Референдум 1991 року: за що голосували українці

Про референдум 1 грудня 1991 року

1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України. У ньому взяли участь 31,9 млн людей, тобто 84,18 % населення України. За його результатами, 28,8 млн, тобто 90,32 % тих, хто голосував, підтримали Акт проголошення незалежності. 

Ведучий Андрій Куликов звертає на це увагу й підкреслює: фактично це означає, що незалежність підтримало близько 72% українців. При цьому меншість (якщо брати все населення) — у Донецькій, Луганській областях та АР Крим. Це, на його думку, показує, що певна опозиція незалежності таки була.

Депутат п’яти скликань Верховної Ради Ігор Гринів підтверджує, що опозиція була. Але, за його словами, це не означає, що всі 28% українців, які тоді не голосували, були проти незалежності. Так, згідно із соціологією, якби ті 28% прийшли на референдум, то вони проголосували б у такому ж співвідношенні, як і основна частина, якщо певними методами не доведено інше. Решта — це політологічні гіпотези.

Гринів каже, що шлях до референдуму почався із декларацій про державний суверенітет. Спочатку таку декларацію ухвалила РРФСР, тобто Росія, а трохи більше, ніж через місяць, 16 липня 1990 року, — Україна.

«У декларації, яку на той час вніс Леонід Кравчук як голова Верховної Ради й ті, хто її розробляв, фактично було написано, що це документ для підписання нового союзного договору. Там були права, які Україна мала відстоювати при підписанні нового союзного договору. За місяць обговорення в парламенті, якщо подивитися на первинний і остаточний документ, було 90% відмінностей у стилі, у тексті декларації. Тобто проголосували вже за зовсім інший документ, він відрізнявся за своєю філософією й логікою. Там майже не згадується союзний договір, лише у прикінцевих положеннях один раз», — розповідає колишній нардеп.

За словами Гриніва, коли у 1990 році народні депутати першого скликання ВР йшли на канікули, то було велике відчуття тривоги. Річ у тім, що восени цього року таки мав бути підписаний союзний договір. І керівництво України було готове це зробити. При цьому були ті, хто вже думав й розробляв дії, які треба зробити, щоб не допустити підписання. 

Але це виявилося непотрібним, адже новий союзний договір не влаштовував реакційну частину російського чи союзного керівництва. 19 серпня у Москві відбулася спроба державного перевороту під проводом ДКНС, так званий Серпневий путч. А вже 24 серпня Україна проголосила незалежність.

Читайте також: Здобутки і втрати 33 років незалежної України: погляд Володимира Філенка в минуле і майбутнє

Закарпатський референдум 1991 року 

Ігор Гринів нагадує, що в один день з Всеукраїнським референдумом щодо незалежності проходив Закарпатський загальнообласний референдум щодо самоврядного статусу Закарпаття у складі України. Рішення про проведення місцевого референдуму ухвалила обласна рада у жовтні 1991 року. На думку екснардепа, до цього спонукали висловлювання Народного Руху (організації, що відіграла одну з ключових ролей у проголошенні незалежності України) про можливість земельного устрою України й входження Закарпаття в Галицьку землю. Цим, зазначає Гринів, скористалася російська машина і місцева компартія, яка прагнула зберегти керівництво над цією територією. Вони винесли питання статусу Закарпаття на референдум.

Ігор Гринів тоді був головою депутатської групи, яка мала врегулювати питання щодо референдуму на Закарпатті. Було кілька рішень: після референдуму зробити силове скасування голосів й розпустити обласну раду; зробити силове скасування референдуму до його початку. Але врешті, після двох тижнів роботи з депутатами та місцевими активістами, вирішили вдатися до третього варіанту й затвердили текст бюлетеня: «Чи бажаєте ви, щоб Закарпаття отримало автономний статус у складі України й не входило в будь-які інші адміністративно-територіальні утворення». 

За чотири дні до референдуму, під час візиту тодішнього голови Верховної Ради Леоніда Кравчука, підготували рішення, яке підтримали депутати обласної ради. Текст бюлетеня змінили на: «Чи бажаєте ви, щоб Закарпаття отримало статус самоврядної території…». Слова про «автономію» прибрали.

«Самоврядними в Україні, згідно з Конституцією, є всі області в рівній мірі. Немає спеціального статусу. Пробували вже у 2016 році провести ще один референдум або ухвалити якісь рішення, доводячи, що для Закарпаття був якийсь спеціальний самоврядний статус. Але ніякого спеціально статусу не було. Беріть й читайте першоджерела. Беріть референдум, беріть текст бюлетеня, немає там слова “спеціальний”», — роз’яснює Гринів.

Читайте також: Референдум 17 березня 1991 року: що тоді відбулося?

Додатково

Нагадаємо, 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України.  

Ухвалення документа відбувалося в умовах реальної загрози державному суверенітету України. Це стало відповіддю на спробу державного перевороту 19 серпня 1991 року з боку реакційно-консервативних сил у вищому керівництві Комуністичної партії Радянського Союзу.

Постановою ВР «Про проголошення незалежності України» ухвалено рішення щодо проведення всеукраїнського референдуму на підтвердження Акта. 11 жовтня 1991 року постановою Верховної Ради затверджено текст бюлетеня та звернення до народу.

Як пише Український інститут національної пам’яті, бюлетень референдуму містив текст Акта проголошення незалежності України й запитання «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» із двома варіантами відповіді: «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую».

84,18 % тих, хто мав право голосу, а це 31 891 742 виборці, взяли участь у референдумі;

90,32 % тих, хто брав участь, або 28 804 071 громадянин України, висловилися на підтримку незалежності.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі