Фото: Kai Pfaffenbach/Reuters
Інна Юрах: Ця тема дуже важлива. Коли ми говоримо про психоемоційний стан жінки, яка чекає, я виділяю 3 категорії:
Ми враховуємо ці категорії, коли говоримо про стан жінок. Ми бачимо відмінності жінок цих категорій. Надаємо допомогу як у груповому форматі, так і в індивідуальному. Жінки, чоловіки яких служать з 2014 року, неодноразово проходили певні етапи адаптації до змін, які відбувалися та відбуваються зараз. Жінки, які мають цей величезний досвід, по-іншому підходять до стану, у якому знаходяться, та виступають великою підтримкою для жінок, які тільки нещодавно у подібних станах.
На початку повномасштабного вторгнення жінки говорили про збентеження, переживання за дітей, рідних, чоловіків. Зараз вони більше говорять про втому. Уже пройшов час на адаптацію до ситуації.
Слухайте також: Як дорослі можуть підтримати дітей під час війни
Інна Юрах: Працюю з цією темою вже 2 роки. Маю власний досвід. Я сама — дружина військовослужбовця. Хочу сфокусувати увагу на тому, що кожен випадок — індивідуальний. Кожна сім’я — унікальна.
Тут теж дуже важливо, коли стосунки перейшли у формат «на відстані». Якщо це вже 2 роки, то це і втома, і все уже проговорено. Це вже інший рівень.
У стосунках на відстані може настати як охолодження, так і навпаки злиття. Жінки говорять про те, що життя нібито набуває нового сенсу через переоцінку цінностей. Він і вона разом хочуть дійти до перемоги, хочуть бути разом. Спілкування інше в цьому випадку. Інші жінки зазначають, що стосунки стали наче «холодна вода».
Дуже важливим є те, якими стосунки були до війни. Це впливає на фактор роз’єднання.
Але можливість зберегти стосунки на відстані є. Я б хотіла поділитися власною трифокусною моделлю. Перший фокус на минуле, другий — на майбутнє, третій — на теперішнє. Коли, наприклад, немає про що говорити або не можна в розмові підіймати актуальні теми, можна говорити про прекрасні спогади або про мрії на майбутнє. Потроху підіймати теми про плани, наприклад. Чи говорити про те, що відбувається зараз. Це може бути щось, що тримає та живить.
Дуже важливо у стосунках — домовленість. Як комфортно обом.
Ми вже так багато маємо інформації щодо цього, але й досі це питання є гострим і болючим. У перші дні повномасштабного вторгнення я, наприклад, стикнулася з порадами не навантажувати чоловіка, який служить, буденними сімейними питаннями. Це неправильна порада. Це не вихід. Головне у стосунках — прозорість.
Інна Юрах: Топ болючих питань — це питання про гроші. Не варто питати скільки чоловік заробляє. Також важливо не питати де він зараз перебуває, що робить, де воює.
Євгенія Гончарук: Я б згадала фразу «Як ти його туди відпустила? Я б свого чоловіка не пустила на війну».
Інна Юрах: Це знецінює жінку, яка проживає цей досвід і чоловіка, який обрав цей шлях.
Читайте також: «Потрібно розібратися, на що я впливаю, і що може покращити мій стан» — поведінкова терапевтка про психологічний стан під час вагітності
Нагадаємо, за даними МОЗ, щонайменше 60% українців потребують психологічної підтримки через війну.
Раніше в етері Громадського радіо говорили з директоркою Superhumans Center Ольгою Руднєвою про те, як правильно комунікувати з військовими з інвалідністю.
Про те, як дорослі можуть підтримати дітей під час війни та допомогти їм пережити те, що відбувається в етері Громадського радіо розповідала Оксана Залеська, дитяча психологиня та супервізорка Центру психічного здоров’я Києво-Могилянської академії, співавторка програми «Безпечний простір».
Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі