«Щоб воєннії його подвиги всі знали, щоб народи те ім’я завжди шанували». Вірш на погреб Сагайдачного читає Компаніченко

Це сімнадцятий вірш зі збірки поезій на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного. Передмову до збірки слухайте ТУТ.

Сьомийнадцять

Несмертельної слави достойний гетьмане,
Твоя слава в мовчанню нікгди не зостане,
Поки Дніпр з Дністром многорибнії плинути
Будуть, поти дільності теж твої слинути.
Не зайдеш в глубокоє нікгди запомніння,
Ані тя літа пустять в довгое мовчіння.
Бо єсли вихваляєт Кгреція Нестора,
Ахіллеса, Аякса, а Троя Гектора,
Атенчикове славять кроля Періклеса
І славного оного з ним Темістоклеса,
Рим зась з смілості свого хвалить Курціуша
І з щасливих потичок славить Помпеюша,

Теди теж і Росія Петра Сайдачного
Подасть людєм, в пам’ятку віку потомного,
Аби його послуги крвавії всі знали
І пред народи годне його вспоминали,
Же то його в том долі тіло єст покрито
І на нагробку слова такії вирито:
«Тут зложив запорозький гетьман свої кості,
Петр Конашевич, ранний в войні, для вольності
Отчизни. Кгди на нь турці моцно натирали
І пострілов смертельних кілька му задали,
Которими зранений, живота доконав,
Віри богу, і кролю, і войську доховав,
І умер, боронячи мира ойчистого,
За що узич му, творче, неба вічистого,
Як ревнителю віри благочестивої,
В которой бил виховай з молодості своєї.
Року тисєча шесть сот двадесят второго,
Погребен в монастирі братства київського,
На которий тисячій кілька офірував
А жеби там науки фундовано жадав».

Лукаш Беринда

Джерело: litopys.org.ua

Адаптований переклад:

Сімнадцятий

На безсмертну заслужив славу, наш гетьмане,
Ні, вона у забутті, певне, не постане!
Поки Дністер із Дніпром многорибні плинуть,
Поти справи всі твої славно будуть линуть.
Не впадеш у глибину забуття безличну,
Не загинеш у літах — маєш славу вічну!
Бо як Греція звиша Нестора-героя,
Ахіллеса, Аякса, а Гектора — Троя,
І атенці як царя хвалять Періклеса,
Честять славного в одно ще й Темістоклеса,
Рим сміливого свого хвалить Курціуса
І щасливого в бою славить Помпеуса,
Сагайдачний на Русі хай дістане славу,
В вічну пам’ять те ім’я занесуть по праву,
Щоб воєннії його подвиги всі знали,
Щоб народи те ім’я завжди шанували.
А щоб знали, що його тіло там покрито,
На надгробкові слова отакі прорито:
«Конашевич тут Петро, гетьман запорозький,
свої кості положив», згинувши геройськи
За вітчизни волю. Як турки налягали,
Кілька пострілів йому навпрямки послали.
Ними зранений гетьман і життя скінчив,
Вірі, Богу й королю, війську догодив
І упав — мир боронив для вітчизни свято,
За що, Творче, взич йому неба вікувати.
Благочестя віри він завжди був ревнитель,
З молодості був її вивчений блюститель.
Року тисяча шістсот двадесят второму
В Братськім ліг монастирі, в Києві святому.
Кілька тисяч братчикам він офірував,
Щоб фундація наук там була, жадав.

Лукаш Беринда

Переклад Валерія Шевчука, джерело: litopys.org.ua

Читайте та слухайте також: Чи справді на території Києво-Могилянської академії шукають могилу Сагайдачного

Тексти читає соліст групи «Хорея Козацька», лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Тарас Компаніченко

• Автори ідеї: Василь Шандро та Кирило Лукеренко
• Звукорежисер: Андрій Іздрик
• Музичне оформлення: Тарас Компаніченко та гурт «Хорея Козацька»
• Продюсерка: Ана Море
• Автор ілюстрації: Богдан Гдаль
• Дизайн репринтного видання: Лесик Панасюк

«Сагайдачний: 4 століття військової слави» — проєкт Громадського радіо з озвучення текстів XVII століття за підтримки Українського культурного фонду

Повністю сімнадцятий з Віршів на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного слухайте у доданому аудіофайлі