Це сімнадцятий вірш зі збірки поезій на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного. Передмову до збірки слухайте ТУТ.
Несмертельної слави достойний гетьмане,
Твоя слава в мовчанню нікгди не зостане,
Поки Дніпр з Дністром многорибнії плинути
Будуть, поти дільності теж твої слинути.
Не зайдеш в глубокоє нікгди запомніння,
Ані тя літа пустять в довгое мовчіння.
Бо єсли вихваляєт Кгреція Нестора,
Ахіллеса, Аякса, а Троя Гектора,
Атенчикове славять кроля Періклеса
І славного оного з ним Темістоклеса,
Рим зась з смілості свого хвалить Курціуша
І з щасливих потичок славить Помпеюша,
Теди теж і Росія Петра Сайдачного
Подасть людєм, в пам’ятку віку потомного,
Аби його послуги крвавії всі знали
І пред народи годне його вспоминали,
Же то його в том долі тіло єст покрито
І на нагробку слова такії вирито:
«Тут зложив запорозький гетьман свої кості,
Петр Конашевич, ранний в войні, для вольності
Отчизни. Кгди на нь турці моцно натирали
І пострілов смертельних кілька му задали,
Которими зранений, живота доконав,
Віри богу, і кролю, і войську доховав,
І умер, боронячи мира ойчистого,
За що узич му, творче, неба вічистого,
Як ревнителю віри благочестивої,
В которой бил виховай з молодості своєї.
Року тисєча шесть сот двадесят второго,
Погребен в монастирі братства київського,
На которий тисячій кілька офірував
А жеби там науки фундовано жадав».
Лукаш Беринда
Джерело: litopys.org.ua
Адаптований переклад:
На безсмертну заслужив славу, наш гетьмане,
Ні, вона у забутті, певне, не постане!
Поки Дністер із Дніпром многорибні плинуть,
Поти справи всі твої славно будуть линуть.
Не впадеш у глибину забуття безличну,
Не загинеш у літах — маєш славу вічну!
Бо як Греція звиша Нестора-героя,
Ахіллеса, Аякса, а Гектора — Троя,
І атенці як царя хвалять Періклеса,
Честять славного в одно ще й Темістоклеса,
Рим сміливого свого хвалить Курціуса
І щасливого в бою славить Помпеуса,
Сагайдачний на Русі хай дістане славу,
В вічну пам’ять те ім’я занесуть по праву,
Щоб воєннії його подвиги всі знали,
Щоб народи те ім’я завжди шанували.
А щоб знали, що його тіло там покрито,
На надгробкові слова отакі прорито:
«Конашевич тут Петро, гетьман запорозький,
свої кості положив», згинувши геройськи
За вітчизни волю. Як турки налягали,
Кілька пострілів йому навпрямки послали.
Ними зранений гетьман і життя скінчив,
Вірі, Богу й королю, війську догодив
І упав — мир боронив для вітчизни свято,
За що, Творче, взич йому неба вікувати.
Благочестя віри він завжди був ревнитель,
З молодості був її вивчений блюститель.
Року тисяча шістсот двадесят второму
В Братськім ліг монастирі, в Києві святому.
Кілька тисяч братчикам він офірував,
Щоб фундація наук там була, жадав.
Лукаш Беринда
Переклад Валерія Шевчука, джерело: litopys.org.ua
Читайте та слухайте також: Чи справді на території Києво-Могилянської академії шукають могилу Сагайдачного
Тексти читає соліст групи «Хорея Козацька», лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Тарас Компаніченко
«Сагайдачний: 4 століття військової слави» — проєкт Громадського радіо з озвучення текстів XVII століття за підтримки Українського культурного фонду
Повністю сімнадцятий з Віршів на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного слухайте у доданому аудіофайлі