Анастасія Багаліка
Христина Кіт
Економічне насильство на початку стосунків жінка може сприйняти за турботу — Царевська
Що таке економічне та психологічне насильство? Чому їх важко ідентифікувати та чому жінки не звертаються до правоохоронних органів? Подкаст «Не сама винна» — про насильство щодо жінок. Реальні історії, поради.
Ведучі1
«Бог його знає до чого це могло б привести там, в іншій країні. Я відмовилася від еміграції на користь свого психічного здоров’я. Якби я була вже там, де вся влада в його руках, я була б ніким. І що він би робив, не хочу навіть уявляти», — героїня.
На пальцях
Економічне насильство — форма домашнього насильства, коли кривдник умисно позбавляє постраждалу житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або не дає можливості користуватися ними. Залишає без догляду чи піклування, перешкоджає отримувати необхідні послуги з лікування чи реабілітації, забороняє працювати або навпаки примушує до праці, забороняє навчатися та вчиняє інші дії економічного характеру.
Психологічне насильство — форма домашнього насильства, коли кривдник систематично використовує свої переваги, щоб принизити чи знецінити постраждалу, ігнорує її емоції, почуття і потреби, намагається контролювати коло спілкування постраждалої, забороняє контактувати з рідними чи друзями, перевіряє листування у соцмережах, навмисне викликає у постраждалої почуття провини й маніпулює ним. Словесно ображає постраждалу, погрожує покаранням.
Жінки рідко усвідомлюють одразу, що те, що з ними відбувається є економічним насильством. Відповідно, постраждалі часто звертаються по допомогу, коли насильство щодо них набуває інших форм і є комплексним, розповідає менеджерка проєктів громадської організації «Конвіктус-Україна» Юлія Царевська:
«Жінки рідко звертаються, коли є постраждалими тільки від економічного насильства. Часто це насильство усвідомлюється останнім зі всього комплексу. А це часто і фізичне, і сексуальне, і психологічне насильство. Економічне насильство постраждала часто списує на спосіб життя, який вже роками є в родині. Вона не усвідомлює, що над нею скоюють економічне насильство. Як з цим працювати? Дати жінці можливість заробляти, вчитися, розвиватися. Показати, що вона сама може утримувати себе, і для цього не потрібно терпіти приниження та біль. Часто жінка настільки «забита», що вона вже не відчуває себе та своїх кордонів. Вона ніколи не працювала, не має фінансової «подушки», вона не самостійна. І це величезний стрес і страх».
Насправді кривдник часто починає обмежувати і контролювати постраждалу ще від початку стосунків психологічно і економічно. Але в Україні суспільство традиційно трактувало таку поведінку як турботу і вияв любові, — пояснює Юлія Царевська.
«Часто економічне насильство та психологічні утиски жінка на ранніх стадіях стосунків може сприймати як частину турботи. А вже через роки виявляється, що це суцільний контроль, обмеження і насильство як результат. Рамки контролю стають все жорсткішими з часом. Такими, в яких перебувати неможливо. Таких випадків надзвичайно багато».
Читайте також: Щодо вас чинять гендерно зумовлене насильство? Реагуйте! Воно саме собою не зникне — Марина Легенька
Твій досвід
Все це відчула на собі і наша героїня, ім’я якої ми не розголошуємо на її прохання. Жінка вийшла заміж за найкращого друга, що перебрався жити до США. Спочатку вони мали стосунки на відстані й літали в гості одне до одного. Але дуже скоро стало зрозуміло, що чоловік прагне обрізати жінці всі джерела надходження коштів, взяти під контроль всі її витрати та ізолювати від звичного середовища за кордоном. Він подавав все це як величезне благо й удачу. Як думаєте, чи вдалося нашій героїні уникнути пастки?
«Ми мали сімейні стосунки на відстані. Я їздила до нього і поверталася додому. Всі подорожі були виключно його коштом, тому що я не заробляла таких грошей на той час. Потім він почав говорити про мій переїзд і про те, що я маю займатися сімейними справами й не працювати. Казав: «Нащо тобі працювати? Не хвилюйся. Я тобі все дам». Тоді я подумала, що це непогано. Але роботи своєї я не кинула. Трохи підпрацьовувала. Але він про це не знав. Був сильно проти будь-якої роботи. Спочатку я не розуміла чого. Десь за пів року після того, як ми розійшлися, до мене дійшло. Він хотів мене привласнити.
Була ситуація: моїй мамі потрібна була допомога, а моїх грошей не вистачило. Я попросила у нього. Він дав. А потім почав мені цим дорікати. А ще почав казати, що він порахував і вважає, що я багато витрачаю і забагато собі дозволяю. І зазначив, що я маю з цим розібратися. Я не зрозуміла, що це означає. А потім почалися дивні доручення за рамками шлюбу.
Останньою краплею стала історія з моїм переїздом і дорогою подорожжю. Я отримувала візу для того, щоб приїхати до нього на пів року. Це зайняло певний час. Коли отримала, він почав завалювати мене повідомленнями про те, що я винна у витраті грошей за подорож і тепер маю їх повернути. Казав, що я його обікрала. Кричав постійно і заявив, що я маю приїхати до нього і там ми будемо розбиратися. Інакше він мене повністю лишає без грошей, закриває рахунки і т.д.. Залишив тільки гроші на дорогу. Але я не полетіла. З цього моменту почався довгий розлучний процес, в якому він хотів подати на мене позов про 30 тисяч доларів, які я ніби у нього вкрала».
Коли психологічне та економічне насильство є тривалим, постраждала виходить з нього абсолютно не готовою до реалій окремого дорослого життя. Жінки, які звертаються по допомогу, у шелтерах і притулках вчаться елементарному, наприклад готувати їжу і забезпечувати базові потреби, — говорить менеджерка проєктів громадської організації «Конвіктус-Україна» Юлія Царевська:
«Працюючи з постраждалими, ми бачимо, як жінки починають вчитися жити. Готувати, заробляти, бути самостійними. Про них постійно хтось піклувався. І це теж частина удушення насильством.
Для того, щоб відновитися і почати нове життя всім постраждалим потрібна безпека, підтримка, спокій, доступ до правової, економічної, медичної і соціальної допомоги. Втім треба пам’ятати, що темп перелаштування на нові реалії в усіх різний. Комусь достатньо кількох тижнів, комусь потрібен рік. Є багато історій, коли жінки повертаються до кривдників. Тому що вони не можуть зрозуміти, що робити зі своїм життям. Ми маємо допомогти жінкам знайти вихід».
Голова Асоціації жінок-юристок України ЮрФем Христина Кіт говорить, що не всі жінки, які потерпають від психологічного чи економічного насильства, готові звертатися до правоохоронних органів і шукати допомоги юристів:
«Всі справи, які стосуються домашнього насильства, є складними до доведення. Тому що як правило у більшості випадків ми не маємо свідків. Психологічне домашнє насильство також довести дуже не просто. Поліція та суд дивляться на докази в сукупності. Чи були попередні звернення, що говорить постраждала, що говорить кривдник. Це складний процес, але довести вину кривдника можливо.
Економічне насильство є дуже поширеним в Україні видом домашнього насильства. Часто у своїй практиці зустрічаю історії, коли чоловіки просто виганяють дружин із дому, закривають двері, забирають ключі й жінка залишається на вулиці. Це вважається економічним насильством, навіть якщо власником цього житла є чоловік. Часто забирають документи. Забороняють працювати. Все це кривдник робить для того, щоб зробити постраждалу залежною від нього».
Читайте також: «Приводом для сварки могла стати відсутність вдома хліба»: як протидіяти психологічному насильству?
Поради
Жінки, які страждають від психологічного насильства, часто не звертаються до правоохоронних органів, бо не знають, чи поліція їм повірить. Деякі жінки чекають, поки кривдник вчинить фізичне насильство, щоб мати докази. Голова Асоціації жінок-юристок України ЮрФем Христина Кіт радить не робити цього і викликати поліцію одразу:
«Часто постраждалі жінки думають, що вони не мають доказів і тому до поліції не звертаються. Не робіть так. Довести можливо. Не завжди для цього потрібні аудіо- чи відеозаписи, або свідки. Якщо ви цього не маєте, це не означає, що не можете звернутися до правоохоронних органів. Не бійтеся боротися за себе. Будь-яке насильство є не нормальною формою поведінки. Жодна людина не має права чинити такі дії щодо іншої людини. Якщо такі дії не будуть припинені на самому початку, велика ймовірність, що вони переростуть у фізичні наслідки».
- Запобігти домашньому насильству і попередити його завжди набагато краще для жінки, ніж потрапити в його коло, щоб потім довго і травматично виходити.
Якщо вже на ранніх етапах стосунків ваш партнер забороняє вам працювати чи вчитися, висуває неприйнятні умови, обмежує спілкування з рідними та друзями, намагається отримати доступ до соцмереж, пошти, прочитати листування, безпідставно ревнує, маніпулює, вдається до погроз, агресії чи знецінення — все це маркери, які вказують на потенційне насилля. Якщо їх проігнорувати, коло замкнеться і насильство, яке відбуватиметься з жінкою, надалі ставатиме сильнішим. Вийти з нього буде набагато важче ніж на початку.
- Якщо ви впізнали себе і свою ситуацію у цьому подкасті, пам’ятайте, що не треба боятися попросити про допомогу.
«Не сама винна» є спільним проєктом Громадського радіо та ГО «Дівчата»
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
