Ще у 1991 році ми розуміли, що прийде час натискати на кнопки зенітно-ракетних комплексів — Іван Заєць

«Готуючись до референдуму за незалежність у 1991, я розумів, що це не кінець боротьби з Росією». Наш гість – народний депутат багатьох скликань, державний діяч Іван Заєць.

Іван Заєць: Питання референдуму виникло в День проголошення незалежності України, 24 серпня 1991 року. Тоді голова опозиції Ігор Юхновський висунув ідею, що треба Акт проголошення незалежності затвердити референдумом. Це потрібно, щоб показати, що українська держава зароджується не з волі політиків, а з бажання всього народу, що її зродження обумовлене попереднім шляхом. Така пропозиція не всіма була сприйнята, бо радикальні політики, такі як і я, хотіли зробити все швидко і назавжди. Однак це виявилось мудрим рішенням, важливою подією в державотворенні. Референдум легітимізував Акт проголошення незалежності України.

Як комуністи погодилися на референдум

Іван Заєць: Комуністи погодились на референдум, бо вбачали в ньому можливість відмотати щось назад. Вони не вважали, що люди не підтримують незалежність, бо 24 серпня 1991 року комуністи бачили атмосферу у Верховній Раді та під її стінами. Довкола будівлі стояли десятки тисяч людей з синьо-жовтими стягами й чекали моменту проголошення незалежності, щоб знаменувати народження нової європейської держави. Таку атмосферу комуністи відчували, але хотіли стримати цей процес.

У той день Леонід Макарович якось сумнівався в тому, чи ставити на голосування Акт проголошення незалежності України. Він пояснював це тим, що чекав сигналу від комуністичної більшості про наявність голосів. Під час перерви я підійшов до Леоніда Макаровича і сказав йому:

• «Леоніде Макаровичу, складається таке враження, що ви хочете змарнувати цю історичну мить. Вікно історичних можливостей завжди відчиняється на нетривалий час. Якщо ми сьогодні не проголосуємо, то невідомо, що буде завтра чи післязавтра».

Тоді Леонід Макарович вирішив мене збити з ніг повністю. Він сказав, що комуністи без референдуму не проголосують. Кравчук знав, що я хотів тільки Акту, але я відповів, що голосуймо з референдумом. Це забрало в нього всі аргументи.

Комуністи у референдумі бачили можливість того, що їм допоможе Москва. Період від 24 серпня до 1 грудня був каторжним. Російські ЗМІ намагалися дискредитувати саму ідею незалежності України. Вони писали, що Україна сама не виживе, що це якась штучна держава та вигаданий народ. Вони лякали світ і українців ядерним армагедоном, мовляв, може бути ядерна війна між РФ та Україною. Однак українська влада та громадськість були налаштовані рішуче. Тому всі випади з боку Москви одразу спростовувалися заявами та рішеннями. Тоді був великий діалог із громадськістю.

Читайте також: Україна та Московія належали до зовсім різних цивілізаційних ніш — історик

Про побоювання

Іван Заєць: Ми боялися, що кілька регіонів можуть випасти із цієї загальної картини. Наприклад, Крим, Луганська чи Донецька області. Тому туди були спрямовані адресні зусилля. Але ми не сумнівались, що загальний результат буде хорошим.

7 вересня у Тернополі відбувалося засідання так званої Галицької асамблеї, на якій збиралися депутати Івано-Франківської, Львівської й Тернопільських обласних рад. Під час її роботи, одна із тернопільських газет взяла інтерв’ю щодо референдуму у Дмитра Павличка, Степана Хмари та Вʼячеслава Чорновола. Павличко однозначно сказав, що немає чого боятися за результат референдуму, його буде виграно з великим результатом. Так воно і сталося. Ми бачили настрої народу та формували їх. Ми не жаліли ні свого часу, ні коштів, ні інтелекту для того, щоб забезпечити цей результат. Так зійшлися зірки, що саме нашому поколінні випала нагода створити свою державу і ми нею скористались.

«З референдумами треба бути обережними, не треба ними махати наліво-направо»

Іван Заєць: Референдум — це обопільно гострий меч. Цим механізмом треба користуватися дуже-дуже обережно. Не можна зловживати ним, особливо на національному рівні. З референдумами треба бути обережними, не треба ними махати наліво-направо. Якщо йдеться про якісь місцеві псевдореферендуми, то вони не впливають на загальну думку.

Раніше, коли дискусію вели із державниками так звані проросійські сили, то вони говорили про маніпуляцію під час референдуму 1 грудня. Для цього використовували аргумент, мовляв, 17 березня 1991 року український народ висловився за союз, а через більше ніж пів року українці підтримали самостійну незалежну державу. Вони казали, що народ не усвідомлює важливості своєї держави, а все це маніпуляція свідомістю владою. Це абсолютно неправда. Так воно не було.

Між 17 березнем і 1 груднем відбулись феноменальні події. Зокрема, проголошення незалежності України. 17 березня проходив не лише Горбачовський референдум, відбулось ще й всеукраїнське опитування. На першому питали людей про підтримку союзу у вигляді федерації. Друге опитування ж полягало в тому, чи підтримує суспільство союз, але як незалежна держава. Тобто, спершу ми повинні були стати суверенними, а потім визначатись з обʼєднаннями.

Результати того референдуму показали, що на 10% більше громадяни підтримали наше опитування. У Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській областях лише 18% проголосували за Горбачовський референдум. На своєму ж місцевому референдумі щодо того, чи хочуть вони жити у незалежній державі, люди проголосували так само як і 1 грудня. Характерно, що Київ, від якого дуже багато залежало, теж не дала позитивного результату на Горбачовському референдумі

Це засвідчило, що Москві не вийде втримати Україну. Після 17 березня ми почали ще швидшими темпами реалізовувати політику покрокової суверенізації України. Ми підпорядкували собі союзні підприємства, ввели інститут президентства, відклали всі питання про союзний договір на невизначений час. Ми формували українську державу у всіх площинах: правовій, економічній і навіть у безпековій. Це все обумовило результат референдуму 1 грудня.

Як правило, в наш час референдуми – це засоби у руках диктаторів. Йдеться про те, яким способом ухвалювали конституції у Росії та Білорусі. Краще вибрати хорошу Верховну Раду, розумних політиків, щоб вони думали над тим, як вести країну до благоденства.

Читайте і слухайте також: «Було відчуття, що здобуваємо свободу»: чому і як 30 років тому розпався СРСР?

«Ми у 1991 розуміли, що питання розриву з Російською імперією не вирішене»

Мар’яна Чорнієвич: Коли ви ухвалювали Акт незалежності, чи припускали тоді, що це не кінець в утвердженні української державності? Чи думали ви, що вашим дітям, а швидше й онукам доведеться воювати з Росією?

Іван Заєць: Була значна частина політиків, до якої належав і я, які думали, що питання остаточного розриву із Російською імперією ще не розвʼязане. І рано чи пізно Росія захоче зробити це радикальним способом – знищити український народ та ліквідувати державу.

13 лютого 1991 року, коли обговорювалося питання Всесоюзного референдуму, депутат Шлемко під час виступу зазначив, що торг за автономію Криму можна зіставити із Переяславською радою. Якщо вчора (12 лютого 1991 року) депутати натискали на кнопки пультів для голосування, то прийде час, коли їм треба буде натискати на кнопки зенітно-ракетних комплексів. Ми знали про природу російської держави і її людиноненависницьку ідеологію вже тоді. Перед нами поставало тільки питання, коли все почнеться.

Про роль військових сьогодні

Іван Заєць: Український воїн став суб’єктом не тільки національної історії, а й світової. У цих політичних ігрищах, які ми спостерігаємо сьогодні в Україні, а це ревність до військових з боку політиків, закладено нерозуміння природи нашої ситуації.

Довіра до українського воїна, який відданий своєму народу та державі, завжди буде високою у суспільстві. Абсолютно неправильно, коли політики міряються довірою з військовими. Наших захисників треба підтримувати всюди, де тільки можна. Не тільки в матеріальному, а й в моральному плані. Коли бачите військового, то подякуйте йому за те, що він зважився на таку велику роль.

Читайте також: Люди вірили — щойно Україна скине кайдани радянщини, станеться економічне диво — історик

Нагадаємо, 1 грудня 1991 року на загальнонаціональному референдумі колишньої УРСР понад 90% громадян проголосували за незалежність України.  83% населення Луганщини проголосували за незалежність, Донеччини — 84%.

1 грудня 2016 року перший президент незалежної України Леонід Кравчук поділився своїми спогадами про референдум і думками про тогочасну Україну в інтерв’ю ГР. Тоді він зазначив, що це було унікальне явище, коли майже 91% українців проголосували за незалежність. У історії пострадянського періоду, за словами Кравчука, при наявності комуністичних сил, такий великий відсоток голосів за незалежність свідчив про те, що  Україна вистраждала незалежність через війни, голодомори та репресії.

Леонід Кравчук також зазначив про «складні історично» стосунки з Росією: під час громадянської війни, і після неї, у період Грушевського та інших часів. Знав, що розлучитися із Росією не буде легко. Але він не вірив і не уявляв, що Росія підійме військо проти України.

17 березня 1991 року, коли Горбачов проводив Всесоюзний референдум, Верховна Рада України, до союзного бюлетеня включила свій бюлетень для опитування. Тоді за союзний бюлетень проголосувало 73%, а за український – майже 80%.

У  першому бюлетені питали «Чи хочете ви мати оновлену федерацію, де будуть забезпечуватись права людини?». У другому йшлося: «Чи підтримуєте ви входження України в склад оновленої федерації на засадах декларації про державний суверенітет». Три області намагалися бойкотувати перший бюлетень. 

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі