Вірш дев'ятий зі збірки поезій на вшанування Петра Конашевича-Сагайдачного читає Тарас Компаніченко

Це дев’ятий вірш зі збірки Віршів на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного. Передмову до збірки слухайте ТУТ.

Дев’ятий

Філип, кроль македонський, отець Александров,
Тот, подбивши под свою моць многих монархов,

Жеби ся щастям тогосвітнім не вивишав
І за несмертельного царя не почитав,
Казав єдному з своїх пахолят входити
Щодень к собі на впокой і тоє мовити:
— Пам’ятай, кролю, же-сь єст чоловік смертельний,
Прийдет тот час, же будеш в землю погребенний,
Будуть ся кості твої по землі валяти,
Єсли суть царськії, ніхт їх не будет знати.
Що по тім Діокгенес на око указав,
Кгди го Александер-кроль межи костьми застав,
А он кості умерлих людей прекидаєт.
— Що то, — мовить, — чиниш? — кроль його запитаєт
— Шукаю, — мовить, — отця твойого голови,
Леч не могу познати ні руки, ні ноги,
Все ся всполь помішало, не знать убогого,
Ані тиж багатого, ані ученого.
То чинили многії сього світа пани,
Хоть не вірили вскресенію, як погани.
А ми, хоть вскресенію із мертвих віримо,
А предся, віруючи добре, зле чинимо.

Іоанн Стецький

Джерело: litopys.org.ua

Адаптований переклад:

Дев’ятий

Філіп, цар македонський, отець Олександрів,
Коли підбив під себе численних монархів,
Щоб щастям сьогосвітнім надмір не пишатися,
У світі несмертельним собі не вважатися,
Казав слузі одному незмінно являтись
Щодня до себе в палац і застерігатись:
«Згадай, що ти є, царю, смертельна людина,
Підеш, напевне, в землю, як виб’є година,
Кістки твої, як кожні, теж будуть валятись:
Чи царські, а чи прості, — хто зможе дізнатись?»
Це потім Діогенес у вічі сказав
Цареві Олександру; його той застав
Межи кістьми умерлих: стоїть, розгортає,
«Повідай, що тут робиш?» — його цар питає.
«Шукаю, — каже, — батька твойого я кості,
Та годі розпізнати, де царські, де прості,
Навпіл усе змішалось: ніяк не вгадати,
Де вбогий, де учений і де тут багатий».
Чинили так численні й теперішні люди,
Погане й християне — однако повсюди,
А ми у воскресіння од смерті хоч вірим,
Та, віруючи добре, злочинні без міри.

Іван Стецький

Переклад Валерія Шевчука, джерело: litopys.org.ua

Читайте також: Восьмий вірш збірки на жалісний погреб Сагайдачного читає Тарас Компаніченко

Нагадаємо, Петро Конашевич-Сагайдачний (? — 1622) – український полководець і політичний діяч, православний шляхтич герба Побуг, гетьман українського реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорізької Січі. Під його командуванням козаки здійснили успішні походи проти султанської Туреччини та Кримського ханства. В Хотинській війні 1620 — 1621 рр. Сагайдачний очолював сорокатисячне козацьке військо, яке разом із польською армією завдало поразки турецькотатарським силам. Очолював морські походи на швидкісних човнах-«чайках». Був меценатом православних братств і нині канонізований ПЦУ.  Він помер 10 квітня 1622 року у Києві. Похований у Братському Богоявленському монастирі.

Тексти читає соліст групи «Хорея Козацька», лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Тарас Компаніченко

• Автори ідеї: Василь Шандро та Кирило Лукеренко
• Звукорежисер: Андрій Іздрик
• Музичне оформлення: Тарас Компаніченко та гурт «Хорея Козацька»
• Продюсерка: Ана Море
• Автор ілюстрації: Богдан Гдаль
• Дизайн репринтного видання: Лесик Панасюк

«Сагайдачний: 4 століття військової слави» — проєкт Громадського радіо з озвучення текстів XVII століття за підтримки Українського культурного фонду

Повністю дев’ятий з Віршів на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного слухайте у доданому аудіофайлі