Аліна Сарнацька: Публічно співчувають ворогу заради хайпу

Військові Аліна Сарнацька, Максим Колесніков та Борис Хмілевський аналізують наші з вами реалії. Це невідфільтрований, відвертий погляд людей, що стали на захист України.

У цьому випуску говоримо про таке:

• теракт у «Крокус Сіті Хол» — чи варто співчувати ворогу;
• мобілізація: чи треба перевіряти придатність до війни?

Співчувати ворогу чи ні?

Максим Колесніков: Після того, як відбувся теракт у «Крокус Сіті Хол» у Москві, в Україні пішла хвиля співчуття. «Це ж невинні люди». Періодично таке випливало. Я не можу припинити дивуватися цьому. Нам тільки що більшість російського населення на своєму голосуванні сказала, що вони за продовження війни. Бо їхнє голосування на виборах у президенти було саме про це. А українці все ще думають, що там нормальні люди.

Я не можу зрозуміти, скільки ще буде жити ця ідея простих і нормальних росіян. Я прекрасно розумію, що, мабуть, радіти смерті людей, які загинули не зі зброєю у руках, не завжди хороша ідея. Але коли їхня країна вже 10 років веде війну на нашій території, то яке співчуття?

Це такий Стокгольмський синдром. Не знаю, коли він вже закінчиться. Загалом ця дивна емпатія до ворога має припинитися. З нею ми не виживемо.

Борис Хмілевський: По-перше, не думаю, що Путіна так прям сильно підтримують у Росії. Всенародної підтримки він не має. Інакше б не доводилося результати цих виборів «малювати». По-друге, мене не диву емпатія деяких українців до росіян. Емпатія характерна всім людям. Це те, що закладено в психіці. Коли нам доводиться виключати емпатію та вбивати, це не норма для психіки. Тому дивного немає нічого. Інше питання — чи схвалюю я співчуття до росіян. Ні. Взагалі. Це країна-ворог. Поки ми з ними воюємо, ми не можемо їм співчувати. Але чи розумію я людей, які співчувають? Так, абсолютно.

Слухайте також: Як роспропаганда подала теракт у «Крокус Сіті Хол»

Аліна Сарнацька: Як на мене, говорити тут треба не про співчуття. Співчувати я можу, сидячи вдома і говорити «шкода». Це співчуття. А от коли люди пишуть про це в соцмережах, це зовсім інше. Це акт, який вони роблять усвідомлено. Думаю, що більшість цих людей розуміє, що публічне співчуття росіянам — контроверсійна дія. Тому, як на мене, там є кілька причин. Судячи з того, що люди пишуть, мені здалося, що людям хотілося відрізнятися, «покататися» на цій контроверсійності. Це така «білопальтовість». Типу «ви всі безсердечні тварі. Одна я не втратила гуманізм і емпатію» тощо. Це така позиція, яка здається багатьом людям, які так роблять, класною. З боку це виглядає не так класно. Це як п’яна людина іде додому і справляє нужду на вулиці. Йому здається, що його ніхто не бачить і це його нормальна дія. А люди бачать. І у них інші емоції. Як на мене, це основна причина чому люди співчували росіянам. А не через емпатію.

Борис Хмілевський: Публічні вияви цієї емпатії в умовах війни абсолютно недоречні. Це просто бажання виділитися. Тут немає що додати.

Максим Колесніков: Я вважаю, що немає в нас глибоко засад емпатії до людей загалом. Завжди люди нищили один одного, щоб захопити кращий шматок землі, бо це було питання виживання. Так ми жили приблизно до IXX сторіччя. Історія емпатії — це історія останніх 2 чи 3 століть.

Зараз, під час війни, питання виживання стоїть фактично перед усіма українцями. Кожен день наше плем’я поступово зменшується та вмирає. А там, у Росії, живе плем’я, яке підтримує все це. Те, що їм всім окей через те, що вони нас вбивають, це факт. Там немає людей, які прості та мирні. Всі фани, які були на тому концерті в «Крокусі» — мобілізаційний резерв армії, з якою ми воюємо.

А щодо людей, які пишуть свої співчуття росіянам, — якщо ми будемо дозволяти собі розслаблятися з таким гуманізмом, дуже швидко закінчимося.

Аліна Сарнацька: Погоджуюся. З гуманізмом зазвичай питання у тому, хто за нього заплатить.

Читайте також: Як Росія притягує українців до теракту в «Крокус Сіті Хол»

Нагадаємо, ввечері 22 березня в партер концертної зали «Крокус Сіті Холл» у підмосковному місті Красногорськ перед концертом радянсько-російського рок-гурту «Пікнік» увірвалися кілька озброєних людей у камуфляжі та вчинили стрілянину з автоматичної зброї. Вони ж нібито і підпалили будівлю. Також очевидці повідомляли про вибухи.

Російська ФСБ заявила, що підозрюваних у стрілянині та підпалі «Крокус Сіті Холу» нібито затримали у Брянській області недалеко від кордону з Україною, і що вони їхали саме в Україну, бо «мають там зв’язки».

У Сполучених Штатах заявили, що Білий дім не бачить жодних ознак, які могли б указувати на причетність України до стрілянини, вибуху й пожежі в концертному залі під Москвою.

Також інформацію від ФСБ спростував представник ГУР Андрій Юсов. Він наголосив, що поширювана Кремлем версія про те, що виконавці теракту в Підмосков’ї тікали в Україну, «не витримує жодної критики». Раніше у ГУР повідомляли, що теракт у «Крокус Сіті Холл» — «спланована і свідома провокація російських спецслужб за вказівкою Путіна».

Кількість загиблих та постраждалих внаслідок нападу у Підмосков’ї постійно змінюється. Станом на 16:00 23 березня, за даними слідчого комітету РФ, йдеться по 133 загиблих. Російські ЗМІ також повідомляють про понад 180 поранених.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі