«Варто виходити за межі шкільного середовища» — фіналіст «Нобелівки для вчителів» про взаємодію з учнями

8 листопада стало відомо, що найкращою вчителькою планети, за версією міжнародної премії Global Teacher Prize, стала сестра Зеф із Пакистану. Цьогоріч фіналістів «Нобелівської премії для вчителів», як її неофіційно називають, обирали з понад 7 000 номінантів зі 130 країн світу.

До 50 кращих вчителів планети потрапила українка Людмила Таболіна. А до десятки найкращих педагогів увійшов учитель української мови й літератури Артур Пройдаков.

Про Global Teacher Prize та методи викладання ми поговорили з фіналістом премії, вчителем школи MriyDiy та виконавчим директором благодійного фонду «Освітня фундація MriyDiy» Артуром Пройдаковим.

Про Global Teacher Prize

Артур Пройдаков: Було дуже приємно представляти Україну в Парижі. Це була 42-га сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО. В її рамках вручили премію Global Teacher Prize. 

Всього було 10 фіналістів, які прийшли до фіналу премії. Це представники різних країн з різних континентів. З Європи були представники Британії, Франції й України. У підсумку перемогу здобула вчителька з Пакистану — сестра Зеф. У неї дуже потужна біографія, можна почитати. Вже в 13 років вона відкрила свою власну школу, де проводила безплатне навчання для дітей, особливо для вразливих категорій населення.

Як заохотити дітей до навчання інтерактивними методами

Артур Пройдаков: У мене є свій Telegram-канал. Я також маю з усіма учнями окремі чати в соцмережах, де ми з ними комунікуємо, обмінюємося інформацією. Я їм залишаю різноманітними лінками. YouTube-каналу свого ще немає, але це моя перспективна зона росту. Також у мене є подкаст — я дітям пропоную послухати. Це додаткова опція, коли ми як вчителі заходимо на територію дітей за межами шкільного простору. Коли вони слухають улюблені подкасти, і: «О, тут є наш вчитель, він теж записує подкасти». Тобто це теж також така цікава опція для комунікації з дітьми.

Щодо TikTok, то там також можна знімати. Це може бути чудове домашнє завдання для дітей —  відзняти TikTok за мотивом прочитаного твору, наприклад, або знайти помилки в зовнішній рекламі, або десь на написах, вивісках в Києві чи іншому населеному пункті. 

• Не варто боятися чи забороняти це, а краще намагатися це інтегрувати в навчальний процес. Це буде дуже доречно.

Останній приклад — ChatGPT. Багато моїх колег бояться його використовувати, але це варто робити. Не списувати домашні твори, а, наприклад, готувати якийсь усний виступ на важливу актуальну тему, щось на зразок TEDx. І нехай ChatGPT допоможе структурувати цю тему, виокремити якісь тези або побудувати план промови. А учень чи учениця потім своїми силами буде представляти цей виступ десь в публічному просторі перед іншими учнями й ученицями.

Про шкільну літературу

Артур Пройдаков: Нам в школі варто читати творів менше, але читати їх якісніше, тому що нині програма містить дуже великий обсяг текстів, який треба прочитати обов’язково. І мені здається, що тут ми женимося за кількістю, а не за якістю.

Але якщо ми це не можемо змінити, то нам треба якось із цим працювати. Зараз учні й учениці, напевно, читають не всі твори в повному обсязі. Хоча є в шкільній програмі з української літератури такі бестселери, які користуються шаленою популярністю. Наприклад, «Місто» Підмогильного або «Тигролови» Багряного, або навіть та сама «Кайдашева сім’я» Нечуя-Левицького, яка є досить актуальною для наших читачів та читачок. 

Але ми намагаємося в кожному творі знаходити щось таке, що є актуальним в умовах сьогодення. Щось таке, що є цікавим, трендовим для сучасних читачів і читачок. Тобто ми намагаємося якось перекидати місточки на реальність. Наприклад, новела «Камінний хрест» Василя Стефаника — це твір про еміграцію. А ми зараз живемо у 2023-му році, й багато дітей знають, що таке еміграція, виїзд за межі своєї держави й повернення до неї.

• Мені здається, якщо наближувати кожен твір до сучасного підлітка, то це буде велика перевага української літератури й уроків літератури в школі. Тобто ми оцінюємо не тільки художні властивості, а й розбираємо певні соціальні аспекти кожного твору.

Читайте також: Чому діти, які добре знають українську, можуть не спілкуватися нею з однолітками? Пояснює вчитель Артур Пройдаков

Метод викладання Артура Пройдакова

Артур Пройдаков: Я не скажу, що в мене якась особлива методика роботи з учнями. Це повага до них, це співпраця з ними. Я можу помилятися десь на уроці — учні мене виправляють. І я кажу, що це окей: десь ви мене виправите, десь я вас виправлю.

Ми багато намагаємось жартувати на уроках, тому що стресовий час: повітряні тривоги, багато різноманітних випробувань зараз випадають на долю наших дітей, підлітків зокрема. І я розумію, що десь ми можемо пожартувати, посміятися, в межах розумного.

Можливо змінювати формати активності на уроці: ми багато креативимо, використовуємо інтерактивні підходи, зокрема використовуємо онлайн-платформи тощо. В той же момент ми не забуваємо і про академічні знання, адже звичайні академічні тести ніхто не скасовував.

Наголошу, що важливо спілкуватися з учнями й ученицями поза межами шкільного простору, поза межами уроку. Коли пролунав дзвоник, то не тікати з класу швидко, а лишитися і, можливо, поговорити про якісь побутові речі, не лише пов’язані з навчанням: запитати, як справи; обговорити футбол чи кіно. Ми, наприклад, з учнями й ученицями ходили на фільм «Довбуш». Це чудовий досвід спільного часу, який ми можемо провести разом. 

• Варто виходити за межі шкільного середовища і не сприймати як буденність кожен урок.

Я відчуваю в цьому особливу гостру актуальність, тому що я насамперед військовозобов’язаний, поки маю відстрочку від служби в армії як вчитель. Тому зараз, маючи нагоду працювати вчителем, я повинен виконувати на максимум свої функції, максимально якісно. Це для мене неймовірна мотивація.

Читайте також: «Намагаюся створювати на уроках освітній вайб» — розмова з переможцем Global Teacher Prize

Що робити, якщо дитина не хоче навчатися

Артур Пройдаков: Дітям потрібно усвідомити відповідь питання: навіщо це мені потрібно, навіщо мені ходити до школи, навіщо мені вивчати уроки. І тут варто проговорити це максимально відверто, щиро. Варто знайти якусь прагматичну мотивацію. 

Навчання потрібне, щоб мати атестацію, щоб завершити школу, скласти іспити, вступити до університету. Математика, наприклад, потрібна, щоб учень або учениця мали якісь основи фінансової грамотності, могли заробляти гроші. Читання літератури допоможе розширити світогляд, спілкуватися з іншими людьми в дорослому житті, в підлітковому віці тощо. Вивчення української мови допоможе правильно писати резюме, мотиваційні листи. Це буде важливо при влаштуванні на роботу в будь-якій сфері. А ще вивчення української мови важливе для того, щоб учні й учениці могли мати кар’єру в державній службі, наприклад, або в якихось інших адміністративних органах. Тому що без знання мови там не можливо бути. Вивчення української мови, зокрема, важливе, щоб Громадське радіо дзвонило й учні чи учениці могли спілкуватися, комунікувати, давати інтерв’ю на будь-яку тему. Тому що не тільки вчителі спілкуються в ефірі радіо, а й інші фахівці, професіонали з інших галузей. 

Діти часто на уроках у мене ставлять питання, навіщо їм потрібна якась тема. Я їм прямо кажу, що це потрібно для того, щоб ми, наприклад, могли правильно написати листа, повідомлення в чаті в інтернеті, могли запросити на побачення дівчину чи хлопця, пояснити ситуацію іншій людині, іноземцю тощо. 

• Тобто варто прагматично пояснити, які переваги з навчання буде мати учень або учениця. Тоді діти, мені здається, краще будуть усвідомлювати, що їм потрібно, а значить вони вчитимуть.

Варто бути максимально щирими в цьому плані, тому що діти нині дуже прагматичні. І якщо вони не знають, навіщо вони щось роблять, то їм це не цікаво, вони відмовлятимуться це робити. Тому краще проговорити, визначити пріоритети й те, що ми на виході будемо мати. Що ми отримаємо після певного предмета, після виконання домашнього завдання, і тоді рухатися вперед.

Читайте також: Чи варто сварити дітей за оцінки? Поради психологині

Довідка ГР:

Global Teacher Prize — це світова щорічна «Нобелівська премія для вчителів» (як її називають неофіційно), започаткована арабським підприємцем та філантропом Санні Варкі у 2014 році.

Нагадаємо, у 2016 році вчителька з Кропивницького Анна Дудич потрапила у 50 найкращих викладачів світу й мала шанс отримати мільйон доларів винагороди. Розмову з нею слухайте тут.

У 2018 році Громадське радіо говорило з тодішньою організаторкою Global Teacher Prize Ukraine Оленою Северенчук, яка розповідала про премію і те, як підняти престиж професії вчителя та безплатно підвищити свою кваліфікацію.

У 2020 році найкращим вчителем України став Василь Дяків з Заліщиків Тернопільської області. Він викладач історії, громадянської освіти та основ здоров’я. Розмову з ним слухайте тут. 

У 2021 році переможцем Global Teacher Prize Ukraine став Артур Пройдаков, який цього року став фіналістом однойменної міжнародної премії. Нашу розмову з ним можна послухати тут. 

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі