Акім Галімов: Нам треба краще досліджувати ворога та об’єднувати різні досвіди

Кримські татари

Акім Галімов розповідає, що історія депортації кримських татар у 1944 році безпосередньо стосується його родини.

«Мій дід був депортований. Тому у проєкті я хотів розповісти про те, хто такі кримські татари. Про їхні культурні традиції та особливості. Про те, чим живе кримськотатарська родина через побут. Відео, яке ми зробили, мені дуже подобається. Мені зазвичай не все подобається. Мабуть, через те, що це моя особиста історія.

Кримських татар в українській повістці люди почали бачити з 90-х. Бо вони тоді почали повертатися. Та ситуація, в який вони опинилися, трохи не вірно змальовувала сам народ. Ми були поставлені в такі умови, коли на рідній землі у нас майже нічого не було. Ти мав продати усе, щоб щось купити в Криму. Так було і в моїй родині. На роботу влаштуватися було важко. Люди йшли на ринки, водіями маршруток. Склався такий стереотип, що кримські татари — люди, які не працюють на інтелігентних роботах. Що вони не надто освічені. Це все не правда. І це лише частина того, як сприймаю кримських татар».

Продюсер «1+1 медіа» згадує, що коли вони з родиною повернулися до Криму, йому дуже пощастило зі школою.

«Моя класна керівниця була кримською татаркою. Вона теж повернулася. Саме тому я не відчував того, що відчували багато інших кримськотатарських дітей, які повернулися. Російський наратив був дуже потужним. У тому числі в початковій освіті. Пам’ятаю, що показували по кримських каналах. Це була ворожа картинка. У роковини депортації кримських татар 18 травня завжди показували якісь заворушення. «Знову татари зібралися, знову будуть щось громити». Або сюжети про ет, як кримські татари зносили православні хрести на в’їздах до кримськотатарських сіл. Ці сюжети завжди подавалися як обурення. Але контексту не було. Завжди кримських татар по телебаченню подавали як щось небезпечне та агресивне».

Читайте також: Лариса Волошина: Навіть якщо війна закінчиться зараз, протистояння між демократією та злом — ні

Ідентичність

За словами Акіма Галімова, він приїхав з Криму до Києва у 2007 році. Російськомовний. Погано говорив українською. Він вчився в Чорноморські філії Московського державного університету. Тоді це було престижно. Він не відчував свою українську ідентичність у тому розумінні, як відчуває зараз.

«Я вважаю, що ідентичність — це річ, яку ти набуваєш. Не думаю, що це питання крові. Це те, що ти отримуєш протягом свого життя. Тоді, у 2007 році, цього у мене не було. Але з часом це змінилося. Робота, оточення. Це змінювалося потроху. Середовище дуже впливає. Мені пощастило.

У моєму оточенні завжди були дуже проукраїнські люди, для яких Україна була не просто територією, де ми живемо. Це було дещо інше. Щось, що має додаткову вартість, ідеали, цінності. Ці люди на мене впливали. Потім я одружився. Моя дружина з Львівської області. Найбільше людину змінює побут. Коли це навколо тебе 24 години на добу, ти це поглинаєш і це стає частиною тебе. Тому я не знаю, коли точно відбулася зміна у мені. Однозначно 2014 рік був тригерним фактором. Тоді ми зрозуміли, що прапор — це дещо більше, ніж просто те, чим махаємо під час Євро».

Слухайте також: Кримськотатарські політв’язні: хто вони, скільки їх зараз та де утримують

Проєкт «Таємниці великих українців»

Засновник проєкту «Реальна історія» розповідає про свій інший проєкт «Таємниці великих українців». Він каже, що цей проєкт вони відбирали героїв стереотипно.

«Хто у нас випливає у голові, коли говоримо про українську історію? Це переважно шкільна програма. Ми завжди обираємо те, що людям близько і вони точно про це чули. Бо так вони це подивляться. Але туди ми намагаємося всунути щось маловідоме.

Історія з Шептицьким була такою спробою. Між Хмельницьким, Мазепою та Петлюрою всунути когось, про кого мало хто знає. Про Шептицького багато знають на заході України. А нам хотілося, щоб про нього знали більше людей по всій Україні. Він був одним із творців креативної економіки. Що зараз дуже модно. Але я захоплююся та досліджую персонажів, пов’язаних з кримськотатарською історією. Мені це цікаво».

Акім вважає, що найпопулярніша тема зараз — це козаки. Аудиторія хоче переключитися та перепочити від того потоку складної інформації, яка постійної нас оточує. Тому зараз теми з УПА не дуже добре набирають. А козаків завжди дивляться багато.

«Бо це сприймається як славетна історія. Певною мірою міфологізована, певною мірою це сприймається як база, фундамент. Часи Русі оточені багатьма міфами та легендами. Ми не знаємо, як точно було. Немає фотографій. А козаки — це вже чіткі зображення, інформація про гетьманів, походи. Козаки несуть загальний наратив перемоги. Попри те, що було й багато програшів. Вони були силою на околиці великої імперії. І по факту змусили цю імперію з ними рахуватися».

Слухайте також: Павло Клімкін: Багато українців вважають, що якщо ми вистояли, ми вже не програємо

Росіяни

За словами Акіма Галімова, система в Росії зовсім не змінилася. Як тільки у них буде нагода, вони потворять усі злочини. Іноді складається враження, що у них одна методичка зі знищення українців, яка не змінюється багато століть. І вони по ній діють.

«Я впевнений, що вони знищують саме українців. Це не просто війна за території. Архіви СБУ та МВС цікаві тим, що там зберігається багато матеріалів про XX століття. Це матеріали, на яких можна наочно побачити злочини цього режиму. Мені здається, що якби ми краще досліджували ці архіви ще в 90-х, ми б напевно по-іншому вибудовували взаємодію з Росією і може б створили якийсь буфер.

Все циклічно. Злочин за злочином. Розстріляне відродження, Голодомор, каральна медицина, «шістдесятники». Кожні 10 років відбувається щось, що кардинальним чином знищує українці. І це робилося системно. Архіви це дуже добре показують».

Акім Галімов розповідає, що сприймає свою роботу як частину протидії російській пропаганді. Це не є основна ціль, з якою вони роблять свої продукти. Він вважає, що будь-який контент — це інструмент.

«Ми у наших проєктах завжди орієнтуємось на історію. Але в підсумку намагаємось пояснити глядачам, що якби ми проаналізували це з іншого боку, то можливо могли б чомусь запобігти. Тому давайте зараз дивитися на це і це. Ми робимо прив’язки до сучасних подій. Як от матеріал про літак «Мрія» і Гостомельське літовище. Звісно не могли не розповісти про те, що відбувалося в Гостомелі під час перших днів повномасштабного вторгнення. Зараз у нас вийшов цикл «Справжня історія Донбасу, півдня і Криму». Там ми теж розповідаємо про сучасність».

Акім каже, що не відчував, що війна буде такою великою. Здавалося, що це неможливо.

«Коли ти погано знаєш свого ворога, ти не знаєш чого від нього очікувати. Ми погано знали свого ворога. Навіть сьогодні ця робота не доведена ще до кінця. Нам ще багато над чим працювати. Історичні передумови впливають на те, як формується нація і якою вона зрештою стає. Певна історична пам’ять впливає на соціум.

У росіян було багато жахливих моментів, які вони не пережили. Поки вони не пройдуть переосмислення та не засудять своїх вождів, то це триматиме й далі. Злочин без покарання призвів до того, що вони роблять зараз. Ми — інші. Ми проходимо процес декомунізації, ми засуджуємо злочини, які відбувалися в минулому, аналізуємо, знаходимо пояснення».

Акім Галімов впевнений, що росіяни завжди використовували ті самі механізми. Нам треба більше досліджувати свого ворога. І об’єднувати наші різні досвіди.

Читайте також: Євген Магда: В Україні внутрішньою політикою керують ревнощі

Спецтрибунал для Росії

Нагадаємо, 19 січня 2023 року Європейський парламент підтримав резолюцію, яка закликає до створення спеціального міжнародного трибуналу для переслідування злочину агресії Росії проти України. Резолюція не є зобов’язальною. Документ підтримали 472 депутати.

У квітні цього року Deutsche Welle із посиланням на неназваного високопосадовця ЄС повідомило, що у Брюсселі та країнах «Великої сімки» (G7) схиляються до того, що найбільш реалістичною перспективою притягнення до відповідальності винних у злочині агресії РФ проти України буде «гібридний трибунал», який міг би поєднати національну юрисдикцію України та процес на основі міжнародного права із суддями з різних країн.

29 квітня 2023 року Північна Македонія приєдналася до роботи щодо створення спеціального трибуналу для притягнення російських окупантів до відповідальності за воєнні злочини проти України, і стала 36 країною, що залучена до цієї роботи.

Уже у травні нинішнього року Комітет із закордонних справ Палати представників Конгресу США проголосував за резолюцію, яка закликає президента підтримати створення спеціального трибуналу для покарання злочину агресії проти України.

Також у травні 2023 року представники МКС відвідали Херсон і подивилися на російські катівні, а вже у червні відвідали місця воєнних злочинів росіян на Сумщині.

Окремо нагадаємо, що 17 березня 2023 року палата досудового провадження II Міжнародного кримінального суду видала ордери на арешт президента РФ Путіна, а також Марії Львової-Бєлової, яка є уповноваженою президента РФ у справах дитини.

У Гаазі торік 3 липня відкрився Міжнародний центр судового переслідування за злочини агресії проти України (ICPA).

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі