Тисячі дітей зростають в інтернатах, маючи живих біологічних батьків — Литвиненко
Заступник голови Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Микола Литвиненко розповідає в етері Громадського радіо, що не так з інтернатами в Україні.
Топ 5 за 24 години
- Подкасти
- Розмови з ефіру
У чому проблема інтернатів
В Україні тисячі дітей зростають у закладах інституційного догляду і виховання, маючи живих біологічних батьків, які жодним чином не обмежені в батьківських правах і не відмовлялися від цих дітей, каже Микола Литвиненко.
«Ми не можемо звинувачувати батьків дітей, які перебувають у закладах інституційного догляду, суто за факт того, що дитина отримує ті чи інші послуги у цьому закладі та вимушена там цілодобово перебувати.
Як правило, причиною того, що батьки вимушені віддати свою дитину на цілодобове перебування до закладу, є бідність або відсутність послуг, які необхідні їхній дитині за місцем проживання. Віддаленість цих послуг є такою, що їздити кожного дня для того, щоб дитина отримувала їх, просто недоцільно або неможливо.
Ключова ціль нашого Координаційного центру — це посилення спроможностей сімей здійснювати догляд та виховання своїх дітей. Йдеться про доступність для всіх сімей на території України універсальних послуг: первинної медичної допомоги, спеціалізованої медичної допомоги, соціальних послуг, формування навичок відповідального батьківства та освітніх послуг, які мають бути безумовно інклюзивними.
Якщо ми говоримо про сім’ї, у яких народжується дитина з інвалідністю чи з певними порушеннями здоров’я, то має бути доступною послуга раннього втручання, коли батьків вчать правильно взаємодіяти зі своєю дитиною і задовольняти її потреби. Має бути доступною послуга супроводу під час інклюзивного навчання.
Для сімей, які перебувають у ситуації кризи або в складних життєвих обставинах, має бути доступною послуга асистента сім’ї. Асистент сім’ї наснажуватиме батьків відновити свій батьківський потенціал, вчитиме їх доглядати за дитиною, вчитиме формувати власний сімейний бюджет, управляти ним, поратися по господарству і так далі», — розповідає Литвиненко.
За його словами, в Україні під час війни посилилась проблема алкогольних та наркотичних залежностей. Значна частина дітей перебуває у закладах через те, що батьки ухиляються від виконання своїх обов’язків, бо мають такі залежності. Тому Координаційний центр планує впроваджувати послуги із подолання батьками залежностей.
«Ми маємо забезпечити достатню кількість альтернативних сімейних форм виховання для дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування. У першу чергу, ми говоримо про сім’ї патронатних вихователів — можливість для короткотермінового екстреного влаштування дитини в сімейне оточення, де вона перебуватиме до тих пір, поки ми працюватимемо з батьками для того, щоб вони відновили свою здатність піклуватися про дитину, і вона повернулася до них у безпечне оточення.
Або ж ми працюватимемо над вирішенням бюрократичних процедур для того, щоб дитина могла бути влаштована в інші сімейні форми виховання, або її усиновили. Ці інші сімейні форми виховання включають прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу. Там дитина може перебувати протягом більш тривалого часу, ніж у патронатній сім’ї.
Ці сім’ї, як і патронатні вихователі, отримують державну соціальну допомогу для забезпечення потреб дітей, які в них влаштовані. Йдеться про 2,5 розміри прожиткових мінімумів на дитину.
Якщо дитина має інвалідність, то це буде 3,5 розміри прожиткових мінімумів на дитину. Крім того, такі сім’ї безумовно отримують грошове забезпечення від держави за те, що виконують важливу роботу із догляду та виховання дітей», — говорить чиновник.
Слухайте також: Ми не можемо зробити так, щоб в Україні не було дітей-сиріт, але можемо дійти до того, коли у нас не буде їх в інтернатах — Леонід Лебедєв
Про переміщення дітей
З початку повномасштабного вторгнення із закладів переміщалося більш як 7 тисяч дітей по країні та за кордон, розповідає Литвиненко.
«Частина з цих дітей уже повернулася на територію України. Їх влаштували в сімейні форми виховання, або ж їх повернули собі на виховання їхні батьки. Тобто вони з’єдналися зі своїми сім’ями. Діти поверталися через те, що вступали до закладів професійної й технічної освіти на території України», — каже чиновник.
За даними Державного порталу «Діти війни», Росія примусово вивезла, депортувала на свою територію або в межах тимчасово окупованих територій, близько 19 546 дітей. Повернути вдалося лише незначну кількість, бо цей процес невимовно складний, каже Микола Литвиненко. Росія не йде на співпрацю, кожне повернення дитини є буквально спецоперацією, до якої залучені низка державних органів, неурядових організацій і посередників.
Читайте також: У будинках дитини — 2,5 тисячі дітей до 3 років: Держава не розуміє незворотних наслідків проблеми
Довідково
В Україні більш як 15 тисяч дітей потребують усиновлення. Частина дітей уже мають прийомні сім’ї або перебувають у родинах опікунів і також мають право бути усиновленими. Про це сказав заступник міністра соцполітики Назар Танасишин.
За його словами, у 2023 році Україна вийшла на показники з усиновлення, які були до повномасштабного вторгнення: усиновили 927 дітей. У 2022 році йшлося про 752 усиновлені дитини.
Днями уряд спростив процедуру усиновлення і влаштування дітей в інші сімейні форми виховання: родина у процесі усиновлення зможе забрати дитину до себе раніше, ніж буде винесене рішення суду.
Також збільшили термін дії довідки про проходження курсу підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, — до 24 місяців. Крім того, оформити опіку або піклування над дитиною, якщо другий з подружжя перебуває на військовій службі, стане простіше.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту