Журналісти, які видаляли новину про Трухіна, порушили одразу кілька статей кодексу — членкиня Комісії з журналістської етики

Багато хто вже чув історію про народного депутата від «Слуги народу» Олександра Трухіна і ДТП, що сталася за його участі та про 30 видань, які видалили новину чи згадку про депутата зі своїх сайтів. Ця історія стала хрестоматійною, бо вона одразу і про маніпуляції, і про неперевірені дані, і про спроби підкупу журналістів, і про те, що насправді з інтернету неможливо нічого видалити.

Як шукати вже видалене, розбиратись в інформаційному потоці та віднаходити правду?

Говорили з головною редакторкою фактчекінгової платформи «По той бік новин» Альоною Романюк.

Читайте також: «Лікуюсь і сприяю розслідуванню» — Трухін про ДТП

Альона Романюк: Ми були не першими, хто виявив, що інформацію видаляють. Першим було видання «Трибуна». Ми підхопили цю тему і почали аналізувати. Ми вбивали в Google «ДТП»,  «Трухін», «Лучано Лучі», він видавав одразу кілька десятків лінків. Ми переходили за цими лінками, а на сайті видавало помилку 404. Це говорило про те, що матеріал був, але його видалили. Є можливість переглянути кеш, тобто як ця новина виглядала до того, як її видалили або змінили. Також є вебархів, який дозволяє переглянути значну частину новин, якщо вони були видалені або змінені (їх попередню версію).

Ми опублікували матеріал  про те, як далі висвітлювали ситуацію з Трухіним ті медіа, які видалили новину про ДТП і Трухіна. Переважно це приватні медіа, які мають певний вплив на редакційну політику. Є всеукраїнські медіа, на кшталт Сегодня, УНІАН, ТСН. Є Українські новини, Гордон, Прямий, Depo. Тобто медіа дуже різні, є також спортивні сайти.

Читайте також: Про деяких депутатів ми дізнаємося, тільки коли вони скоять ДТП або щось зроблять під наркотиками — політичний оглядач

***

Говорили про технічну сторону історії із Антоном Кушніром, тренером з цифрової безпеки, співзасновником  ГО «Лабораторія цифрової безпеки».

Антон Кушнір: Є суттєва різниця між тим, скільки було потрібно докладати зусиль для того, щоб записати інформацію в доцифрову добу і скільки потрібно зараз. Зараз зробити повністю ідентичну копію якогось матеріалу можна в один клік. Можна завантажити, переслати собі, скопіювати текст, переслати комусь у месенджері чи листі. Через те, що цифрову інформацію настільки легко копіювати й поширювати, її набагато складніше видаляти. У разі, якщо медіа вирішили прибрати цей матеріал у себе, то це не означає, що хтось не встиг собі скопіювати цей матеріал, заскріншотити, переслати кудись. Крім того, є багато варіантів, коли якась інформація, яка доступна онлайн, кешується.

Якщо ви знаєте заголовок статті, ви можете відкрити пошуковик, забити туди назву і вам її може видати пошук. Якщо ви клікаєте і бачите, що матеріал видалений, то можна повернутись до пошукової видачі. Біля матеріалу є стрілочка, якщо її клікнути, то часто є опція подивитися в кеші, як виглядав матеріал до його зачистки. Отакий простий алгоритм дій.

З фотографіями й відео складніше, оскільки для автоматичного збереження в кеші інформації потрібно більше місця, як правило медіа не кешується автоматично. Це не означає, що ніхто його собі не завантажив і не зберігає на комп’ютері.

Зустрілися з непрофесійними діями журналістів? Подайте скаргу через сайт Комісії з журналістської етики

***

Що говорить про все це Комісія з журналістської етики? Як насправді мають видалятись помилки, які допускають журналісти?

Розповіла голова наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України, членкиня Комісії з журналістської етики Світлана Остапа.

Читайте також: Розслідування ДТП за участі нардепа Трухіна доручили слідчим ДБР

Світлана Остапа: Кодекс етики українського журналіста не містить якихось конкретних заборон до зняття публікації, але містить інші статті, які на мою думку порушили медіа і журналісти, знімаючи публікацію про аварію з нардепом Трухіним. Є інформація, що їм пропонували ці публікації за гроші.

Таким чином ті, хто зняв ці публікації, порушили кілька статей кодексу. Зокрема, 6 статтю «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є першим обов’язком журналіста», 17 статтю — «Незаконне отримання журналістом матеріальної винагороди за виконаний чи невиконаний журналістський матеріал є несумісним зі званням журналіста». Також на мою думку порушена 2 стаття — «Служіння інтересам влади чи засновників, а не суспільства є порушенням етики журналіста». Також порушена 19 стаття — «Свідоме порушення норм журналістської етики абсолютно несвідоме з професійною журналістикою».

На мій погляд, якщо вони дали недостовірну інформацію, то треба було оновити свою публікацію і пояснити в чому була недостовірність, а не знімати. Якщо суд вирішив, що цю статтю чи новину треба зняти, то тоді треба її зняти з сайту. Взагалі, якщо журналісти й медіа бачать, що припустилися помилки, то з поваги до читача треба пояснити, в чому була ця помилка, виправити, вибачитись і так далі. Про помилку потрібно повідомити в першу чергу в заголовку. Це може бути «Оновлено» чи «Виправлено», пояснити в самому матеріалі що саме виправлено і чому так сталося.

Як виправляти помилки у друкованих медіа та на телебаченні прописано у законодавстві. Є певні терміни, умови, на яких це робиться. Якщо редакція визнає свою помилку, вона має вибачитися. Якщо це сталось в ефірі новин, то в такому ж ефірі новин мають бути вибачення. Якщо у пресі, — то на тій самій сторінці, де була попередня публікація, потрібно написати, що вони вибачаються. В інтернеті все одно залишаються сліди тих публікацій, навіть якщо вони приховують їх в себе на сайті.

Читайте також:«Пишаюсь президентом!» VS «Іспанський сором!»

Програма виходить за підтримки Комісії з журналістської етики 

Повну програму слухайте в аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS