18 років увʼязнення за фальшивим звинуваченням: що відомо про справу Володимира Ананьєва

Поїздка до Криму й затримання

Як розповідає Анна Святненко, з трьох років до завершення школи Володимир Ананьєв жив у Керчі в Криму. Після цього навчався в морехідному училищі на півострові та переїхав до Києва, де здобув вищу освіту. Надалі чоловік на постійній основі мешкав у столиці, однак щороку відвідував Крим. Там у нього залишалося багато рідних та друзів, з якими він регулярно зустрічався.

«Коли почалася повномасштабна війна, він тримався дуже довго, і тільки через два роки, коли це, мабуть, для нього було вже критично, він сказав, що хоче поїхати, побачити, може, востаннє своїх рідних, відвідати могили своїх батьків, хоча я його відмовляла і наголошувала на тому, що це небезпека. Бо скільки того Криму, там його всі знають — його погляди, позицію, діяльність», — розповідає Анна Святненко.

Тим не менш, говорить вона, чоловік наполягав, що він літня людина, та що не має жодних злочинних намірів, а тому сподівався, що проблем не виникне. Щовечора подружжя спілкувалося, Володимир Ананьєв надсилав відео місць, які він відвідував, наприклад, як вони з братом прибирали могили батьків. Одного вечора, третього лютого 2024 року він не вийшов на звʼязок. Анна зателефонувала приятелю чоловіка, у якого той зупинився в Сімферополі. Спершу він теж не брав слухавку, а за тиждень написав, що Володимира затримало ФСБ.

Анна Святненко почала звертатися до своїх знайомих діячів у Криму, які знайшли відео затримання Володимира Ананьєва. При цьому, зазначає жінка, з моменту арешту й дотепер у неї не було можливості поспілкуватися з Володимиром.

Громадська діяльність Володимира Ананьєва

Анна Святненко зауважує, що в окупованому Криму людину можуть заарештувати й без приводу, а тим більше це може статися з діячем, який має чітку громадянську позицію. Володимир Ананьєв очолював ГО «Спілка власників землі», працював над стратегією відновлення вівчарства в Україні та протягом багатьох років повʼязував свою діяльність з Кримом. Зокрема, він неодноразово організовував на півострові етнофестивалі, де презентував різні вироби, зокрема створені кримськими татарами.

Крім цього, Володимир Ананьєв займався журналістською діяльністю, мав видану збірку «Чужої біди не буває».

«Мені здається, для того, щоб його затримали, достатньо було навіть його місця народження — Івано-Франківська область, тобто захід України. Ми розуміємо, що московити просто неадекватно ставляться до заходу України, у них воно все у викривленому вигляді. І я думаю, що все це в купі і спричинило те, що, мабуть, за ним спостерігали, чи коли він перетнув кордон. Маю сказати, що будь-які люди, які мають намір, перебуваючи тут, повертатися навіть на трохи туди, з моєї точки зору, надзвичайно ризикують», — говорить Анна Святненко.

Судове провадження щодо Володимира Ананьєва

Двоє інших фігурантів у справі, які пішли на угоду зі слідством, теж отримали вироки — 13 і 10 років позбавлення волі. Натомість Володимир Ананьєв протягом усього провадження заявляв про свою невинуватість, фабрикацію спраи і те, що його затримали за проукраїнську позицію. Сам «судовий розгляд» тривав рік і девʼять місяців.

«Якби у сторони обвинувачення були чіткі конкретні факти і докази вини Володі, то, мабуть, не треба було б і стільки часу, щоб її довести. А якщо цього не було, і треба було з повітря все це фабрикувати, навіть незважаючи на такі здібності російських служб, прокурорів, суддів, все одно знадобилося стільки часу.

Я хочу наголосити, що ці дві особи, Боднар і Шевченко, які начебто були співучасниками тієї «терористичної групи», давали свідчення і говорили на суді, що вони з моїм чоловіком Володимиром не знайомі, що вони його взагалі вперше бачать. Не було знайдено ніякого звʼязку між ними — ні телефоном, ні іншого, вони жодного разу не зустрічалися. Як можна було організовувати «терористичний акт», не маючи ніяких контактів?», — каже Анна Святненко.

За її словами, спершу Володимира Ананьєва звинувачували у тому, що він нібито очолює цю «злочинну групу», хоча згодом окупанти дійши висновку, що цю роль виконувала інша людина. Слідчі начебто знайшли речові докази щодо цієї справи у Севастополі, хоча Володимир туди навіть не їздив, і ці речі йому не належали. Звернення до суду, зокрема щодо проведення експертиз, залишалися без жодної реакції.

«З самого початку саме затримання було театральне. Для того, щоб затримати 75-річну людину, не треба організовувати відеокампанію, брати скількись-там озброєних ФСБшників, ніби на них зараз будуть гранати кидати, і так знімати цей жах. Тому я вважаю, що всі ці моменти дуже сфабриковані. Вони притягнуті за вуха та не збігаються», — розповідає дружина політвʼязня.

Стан здоровʼя політвʼязня

Анна Святненко говорить, що коли вона запитує у адвоката, як почувається її чоловік, той каже, що все гаразд, однак вона сумнівається, що це справді так. Вона зазначає, що Володимира Ананьєва складно впізнати на тих фото з зали суду, якщо порівнювати їх з тим, який вигляд мав чоловік до відʼїзду в Крим. Також політвʼязень надавав інофрмацію про свою вагу й інші дані про розмір одягу, який йому потрібний, і вони виявилися на чотири розміри меншими, ніж були.

За словами Анни Святненко, Володимир Ананьєв має значні проблеми із зором, шлунком, нарками, серцем, зʼявилися і проблеми дерматологічного характеру.

«Звідки я все це знаю? За тими медикаментами, які він просить, щоб я йому передавала. Щодо умов утримання, він навіть просить препарати від нежитю. Тобто навіть такі елементарні речі їм не надають, як я розумію», — говорить Анна Святненко.

Допомога у пошуку інформації та взаємодія з державними органами

Як розповідає дружина політвʼязня, було двоє інших громадських діячів, які допомагали їй розібратися, куди і як потрібно подати документи, які права вона має, на яку підтримку мона розраховувати. Вона зазначає, що без такої допомоги, особливо у тяжкому стані, зʼясувати, як діяти, було б значно складніше.

«Я є членкинею громадської організації «Цивільні в полоні», і я дивлюся у стрічці, як люди пишуть, що їхні родичі уже давно увʼязнені, але вони до сьогодні не знають, куди і як подавати документи, наприклад, на щорічну матеріальну допомогу.

Люди з усії України, з віддалених міст просто не знають, як це робити, це просто страшно», — зазначає Анна Святненко.

Вона розповідає, що члени органіазції зустрічаються з представниками Координаційного штабу, однак поспілкуватися з його керівниками не вдається. Водночас, Анна Святненко говорить, що значно краща комунікація з офісом омбудсмена з прав людини, зокрема їй вдалося зустрітися і з самим Дмитром Лубінцем.

Крім цього, жінка зверталася до Офісу президента, Верховної Ради, міжнародних організацій, щоб прибернути більше уваги до увʼязнення Володимира Ананьєва.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі