Про сурогатне материнство під час повномасштабного вторгнення, грузинський контекст та інше ми поговорили з кандидаткою юридичних наук, залученою експерткою Аналітичного центру «ЮрФем» в сфері репродуктивних прав Оксаною Кашинцевою.
Оксана Кашинцева: Всі ці події впливали на сурогатне материнство. І були страшні історії про те, як потенційні батьки-іноземці не могли забрати дітей з України через те, що були обмежені перельоти й пересування. Війна поставила надзвичайно великі виклики.
Але варто віддати належне і медикам, і юристам, які супроводжують цей процес. Мої колеги власними автівками, з обстрілюваного Києва й інших небезпечних регіонів, в перші дні вивозили сурогатних мам на західну Україну, або й за межі України, в Чехію та Словаччину (країни, де дозволено сурогатне материнство), щоб, за можливості, залишатися в правовому полі й за межами України.
Поза сумнівом, ніхто не очікував цього виклику. І ще з 2014 року, з територій, де була російська агресія, був великий потік переселенців, наших громадян різного етнічного походження.
Уряд Грузії вніс до парламенту ініціативу щодо посилення правил сурогатного материнства та екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). Про це повідомила «Європейська правда» з посиланням на «Грузия Online».
Відповідно до ініціативи, сурогатне материнство та ЕКЗ на території Грузії будуть дозволені тільки громадянам країни, реклама послуг сурогатного материнства буде заборонена, сурогатним матерям буде заборонено отримувати грошову винагороду, а клініки, що надають допоміжні репродуктивні послуги, повинні будуть отримувати спеціальну ліцензію.
Такі обмеження в країні планують запровадити з 1 січня 2024 року.
Оксана Кашинцева: Я б не викидала Україну з контексту Грузії, тому що багато сурогатних мам переїхали саме туди, під нагляд грузинських лікарів.
До цього законопроєкту в Грузії не було фактично ніякого регулювання сурогатного материнства. Ми говоримо, що у нас регулювання було недостатнє, не гідне того соціального подвигу, який здійснює сурогатна мати. Якщо ми його не змінимо в Україні, то так і надалі сурогатне материнство буде «сервісною маткою» у цьому процесі.
А Грузія не мала ніякого законодавства, було дозволено абсолютно все. Маючи 10-річний досвід практики у сфері сурогатного материнства, я впевнена, що новий законопроєкт в Грузії не буде прийнятий. Для їх країни це дуже великі гроші, дуже багато іноземців послуговується цією сервісною функцією.
Поза сумнівом, Грузія може стати цим хабом у сфері допоміжних репродуктивних технологій.
Оксана Кашинцева: Але я б не хотіла, щоб ми звели сурогатне материнство виключно до формату допоміжних репродуктивних технологій. Адже наша держава зробила цікаві кроки: кілька законопроєктів, які в Україні врегульовують це питання. Вони в деяких моментах відрізняються, але не суттєво, крім одного, який передбачає для України сурогатне материнство, але не комерційне, коли сурогатна мати не буде отримувати за це винагороду. Тут теж можна говорити, чи не виведе це сурогатних мам і всі платежі в сірий ринок. А швидше за все, припускаю, саме так це і буде.
Також в нас є дуже цікавий законопроєкт, який передбачає коштом держави кріоконсервацію статевих клітин наших військових для того, щоб у разі отримання поранення, несумісного із продовженням репродуктивної функції, вони могли мати генетично рідну дитину. Деякі клініки вже робили кріоконсервацію та зберігають матеріал наших військових.
Щодо сурогатного материнства в нас зареєстрований цікавий законопроєкт, який визначає походження дитини, якщо вона була народжена штучною маткою. В такому випадку батьками є ті, хто був замовниками такої медичної послуги. Цей законопроєкт є недосконалим, він досить формальний, але він демонструє, що Україна бачить ці проблеми й готова їх розв’язувати. Готова розв’язувати не лише юридично, а й надаючи високі стандарти медичної допомоги, адже ця сфера медицини є надзвичайно розвиненою в Україні.
Читайте також: Що під час мобілізації робити батьку, який самостійно виховує дитину?
Оксана Кашинцева: За клінічним протоколом ведення пологів, який є нормативним актом і для медика, і для юриста, якщо в пологах є загроза життю матері, і необхідним є вибір між тим, чи рятувати матір, чи рятувати дитину, то рятуватимуть матір. Для сурогатних мам така ж ситуація.
Щодо «сурогатних сиріт», як ми їх колись називали. Я ще 5 років тому мала доповідь на одній з конференцій репродуктологів, і дуже пишалася тим, бо мій виступ стосувався того, що в Україні не було «сурогатних сиріт». Це явище останніх років.
Навіть якщо змусимо, і так пролунало, що дитина не буде в Україні, то це просто наша держава передає цей тягар іншій. Але тут ми не говоримо про найкращі інтереси дитини. Адже є принцип, визначений Європейською конвенцією з прав людини, який реалізується Європейським судом з прав людини, і, відповідно, примушування забирати таку дитину не є в її найкращих інтересах.
Інше питання — ставлення до сурогатної матері, і на якому рівні сьогодні це регулюється. Сьогодні це декілька статей в Цивільному та Сімейному кодексі, а далі це наказ Міністерства охорони здоров’я.
Мають бути прийнятий та напрацьований найкращий законодавчий акт, який чітко врегулює статус сурогатної мами, її права й обов’язки, статус потенційних батьків.
На сьогодні походження дитини врегульоване. Тут, відповідно до Сімейного кодексу, чітко сказано, що батьками дитини є потенційні батьки, які брали участь у програмі сурогатного материнства. При чому має бути генетичний зв’язок дитини хоча б з одним з батьків.
Читайте також: «Переконуємо батьків виїжджати»: як «Восток SOS» рятує дітей з прифронтових територій
Оксана Кашинцева: У своєму прагненні мати дитину навряд чи пару щось зупинить, тому, мені здається, закон просто має підняти роль сурогатної матері не як сервісної матки (як це є сьогодні), а відповідно до тієї соціально важливої функції, яку вона виконує, дає можливість відчути щастя материнства.
І воно десь закладене, вкарбоване в наш генетичний код. І скільки б ми не займали позицію щодо задоволення потреби бути батьками лише через усиновлення сьогодні, але це не буде правдиво. Це буде заганяти сурогатне материнство в сіру чи чорну зону.
До того ж є лобі успішних клінік, які не захочуть втрачати цей ринок, і можуть піти в держави зі своїм обладнанням, знаннями й людським потенціалом, де вони будуть практикувати й надавати послуги сурогатного материнства.
Читайте також: Чи можливе усиновлення в умовах війни?
Сурогатне материнство — одна з допоміжних репродуктивних технологій, що дозволяє подружжю стати біологічними батьками своєї дитини при наявності в одного них вроджених або ж набутих недуг, що викликають безпліддя (відповідно до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.09.2013 № 787).
Нагадаємо, у 2021 році стало відомо, що понад два роки в одній з київських клінік керівник закладу продавав новонароджених дітей під виглядом сурогатного материнства. Ціна за одну дитину тоді становила 70 тисяч доларів.
У травні 2020 року Микола Кулеба, на той час Уповноважений президента з прав дитини, заявив, що вважає сурогатне материнство «рабством і торгівлею дітьми». Його заяві передувала ситуація у київській клініці BioTexCom. Через карантин там застрягло 51 немовля, народжене від іноземних біологічних батьків.
Директор Центру медичного та репродуктивного права Сергій Антонов назвав тоді заяву Кулеби непрофесійною. Він розповів ГР якою є процедура передачі сурогатною матір’ю дитини біологічним батькам.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS