цікавилися театром. Це абсолютно прогнозований хід.

Слухайте також: Як через мову та мистецтво деколонізувати південь України. Розповідає керівниця «Вінграновський ART FEST»

Вплив Радянського союзу на українську культуру

Ана: Саме Радянський союз завадив потужному розвитку українського театру чи це продовжувалося і в незалежні часи? Що можна сказати про вплив Радянського союзу на українську культуру?

Ольга Стельмашевська: Вплинули і Радянський союз як імперія, і Росія. В усі часи вони вкладали шалені гроші в просування своїх наративів ідеології саме через культуру та мистецтво. Ця війна зараз — це наш програш на культурно-інформаційному ринку. Навіть зараз у таких містах як Париж, Рим росіяни лобіюють через культуру свою країну. Ми і досі програємо в цьому. Оскільки досі немає усвідомлення, що культура та мистецтво — це дуже потужна зброя.

Єдине, що зараз відбувається, так це відмова. Війна стала тригером. Ми відмовилися від російського лайна, поставили на паузу високу класику типу Чайковського, Шостаковича. Це ми зробили для того, щоб нарешті переосмислити Квітку-Основ’яненка з його «Конотопською відьмою», «Хазяїна» Карпенко-Карого тощо. У Дніпрі зараз іде балет Скорульського «Лісова пісня». Абсолютно фантастичне видовище. Там аншлаги. Ми знаємо, що в Дніпрі всі театри були російськомовні. Один із театрів з репертуару викинув 27 чи 29 вистав, бо вони були російською. Про це можна говорити нескінченно. Але ще раз — війна нас підштовхнула до того, щоб ми нарешті повернулися до свого.

• У нас фантастичні композитори. Ми маємо повернути Березовського, Бортнянського з російських композиторів в українські. Бо вони українські.

Театр зараз дуже затребуваний. Пішла нова публіка. Пішли ті, хто раніше не дуже цікавився театром, філармонією. Зараз аншлаги і там, і там. Я говорю з людьми, які приходять. Вони питають: «Чому ми не знали про це все? Чому ви нам не розповідали?». Люди нарешті звернули увагу.

Читайте також: Тарас Компаніченко: Ті, хто забороняли нам говорити рідною мовою, є ворогами, а ті, хто відроджували це право — соратниками

Російські злочини проти української культури

Нагадаємо, окупаційна влада Маріуполя, після приїзду в місто московського патріархату з інспекцією, спалила всю велику бібліотеку Храму ПЦУ Петра Могили. Серед книг були унікальні екземпляри, які втрачені назавжди.

У жовтні минулого року на передовій загинув солдат Нацгвардії, кавалер ордену «За мужність» III ступеня Олександр Гошилик, автор книги «Міст через вічність», який пройшов через Іловайський котел.

Восени 2022 року стало відомо, що ще торік у березні, під час окупації, на Харківщині окупанти вбили письменника Володимира Вакуленка. 

1 липня цього року не стало Вікторії Амеліної, української письменниці, членкині PEN Ukraine та документаторки воєнних злочинів в організації Truth Hounds. Її життя обірвалося через поранення, несумісне з життям, спричинене ракетним ударом російських окупантів по ресторану в Краматорську 27 червня 2023 року.

На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну внаслідок дій окупантів у смт Іванків у Київській області згорів історико-краєзнавчий музей, у якому зберігалися роботи відомої української народної художниці Марії Приймаченко.

Згодом у соцмережах з’явилась інформація, що деякі з картин авторки вдалося врятувати. У коментарі «Українській правді. Життя» керівниця місцевого відділу культури Надія Бірюк підтвердила, що після влучання снаряда у будівлю вдалося врятувати лише частину надбань краєзнавчого музею.

У вересні 2022 року у Національному центрі «Український Дім» відбулася презентація проєкту «Марія Примаченко. Врятоване», в межах якого було представлено чотирнадцять робіт Марії Примаченко, які було врятовано з Іванківського історико-краєзнавчого музею.

На окупованих територіях України росіяни продовжують переміщення предметів із музейного фонду України. Фактично продовжується інтеграція культурної спадщини України в російські історичні та політичні наративи. Про це в етері Громадського радіо у травні 2023 року розповіла заступниця міністра культури Катерина Чуєва.

Історія нового життя Донецького академічного обласного драматичного театру міста Маріуполь, в будівлі якого у березні 2022-го переховувалися сотні людей, коли з російських літаків, попри написи «ДІТИ», скидали потужні бомби. Актори Маріупольського драмтеатру, рятуючись від війни, переїхали до обласного центру Закарпаття. 

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі