Від закриття каналів до міжнародного розшуку: як в окупованому Криму переслідують медійників
Одним з ключових напрямків переслідувань з боку окупантів в Криму став тиск на незалежні та українські канали й видання та їхніх працівників. Про криміналізацію діяльності медійників, явище громадянської журналістики й особливості судових процесів розповідає голова Кримськотатарського ресурсного центру та член Меджлісу Ескендер Барієв.

Топ 5 за 24 години
Початок та посилення переслідувань медійників в окупованому Криму
Як розповідає Ескендер Барієв, від початку окупації Кримськотатарський ресурсний центр документує порушення прав людини та воєнні злочини в Криму. З 2022 року фахівці почли також фіксувати злочини на окупованих частинах Херсонської та Запорізької областей. Вони намагаються класифікувати ці порушення, щоб ефективніше займатися подальшою адвокацією. Важливою категорією в цьому контексті стали журналісти й громадянські журналісти, яких заарештували, або які виїхали з окупованого півострова.
Діяч нагадує, що одним з перших обʼєктів, які окупанти захопили в Криму в 2014 році, була будівля держтелерадіокомпанії. Тоді вони одразу вимкнули трансляцію українських телеканалів, натомість увімкнули російські, а також почали брати під контроль регіональні кримські теле- і радіоканали.

«Далі вони почали переслідувати, незаконно застосовувати своє «антитерористичне» і «антиекстреміське» російське законодавство на території Криму. Передусім вони заборонили роботу всіх незалежних каналів. ATR зміг протриматися фактично до першого квітня 2015 року. Далі йому заборонили надавати ліцензію, були й обшуки, почали переслідувати журналістів, і вони всі були вимушені виїхати на підконтрольну українській владі територію», — розповідає Ескендер Барієв.
Далі, говорить він, переслідування торкнулися й інших медійників, які залишалися на окупованому півострові й передавали інформацію звідти, скажімо, журналістів «Крим.Реалії» та фрілансерів. Зокрема, щодо таких людей відкривали кримінальні справи.
За таких обставин у Криму сформувався феномен громадянської журналістики. Звичайні люди без відповідної освіти чи техніки просто за допомогою своїх телефонів розповідали про те, що відбувається на півострові. Особливо активно це відбувалося, коли затримували діячів кримськотатарського народу й проукраїнських активістів, проводили суди над ними. Тоді відкривати адміністративні чи кримінальні справи й арештувати почали і громадянських журналістів. Частина з них і зараз перебуває у місцях несвободи.
Нові статті для посилення тиску
Далі, розповідає голова Кримськотатарського ресурсного центру, окупанти почали змінювати власне законодавство, аби посилити «правові» інструменти тиску на медійників та інших людей, які публікують у мережі інформацію. Так у 2022 році зʼявляються статті про «дискредитацію збройних сил РФ». Ці норми дозволяють притягати до відповідальності, наприклад, людей, які називають російсько-українську війну війною, а на «спеціальною воєнною операцією».
«Ми можемо сказати, що журналістам виносили відповідні вироки від 2,5 до 19,5 років. Тобто коли люди почали відповідати на виклики, які створила Російська Федерація стосовно людей, вони почали криміналізувати всі ці процеси», — говорить член Меджлісу.
Особливості судових переслідувань в Криму
Як розповідає Ескендер Барієв, висвітленням затримань і судів в окупованому Криму переважно займалися саме незалежні та громадянські журналісти й активісти. У відповідь на це окупаційна влада відкривала щодо них провадження чи на десятиліття забороняла вʼїзд на півострів. Частина засуджених людей вже навіть відбула свої терміни, хоча, зауважує член Меджлісу, росіяни почали збільшувати тривалість увʼязнення медійників.
Кримськотатарський ресурсний центр документує правопорушення й в окупованих частинах Херсонської та Запорізької областей, оскільки там теж залучають кримську прокуратуру, а затриманих часто везуть до судів і СІЗО на території півострова. Крім цього, заочні справи відкривають і щодо журналістів і діячів, які наразі продовжують працювати на підконтрольній Україні території.

Серед іншого, кримські окупаційні «правоохоронні органи» кримінально переслідують пʼятьох журналісток. Загалом, за даними Кримськотатарського ресурсного центру, окупаційні органи на півострові винесли вироки щодо 29-ти професійних чи громадянських журналістів. Пʼять з них уже звільнилися, одного обміняли.
На що впливає подання у міжнародний розшук з боку окупантів
Ескендер Барієв розповідає, що кримський суд першої інстанції виніс йому заочний вирок у 2018 році, а наступного року його підтримав апеляційний суд. Зокрема, росіяни оголосили члена Меджлісу в міжнародний розшук. При цьому, зазначає діяч, ні він, ні його рідні спершу не знали про цей процес. Колеги з інших правозахисних організацій знайшли й передали цю інформацію, лише коли вона зʼявилася в реєстрах РФ.
«Далі ми почали співпрацювати з українським відділенням «Інтерполу», збирати й надавати інформацію в центральний офіс. Ми надавали списки людей, яких росіяни можуть подати у міжнародний розшук, і ми могли верифікувати людей, повʼязаних з Кримом, та які можуть бути переслідуваними. Тоді ми надавали інформацію в центральний офіс, що це політичне переслідування, що їх не можна вносити у червоні картки», — розповідає Ескендер Барієв.
Зважаючи на це, він спокійно виїжджає до країн Європи, Північної Америки чи Туреччини. Тим не менш, ситуація може бути більш ризикованою, коли йдеться про певні колишні країни СРСР чи інші держави, що мають двосторонні домовленості з РФ. Скажімо, коли голова Кримськотатарського ресурсного центру мав їхати в Грузію на засідання ОБСЄ чи конференцію в Азербайджан, то попередньо звертався до посольства, щоб одержати додаткову інформацію, і через ймовірні безпекові ризики був вимушений скасувати ці поїздки.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту



