Як сказати «подкаст» українською і чи потрібно заміняти англізми

До речі, зверніть увагу, що правильно слід вживати термін «англізм», а не «англіцизм». Хоча в енциклопедії «Українська мова» на сторінці 26-й серед реєстрОвих слів основним є термін «англіцизм» і як синонім подано «англізм». Але вживати термін «англіцизм(и)» недоречно! І не тільки тому, що його привнесли в українську мову з московської, яка скопіювала його з англійської мови (< з англ. anglicisms), а через відсутність в українській мові твірнОї основи для похідника з формантом -ізм: Англія < англ-ізм(и), Україна < україн-ізм(и), Московія < москов-ізми, Полонія (латинізована назва самої Польщі) < полонізми тощо.

По суті, що таке англізми? — це запозичена лексика англійського (чи псевдоанглійського) походження в системі української мови, початки якого сягають переважно кінця XIX – початку ХХ століття і набули нової вершини від 70-х років ХХ століття охопно із наступною лавиною англозапозичень у XXI столітті.

Звичайно, іноземні мови були й будуть джерелом збагачення нашої мови, але не коштом заміни віками усталених форм, а коштом винайдення нових засобів відтворення дійсності. Тож сьогодні на окремих прикладах англійсько-українських лексичних відповідників зобразимо потребу рівноваги свого – чужого.

Щоб дати відповідь на поставлене запитання, насамперед пригадаймо, що таке подкаст і коли та навіщо це слово зʼявилось в Україні. Англізм «подкаст», тобто цифровий аудіо-, відео- чи текстовий матеріал, створений у форматі, зручному для поширення / прийому сучасними мобільними компʼютерними засобами, які можна завантажити з інтернету на медіапрогравач або компʼютер, зʼявився в Україні ще 2004 року, власне, тоді, коли й журналіст The Guardian Бен Хаммерслі запровадив термін «подкаст», що позначало нову хвилю аматорських радіопередач, які можна було завантажити з інтернету.

До слова, 2006 року Стів Джобс продемонстрував, як записувати подкаст за допомогою програми «GarageBand». Через 7 років компанія «Apple» заявила, що на iTunes завантажили понад 1 мільярд подкастів. А вже у 2017 році понад 42 млн американців слухало подкасти щонайменше щотижня.

Це складне англійське слово «подкаст» походить від брендОніма — складника pod- (iPod, бренд портативного медіаплеєра компанії «Apple») + усічений варіант слова broadcast (тобто це канал, трансляція, мовлення), де cast невідомого походження; ймовірно, від давньоскандинавського kasta. Подкаст складається з обʼєднаних ідеєю випусків, тобто регулярно поновлюваної серії таких матеріалів. Він може мати різноманітні жанри й нагадувати лекцію, інтервʼю, передачу, радіошоу або ж просто розмову двох людей за чашкою кави. Формат аудіо дозволяє зручно слухати подкасти зі свого телефона або компʼютера, де б ви не перебували.

Починаючи від 2004 року, особливу продуктивність уживання в освітньому контексті має англізм «подкаст». У царині масмедіа наприкінці 2010 року – початку 2011-го мовлення завершило чимало радіостанцій. Частина з них прагнула зміни формату, подачі, але більшість пішла зовсім іншим шляхом, тому що це був час різкого падіння охоплення прослуховувань саме розмовних рубрик, денних та вечірніх передач та шоу. На заміну прийшли інтернет-радіостанції, інформаційний вміст яких був сміливіший, сучасніший та менш цензурований. Але все ж вони не були зручними та практичними, оскільки їх можна було прослуховувати лише безпосередньо при підʼєднанні до мережі «Інтернет». Тому деякі радіоведучі, письменники, журналісти почали звертати увагу на такий формат як подкасти, які на той час вже були вкрай популярні на Заході.

Наприклад, українська служба Бі-Бі-Сі ще до закриття мовлення своєї радіостанції в Україні 2011 року почала випускати успішні подкасти. Того ж року цю хвилю підхопили великі медіахолдинги та почали створювати тематичні подкасти. До слова, львівʼянин Андрій Іздрик є одним з піонерів українського подкастингу, тобто людиною, яка першою проклала шляхи в цій галузі діяльності; є новатором, зачинателем, адже він створив і видавав літературний подкаст «Кабі.нет», кілька років володів подкаст-терміналом, який слугував архівом та каталОгом подкастів, аудіокниг і радіопередач — podcaster.org.ua. А до команди Громадського радіо доєднався у 2013 році, де працював його головним звукорежисером та ведучим й продюсером програм.

Подкасти певною мірою нагадують радіопередачі. Проте не треба плутати ці два поняття. Тож в чому полягає відмінність? До прикладу, для подкастів не існує обмеження тем та форматів. Тривають вони від декількох хвилин до декількох годин. Правила встановлює автор чи авторка, тобто подкастер чи подкастерка, або по-нашому на всі смаки систематичний оповІдАч / систематична оповІдАчка. Нові випуски подкасту можуть виходити з будь-якою частотою. Деякі можна слухати щодня, інші — лише раз на тиждень чи місяць, ба навіть рідше.

Серія аудіовипусків може бути присвячена будь-якій темі, а будь-який користувач сам обирає, які слухати подкасти саме зараз. З традиційним радіо дещо інакше: є програма трансляції, однакова для всієї аудиторії. А подкаст можна вмикати тоді, коли це зручно саме вам, натомість радіопередачі виходять за графіком в радіоефірі. Тому нарівні з радіо у класичному розумінні популярності набули й нові мультимедійні форми зі своєю інтернет-сторінкою, сторінкою у соціальних мережах та медіавмістом. Тож радіо в такий спосіб і говорить, і показує.

Подкаст, скажімо, це такий собі різновид медіа з акцентом на персоналізацію. Він є вкрай популярним серед інтернет-аудиторії, бо кожен слухач та кожна слухачка самостійно вирішує, коли й що саме слухати, а також будь-де. Немає обмежень у виборі. Вони можуть бути пізнавальними, розважальними, освітніми та багато якими ще, щоб розважити, навчити або надихнути. 

Ба більше, додам, що таким «радіо у новому вимірі» давно зацікавилися громадські організації, виші, школи, бібліотеки та посольства. Свої подкасти почали створювати бренди та блогери. Деякі подкасти стали комерційними. 

Існує багато спеціалізованих платформ для прослуховування подкастів. Досі найпопулярнішими залишаються Spotify, Apple Podcasts, Google Podcasts, SoundCloud і Youtube, які легко встановити, тому можна слухати улюблений подкаст з будь-якої точки світу. Перевага полягає й в тому, що для прослуховування необовʼязково мати доступ до інтернету. Можна завчасно завантажити кілька випусків, а потім слухати, наприклад, під час мандрівки чи навіть там, де зовсім немає звʼязку. Тому основна причина популярності подкастів — зручність. Адже не потрібно бути прикутим до екрана, щоб прослухати новий випуск, тож більшість людей може слухати їх годинами, займаючись хатніми справами чи спортом, або їдучи за кермом.

А тепер до найголовнішого: чи потребує заміни це запозичене слово «подкаст»? Адже у нас є звичні лексеми, втім, їхні значення слід переосмислити: «передача», «програма», «запис» та латинізм «студія». Але в такому разі має працювати мовна логіка: це слово є гіперОнімом, чи гіпОнімом. Оскільки не кожна програма чи запис є подкастом, слово «подкаст» звужує значення, тобто є гіпОнімом, лексемою з вузьким значенням, яка виражає загальне, родове поняття, тоді як гіперонім — слово з ширшим значенням. До речі, англізм «гейтер» теж є гіпОнімом, адже має точне вузьке значення: це злоріка суто в інтернеті. Натомість слова «злоріка» і «недоброзичливець» — це гіперОніми, поняття ширші.

До того ж ми не відмовляємося, до прикладу, від слів-англізмів:

• компʼютер, 
• трактор, 
• радар, 
• снайпер, 
• бізнес, 
• бюджет, 
• гол, 
• матч, 
• бокс, 
• нокаут, 
• джаз, 
• клоун,
• і навіть гумор, який не варто плутати з однойменним латинізмом, який має геть інше значення. Ці дуже звичні нам слова українська мова успадкувала саме з англійської мови здавна. Тож закликаю поміркувати, ошатні слухачі та слухачки, чи є загроза з боку цих слів для української мови!?

Утім, загроза є з боку термінів зі сфери ІТ, з бізнесОвої царини, з банківської справи, з методик обробки даних тощо. Проблема полягає в тому, що національні мови не встигають утворювати нові слова, а часом і взагалі не хочуть цього робити, бо англізмів цілком достатньо. 

Можемо дійти висновку, коли запозичення зрозуміле усім, входить у слововжиток усіх носіїв мови, тоді ми можемо стверджувати, що іншомовне слово виправдане, органічне. Але коли воно залишається жаргоном окремих соціальних груп — це порушує мовний баланс, ситуація припиняє бути здоровою. А здоровий глузд і вміння триматися золотої серЕдини мова цінує понад усе.

Інакше кажучи, так само як не добре перевантажувати мовлення сучасними запозиченнями, не є здоровою тенденцією відхрещуватися від новотворів і вдавати, що мова може легко обійтися без них. Річ у тім, що не може, бо мова — жива й відкрита система, і якщо в неї потрапляє іншомовне слово, то дайте трохи часу — і вона сама вирішить, закріпиться воно в ній чи ні. Не варто насильно замінювати слово «подкаст» на «передачу» чи «запис» — це абсолютно невиправдане витрачання ресурсу. І зрештою це слово нічого поганого не заподіяло. 

По суті, подкасти, є аудіоблогами на будь-які теми з тривалістю від декількох хвилин до декількох годин. Ось ми й натрапили на ще один із найпоширеніших англізмів в інтернет-середовищі — блог. Як свідчать лексикографічні джерела, blog — це «вебщоденник, інтернет-щоденник», також ця лексема позначає дію за значенням «вести блог, блогувати, писати у вебщоденнику, вести вебщоденник», або, інакше кажучи, це «регулярно оновлюваний вебсайт або вебсторінка, як правило, від однієї особи або невеликої групи, написана в неформальному або розмовному стилі, що походить від абревіатури, яка виникла в 1990-х роках, weblog».

В англійській мові ця лексема виникла способом складання й усічення, а саме скорочення початку слова: web «павутина» + log «журнал» → [we]blog < blog, де, звісно, лексеми web і log — багатозначні. За даними етимологічного словника, слово «blog» існувало в англійській мові ще в 1860 році як іменник у значенні «хлопчик-прислуга» та як дієслово в значенні «завдавати поразки». Отакої!

Якщо, за дослідженням Ірини Андрусяк «Блог-терміни як складова англомовної блогосфери», в англійській мові є 76 термінів, твірною основою яких є морфема -blog-, то в українській мові їхня кількість також немала й показова.

Це свідчить про освоєні словотвірні звʼязки цієї лексеми і вмотивованість її запозичення в нашій мові, як-от: 

• блогер, блогінг (процес створення онлайн-щоденників, тобто блогів та позначення самого персонального щоденника, розміщеного на вебсторінці, пости якого розташовані в хронологічному порядку), 
• блогерство (вид діяльності блогерів), 
• блогувати, блогосфера, відеоблоги (платформа «YouTube»), 
• блогінг-платформи («Google», «YouTube», «Facebook», «X», «Instagram» та інші), 
• мікроблоги (платформи «X», «Instagram», «TikTok»), 
• лайфстайл-блоги (про особистий стиль життя), 
• блогкасти (аудіопрограми), 
• а також сплоги (спам-блоги), 
• флоги (оплачені рекламні записи, які публікують як особисте враження), 
• влоги (щоденник з відеоматеріалами), 
• моблог (тобто наповнюється з мобільного). 

Отже, уникнути англізма «блог» та певної частини його похідників неможливо, позаяк це інтернет-реальність, яка виникла за межами України зі своєю поняттєвою базою, хоч, звісно, нема сенсу вилучати з обігу призабуте й освоєне французьке слово «журнал» та питоме «щоденник» як сходинки у віднайденні віртуального світу.

А от англізм «аутфіт», як на мене, в українській мові вражає безглуздістю! Але спершу зʼясуймо, що воно означає в англійській мові. Це слово позначає «спорядження, екіпірування, устаткування, умундирування», а також «приладдя, інструмент». Із 1769 року outfit набуло значення «облаштування (корабля тощо) для експедиції». Значення ж «одяг людини» вперше зафіксували 1852 року.

Тож вважаю, що використовувати в українській мові «аутфіт» недоречно. Бо ми можемо без жодних проблем сказати, наприклад, «чоловічий / жіночий костюм» чи «стрій», одне зі значень якого «те, в що наряджаються, вбираються; наряд, одежа»: «Дівчата одягли найкращі свої стрОї, може, приготовані для майбутнього весілля» (СУМ IX, с. 773) — звідси «вИстроїтися» в одному зі значень «гарно, святково одягатися», наприклад: «Вистроїлась, як лялечка» (Матвій Номис).

Отже, висновуємо, що не аутфіт, а наряд, стрій, убір, костюм. Крім значення «чоловічий костюм», можна вживати «убрання» або «вбрАннЯ» — це «одяг». У чужому ходять або бідні, або злодії. Чи не найкраще підтверджує побутування цих питомих слів сам Іван Франко, пишучи листа до своєї коханої Ольги Рошкевич.

Часто можна почути в нашому інформпросторі ще такий англізм — лук. Можливо, ви також натрапляли на рубрику «Скільки коштує ваш лук?» блогера Ніколаса Карми.

Англійське слово look — це багатозначна лексема різночастиномовної належності з іменникОвими значеннями: «вигляд, зовнішність»; «вираз, погляд»; «пошук». У наведеному мною контексті — це образ, вигляд, стрій. До того ж у нас є питомі українські форми: стрій, одяг, вбрання. В індустрії моди слово look зринає з 1938 року. Наша індустрія мод мала б активізувати розкішне слово «стрій» (друге значення «традиційний народний одяг»), що перебуває в словотвірному ряді «стрОїтися, вистроїтися», тобто «гарно одягнутися»; святково одягнутися», а також іронічно: «надто святково, урочисто одягнутися (часом не цілком доречно)».

Додам, що вкрай легко замінити й англізм «донейт», а не «донат» — у нас давно є «пожертва». Квест можна замінити, наприклад, шуканкою, а пазл — складанкою. Але це вже вам вирішувати, ошатні слухачі та слухачки. Тож обирайте той варіант, який вам до вподоби.

Відповідаючи на запитання «Чи можна без запозичень?», відповім прямою мовою мовознавця Святослава Караванського: «Розвиток і вдосконалення всякої мови не може обійтися без запозичень з інших мов. Усі світові мови мають чималі масиви запозиченої лексики. Українська мова може й мусить запозичати слова з інших мов. Але такі запозичення не повинні бути єдиним джерелом збагачення лексики. Мова має розвивати свої внутрішні словотворчі можливості. Інакше вона перестає бути самовистачальною мовою, стає мовою-сателітом, приреченою кінець кінцем на зникнення».

Висновуємо, що не кожен англізм зі своєю орбітою позамовних звʼязків потребує прописки в українській мові, що має натомість своє етимологічно-мотиваційне підґрунтя для відповідної лексеми. Отже, маємо завжди міркувати, чи є реальна потреба позичати чужі слова. Для цього має бути принцип рівноваги чужих і споконвічних слів, який полягає в пріоритетності державної мови та її розвитку на питомій основі з мотивованими критеріями запозичень. У разі нехтування цими основними причинами запозичень виникає явище барбаризації, тобто очуження.

Із вами була Світлана Біла та подкаст «Ошатна українська» на Громадському радіо! Зустрінемося, як завжди, щопонеділка о 20:10 в етері Громадського радіо. Також додам, що послухати авторський мовний проєкт у зручний для вас час можна на подкаст-платформах «Apple Podcasts», «Spotify», «YouTube», «SoundCloud» та безпосередньо на сайті Громадського радіо у розділі «Подкасти», де на вас жде ще й текстова версія кожного випуску «Ошатної української» — для читання запоєм. Почуймося!