Це п’ятнадцятий вірш зі збірки поезій на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного. Передмову до збірки слухайте ТУТ.
Не див, цная малжонко, же ся обливаєш
Сльозами і од жалю праве омдліваєш,
Бо-сь утратила свого малжонка милого,
Кролю і Посполитой Речі зичливого.
Которого мужества турчин і татарин
Боявся, досвідчивши, же бив добрий воїн.
Для нього сь і ти у всіх людей била славна,
А тепер твоя свіча ясная юж згасла.
Юж ся з тобою вічне друг твой розлучаєт,
Богу тя впрод в опеку і войську вручаєт.
Жий побожне, як вдова, в своїй уцтивості,
За що в бога і в людей набудеш милості.
Бог єст сиротам отець, а судія вдовам,
Караєт, кто би хотів чинити кривду вам.
Григорій Кондратович
Джерело: litopys.org.ua
Адаптований переклад:
Чесна Жінко, не дивно — себе обливаєш
Ти слізьми і од жалю уся умліваєш,
Бо утратила свого упряжця ти милого,
Королю й Посполитій всій Речі зичливого.
Його мужності завше-бо турчин, татарин
Острахався, бо звідав мідні його вдари.
У людей через нього і ти була ясна,
А тепер твоя свічка яскрава погасла.
Друг з тобою навічно уже розлучився,
Богу й війську в опіку тебе доручивши.
Жий побожно вдовою, в чесноті будь тверда.
За що в Бога і в люду візьмеш милосердя.
Бог є сиротам батько, судця є вдовам,
Покара, коли кривду чинитимуть вам.
Григорій Кондратович
Переклад Валерія Шевчука, джерело: litopys.org.ua
Тексти читає соліст групи «Хорея Козацька», лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Тарас Компаніченко
«Сагайдачний: 4 століття військової слави» — проєкт Громадського радіо з озвучення текстів XVII століття за підтримки Українського культурного фонду
Повністю п’ятнадцятий з Віршів на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного слухайте у доданому аудіофайлі