Памʼятники Пушкіну, Бородинський хліб, комуністична символіка: що заборонить закон про деколонізацію?

Тарас Шамайда: Першим етапом звільнення України від російської окупації став Закон про декомунізацію, який ухвалено у 2015 році. Він передбачає звільнення публічного українського простору від символів російської імперської пропаганди.

Закон визначає, що російська імперська політика є злочинною та засуджується. Це стосується імперської політики за сотні років, починаючи від Московського царства, включаючи Російську імперію, Радянський союз, Російську федерацію. Тобто всі форми російського імперіалізму та російської колонізації. Це все визнається злочинним та забороняється пропаганда цієї політики та її символіки.

Закон встановлює, що саме є символікою російської імперської політики. Це певні зображення, назви, імена тощо. Закон докладно це визначає. Безперечно, пам’ятники Пушкіну будуть зніматися. Мені здається, більшість із них вже прибрали. Але тепер це не право, а обов’язок органів місцевого самоврядування.

Пропагандою закон визначає:

• публічна глорифікація або виправдання російської імперської політики;
• поширення інформації, спрямованої на це виправдання;
• публічне використання продукції, що містить символіку такої політики;
• публічне заперечення злочинів Росії проти українського народу.

Самою імперською політикою закон називає систему заходів, які здійснювалися органами управління Росії, збройними формуваннями, політичними партіями, різними організаціями, групами, установами та навіть окремим громадянами Росії.

Пам’ятники

Тарас Шамайда: Стосовно пам’ятників питання не просте. От якщо людина була одночасно і діячем комуністичної партії, і зробила великий внесок в українську культуру. Що робити в цьому випадку? Робляться вийнятки. За сотні років багато чого було переплетено та досить сильно вкорінилося в Україні. Наприклад, Тарас Шевченко був солдатом російської армії. Хоч і по не волі. Якщо розібратися, він використовувався для поневолення народів Азії. Чи майор Котляревський. Головним критерієм є чи ці люди сприяли поневоленню України, чи зробили значний внесок в українську культуру, науку.

Як мають вирішуватися спірні моменти?

Тарас Шамайда: Спірні моменти буде вирішувати Український інститут національної пам’яті. Це профільна інституція, яка займалася і декомунізацією, і процесом деколонізації. Створюється спеціальна експертна комісія, яка буде розглядати спірні питання, звернення. Днями Інститут нацпам’яті має оприлюднити перелік населених пунктів України, назви яких підлягають зміні. Відповідність назв зі стандартами державної мови займається Комісія зі стандартів державної мови.

Що буде відбуватися далі?

Тарас Шамайда: Що стосується пам’ятників і назв вулиць. Органи місцевого самоврядування мають прийняти відповідні рішення та демонтувати пам’ятники чи поміняти назви вулиць. Якщо місцеві ради не можуть дійти спільного рішення, міський голова має одноосібно прийняти таке рішення. Якщо і голова не робить цього з якихсь причин, тоді це мають зробити обласні державні адміністрації. Бо це закон, який має бути виконаний.

Назви типу «Бородінський хліб» і «Жигулівське пиво», згідно з цим законом будуть прибирати. Назви російських міст, територій, географічних об’єктів — є символом російської імперської імперії. За вийнятком тих назв, які пов’язані з поневоленими народами Росії.

Що робити з меморіалами Другої світової війни?

Тарас Шамайда: Окреме питання — пам’ятники, пов’язані з Другою світовою війною. Закон про деколонізацію та Закон про декомунізацію роблять вийнятки для монументів, міст пам’яті, меморіалів, які пов’язані зі звільненням України від нацизму. Це певна проблема.

Тисячі є таких монументів, де «красується» комуністична символіка, яка прославляє Москву, «совєтський» народ і всі ці пропагандистські окупаційні конструкти. Це законом про деколонізацію не вирішується. Тому днями 20 народних депутатів із різних фракцій на чолі з Володимиром В’ятровичем зареєстрували законопроєкт, який окремо стосується пам’яток, пов’язаних із Другою світовою війною. Цей закон передбачає, що ці пам’ятки повинні бути приведені до відповідності до закону. Тобто комуністичні символи з них мають бути прибрані. Роки війни мають бут зазначені, як це відбувалося насправді, 1939-1945, а не 1941-1945, як дає це Росія. Також пам’ятки мають бути підписані українською мовою.

• Будь-яка пропаганда комуністичного режиму має бути прибрана з українського простору. Якщо цей закон буде ухвалено, цей великий пласт комуністичної пропаганди буде знято.

---

Читайте також: Могила Ватутіна у центрі Києва є дуже недоречною сьогодні — В’ятрович

---

Що робити з пантеонами загиблих солдатів Другої світової?

Як писало ГР, меморіалізація потрібна, але без глорифікації режимів, які відправили цих бійців на смерть, вважає Олександр Алфьоров, історик, військовослужбовець.

Такі поховання мають доглядати, як і інші. Цим ми проявляємо свою людяність, європейськість. Цим ми відрізняємося від Росії, додав Олександр Алфьоров. 

За його словами, радянська влада — це щось фаталістичне, а маскулінність в заграванні з тоталітарною системою створювала пантеони загиблих солдатів. Найбільша у пам’яті історика така знахідка датується 2009 роком. На Київщині в одному з меморіалів, де було вказано, що поховано близько 100 осіб, знайшли зовсім іншу кількість полеглих — в 4 рази більше. Що засвідчує хаотичність у ставленні до особового складу та людей загалом. 

---

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS