В’ячеслав Суханов: З 1 січня ми формуємо 111 окрему бригаду територіальної оборони Луганської області. Вступити до бригади можуть усі громадяни України віком від 18 до 60 років, які за станом здоров’я придатні до проходження служби у ЗСУ.
Нині у нас бригада укомплектована на 71%. Охочі приходять щодня. Забезпечення у нас — зі складів ЗСУ. Ми готові до виконання усіх завдань, визначених законом про основи національного спротиву.
Сергій Шакун: Ситуація почала змінюватися після зміни головнокомандувача. Війна триває. РФ зараз нагнітає ситуацію, більше стріляє. Коли у 2019 році наші війська відвели з позицій, відвойованих кров’ю наших хлопців, було погано. Зле було, коли нашим хлопцям заборонили стріляти у відповідь, коли сюди нагнали паркетних генералів. Місцевих обманули, вони повірили, що війну закінчать скоро. У 2020 році бачив, що у Золотому на Луганщині залишилися люди поважного віку. Вони перенесли інсульти, інфаркти — війна не припинилася, а стріляти стали більше. Зараз люди не вірять владі.
Я спокійний нині за Луганську та Донецьку області. Зараз армія, озброєння зовсім інше. Жага до перемоги є, бійці лише команди чекають. Однак в окремих містах — Лисичанську, Сєвєродонецьку майже нічого не роблять.
Ірина Степанова: Ми це все вже пережили на власному досвіді у 2014-2015 роках. У нас є досвід реагування на такі ситуації. Школи, лікарні працюють. Однак ми маємо план «Б» і «тривожна валіза» є у багатьох. Громадськість розуміє, що мусимо бути готові до всього й маємо піклуватися один про одного.
Люди вздовж лінії розмежування бачили усе: біду, обстріли, горе, сльози. Вони адаптувалися і розуміють, що робити. Це наше повсякдення. Я не відчуваю паніки. Сірники та сіль ніхто не скуповує у магазинах.
Андрій Грудкін: Можливо, місцева влада і правильно діє, що не розганяє паніку, зберігає спокій. Припускаю, що це було стратегічне рішення, бо нема навіть інформування про плани евакуації, розташування бомбосховищ. Це може бути й небезпечно. Важко оцінювати такі дії. Бо, якщо люди стануть панікувати, хтозна, які це матиме наслідки.
Оксана Мороз: Та інформація, яку споживаємо щоденно, слухаємо з теленовин — це не факти. Це елементи гібридної війни, які можливі з обох сторін. Це важливо розуміти, бо більшість сприймає інформацію як щось правдиве, що не потребує доведення.
Важливо зрозуміти, де ми можемо знаходити факти. Дуже часто ними є заяви сторін перемовин: речники, міністри. Ці факти нам можуть пояснити люди, які мають відповідну компетенцію, які були на такому ж рівні переговорів: колишні президенти, міністри, військові. Просто журналіст при будь-якому досвіді висловлює лише свою суб’єктивну думку.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS