Ілюстративне фото з відкритих джерел
Елементи нематеріальної культурної спадщини (страви, традиції приготування, співи, виготовлення певних іграшок, окремі обряди) спершу подаються до комісії, яка працює при Міністерстві культури України. Після цього цей елемент переходить до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини. Потім вже з міністерства окремі елементи можуть подаватися до ЮНЕСКО. Таку процедуру потрапляння до нематеріальної культурної спадщини пояснила засновниця проєкту «Їжакультура» Олена Брайченко в етері Громадського радіо.
«Як членкиня комісії при Міністерстві культури України, хочу подякувати всім громадам, які подають свої традиції до нашої комісії. Вони працюють без оплати, як і ми. Цього року в нас було дуже багато засідань. Керівники будинків культури та люди, яким не байдужа історія їхнього краю, незалежно від того, чи зараз він знаходиться в окупації, чи ні, витрачають свій час та ресурси для того, аби зібрати інформацію, заповнити картку та подати її на розгляд. Дуже часто ми завертаємо в комісії. Є певна процедура, яку потрібно дописати, підтвердити», – пояснює експертка.
До переліку обʼєктів нематеріальної культурної спадщини вводять не так самі рецепти страв, як традиції їхнього побутування. Йдеться про те, хто готує страву, яке вона має значення для регіону і в чому її особливість. Наприклад, їжа може бути важливим елементом для таких знакових свят: весілля, Різдва, Великодня, храмового свята тощо. Може бути поминальною стравою.
Читайте також: Львівська традиція дзвонарства: чим особлива ця культурна спадщина
Авдіївська каша увійшла до Переліку нематеріальної культурної спадщини, тому що це можливість інформаційно підтримати місто, внести Авдіївку у нашу пам’ять та нанести його на ментальну карту, говорить засновниця проєкту «Їжакультура» Олена Брайченко.
З точки зору сучасної гастрономії, каша може видаватися досить звичною, каже вона. Її варять на молоці, до неї додається рис, також масло або вершки і яйця. У минулому ж такі інгредієнти перетворювали її на святкову та небуденну.
У різних господинь є свої техніки приготування цієї каші. Вона вважається гарною, коли: пухка, має жовтий колір, дуже ніжну консистенцію, а рис розварився і не забитий. Хтось кашу ретельно вимішував і потім окутував у ковдри, кожухи, щоб вона домліла. Цю страву готували на поминальні обіди й до святкових також подій. Відомо, що цей або подібний рецепт існував ще з 19-го сторіччя. Рис купували, щоб підкреслити свій майновий і соціальний статус, говорить експертка.
Голубці — це не буденна страва, а весільна. Вона вимагає досить багато зусиль. Вінницькі голубці потрапили до обʼєктів нематеріальної культурної спадщини, але Олена Брайченко вважає, що ця страва має бути загальнонаціональною, бо її готують на всій території України.
Вона розповідає, що є різні способи загортання і використання загортальної основи для голубців. На Одещині в зимовий час загортають голубці у квашене листя капусти. ЇЇ квасять цілими головками. На Закарпатті готують голубці як мізинчики. Також готують сезонні голубці у буряковій гичці, зокрема на Вінниччині. Роблять голубці з пшоном і грибами, з картоплею, з рисом і м’ясом, з гречкою і м’ясом тощо. Цю страву і тушкувати можна по-іншому: в маленькій каструлі вдома чи в чавунному баняку в печі.
Читайте також: Єврейська спадщина Володимира: що можна побачити у місті з тисячолітньою історією?
Пиття кави серед представників народу кримських татар — це окремий ритуал, який дуже вплетений і в побутову, і у святкову культуру, розповідає експертка Олена Брайченко. Є окремі випадки, коли готували з молоком каву до певних свят, але здебільшого побутує чорна.
У кримських татар є різні назви кави. Є кава, яку готує наречена батькам нареченого після весілля. Є кава, якою зустрічають гостей. Є кава ранкова, яка готується в родині. Процес приготування кави передбачав певні правила і культуру спілкування. Кавова культура у кримських татар – це окрема сторінка історії, каже кандидатка історичних наук.
Відомо, що каву любив Богдан Хмельницький. Уже з кінця 17 століття кава була поширеним напоєм серед козацьких та церковних еліт. У 19 столітті чорний чай та кава стають більш поширеними у середовищі різних еліт — тодішнього середнього класу. Її починають продавати в кавʼярнях, зазначає засновниця проєкту «Їжакультура».
Читайте та слухайте також: Нація кримських татар на 80 років зникала з історії — авторка монографії «Кримські татари: від етногенезу до державності»
Культурна спадщина — це сукупність матеріальних та нематеріальних об’єктів, які мають велике історичне, культурне та естетичне значення для певної групи людей, спільноти або нації.
Матеріальна культурна спадщина включає архітектурні пам’ятки, ансамблі, музеї, бібліотеки, художні та книжкові колекції тощо.
Нематеріальна культурна спадщина, за визначенням у Конвенції ЮНЕСКО, охоплює звичаї, традиції, форми вираження, знання та навички, а також інструменти, артефакти та простори, що визнані спільнотами як важлива частина їхньої культурної спадщини. Ці елементи, які передаються з покоління в покоління, є невіддільною частиною культурної ідентичності та постійно репродукуються.
Як читати й слухати Громадське радіо на тимчасово окупованих територіях — інструкція
Повністю розмову слухайте в доданому файлі