«Де мова, там і територія» — це суто російський підхід» — історик

Місто Суджа та Суджанський повіт: історик Геннадій Єфіменко розповідає, що коли Російська імперія розпадалася, поставало питання якими будуть кордони, і за яким принципом визначатися.

«Українська сторона наполягала тривалий час на етнічному критерії. Правда, тоді ще не питали чи росіянин ти, чи українець. Це вже пізніше почали у переписах вказувати народність. У той час оцінювали за мовою. Тоді були «велика російська», «мала російська» та білоруська мови. Так значилося в переписах. За переписом 1897 року у всій Курській губернії було лише два міста. Там більшість складали україномовні. Одне з цих міст — Суджа. Інше місто у 1928 році було передано радянській Україні. Зараз це село Миропілля на Сумщині».

«Суджа — столиця радянської України»

Суджа була столицею у перехідний період. Геннадій Єфіменко пояснює, чому так сталося.

«Після укладення Брестського мирного договору у лютому 1918 року радянська Росія мала визнати незалежність України, і укласти з нею мирний договір. У 1918 році владу в Україні захопили більшовики, і 28 листопада у Курську був створений Тимчасовий робітничо-селянський уряд України (ТРСУУ). Це був маріонетковий уряд, яким керували з Кремля.

Формально тривали бойові дії з українсько-німецькими військами, які йшли на Україну і звільняли від більшовиків. Ці війська виходили за межі проголошених дев’яти губерній. Вийшли вони насамперед за межі на півночі. На деякі з цих повітів Україна мала претензії. У Суджанському повіті населення ділилося навпіл: південна частина була українською, північна — російською. Тому на Суджанський повіт Центральна рада не претендувала. Коли проганяли більшовицькі червоні війська, вийшли за межі тих губерній. Зайняли Бєлгород, Суджу. Після укладеного перемир’я Суджа з рештою опинилася у нейтральній зоні. Коли тривали перемовини між радянською Росією та українською державою, Суджу було включено в склад України. Це сталося 14 серпня 1918 року. Більшовики усі прилучені офіційно території визнавали Україною. На картах Бєлгород і Суджа були Україною».

Коли наближалася німецька революція і стало ясно, що підтримки з боку німців у гетьмана більше не буде, більшовики хотіли накопичити сили та захопити Україну.

«Але після того, як у середині листопада почалося антигетьманське повстання під приводом директорії УНР, вони зрозуміли, що національний чинник є дуже важливим. І без нього здобути вплив в Україні буде важко. Тому вони почали активно лобіювати створення українського радянського уряду. 28 листопада 1918 року проголошувався тимчасовий уряд. Тоді вирішили, що місце перебування уряду буде Суджа. До 27 грудня це місто вважалося столицею радянської України. Потім це був Бєлгород. На початку січня уряд переїхав у Харків».

Україна хоче приєднати Суджу до своїх територій?

Геннадій Єфіменко каже, що він за міжнародно визнані кордони.

«Там, де мова, там і територія — це суто російський підхід. В історії з Суджею Україна не загарбує території. Це війна. Ми не плануємо приєднувати Суджу до України, а кажемо, що ці території зайняті нами у боротьбі з Росією. Про приєднання не йдеться. Заняття території ворога — це необхідна річ для того, щоб цього ворога перемогти. Воюючи лише на своїй території, ми перемогу навряд чи зможемо здобути».

Читайте також: ЗСУ зайшли в Суджу і взяли під контроль об’єкт «Газпрому»

Суджа – районний центр Курської області Росії, розташований за менш ніж 10 км від кордону з Україною. Стоїть на річці Суджа, притоці Псла. Населення, за даними перепису 2020 року, – 7,4 тисяч осіб.

Неподалік Суджі розташована газовимірювальна станція «Газпрому», через яку транзитом російський газ іде в Україну і далі в Європу. Цю станцію, за даними російських телеграмканалів, узяли під контроль ЗСУ вдень 7 серпня 2024 року.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі