Пішли на війну разом: історія братів Лемешевих, один із яких у полоні з 2022 року

Сергій Лемешев: Загалом брат служив із 2015 року, добровільно мобілізувався, ще коли розпочалося АТО. Служив у 72 бригаді ім. «Чорних запорожців». Служив по 2019 рік. Потім демобілізувався, і з початком повномасштабного вторгнення — ми працювали за кордоном, брат перебував у Німеччині — зателефонував і сказав: «Я їду, а ви як хочете». Підхопили по дорозі ще одного хлопця з Грузії, та й вирішили, що треба їхати теж. І приїхали до України. Грузина забрали в Інтернаціональний легіон. А ми хотіли разом служити, то пішли в 10 бригаду. Так ми і потрапили разом в одну бригаду.

Нас попереджали, що «Едельвейс» одразу відправляється на бойові дії, ми погодились. Їхали воювати, захищати свій дім. Спочатку були на Київщині, потім — на Донбас, і служили в одній роті. Приїхали на Донбас десь 25 травня 2022 року. 14 липня при заході на позицію мій брат, наш ротний Савчук Андрій Романович та старший солдат Сахно Максим, старший солдат Бойчук Сергій потрапили в засідку.

На той момент майже всі вже відмовлялися заходити на позицію, моральний стан вже був слабкуватий, не очікували таких сильних бойових дій. А вони пішли на позицію. Брат вирішив мене не будити тоді. З ним був зв’язок, ми розмовляли. Їх оточили десь приблизно 15, вони ще відстрілювалися, бій тривав десь хвилин 40. Викликали підтримку артилерії, підмогу викликали. По рації комбат повідомив, що підтримка «мінус», а ротний відповів, що тоді ми теж «мінус». І тоді ухвалили рішення здатися в полон, оскільки виходу іншого не було.

Полон

Сергій Лемешев: Знаю, що зі здоров’ям більш менш у брата у полоні. Проте знаю, що нещодавно його побили, розсічення під оком. Від побратима, який потрапив з братом у полон і був уже звільнений, Сергія, дізналися багато чого. Про те, як над ними там знущалися, скільки всього довелося пережити… Страшні речі. Перебуває від зараз у місті Красний Луч Луганської області (окупована територія), «виправна колонія суворого режиму». Тому місцезнаходження його відоме.

Декілька разів командування телефонувало щодо брата, але я вже звільнився, вже ветеран, у тому ж самому районі отримав важке поранення, втратив зір у жовтні 2022-го року.

Боротьба за повернення Ігоря Лемешева з полону

Сергій Лемешев: Місцева влада, староста, голова ОТГ, я неодноразово звертався навіть до мера Хмельницького на місці, просив, вони написали мені листа-прохання в Координаційний штаб, що в зв’язку з моїм важким пораненням, щоб обміняли мого брата, внесли його в чергові списки на обмін, оскільки ми з дитинства проживали разом, і ближчої людини, на яку міг би покластися, у мене нема. Це найближча людина. Місцева влада допомагала. Листи відправляли. У Координаційному штабі відповідали, що «працюють над тим, щоб звільнити вашого брата». Але попри всі надії на кожен обмін, поки немає ніякого результату.

Поміняли Сергія Бойчука і Максима Буткевича, це двох людей, яких звідти забрали, більше нікого звідти не забирають.

Хоча там є хлопець з нашої бригади, танкіст Володимир, він не має одного ока, на друге око бачить 20%. У нього почав падати зір там. Через їхню «Зона телеком» вдалося виходити на зв’язок, і він міг трошки розповісти, як він там. Навіть передав інформацію про деяких хлопців, скільки їх, дати народження. Ми подали цю інформацію в Координаційний штаб.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

• за покликанням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси й подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
• ставши нашими патронами на Patreon
• PayPal: [email protected]