Навички для життя: як велоосвіта виховує нове покоління українців

U-Cycle Radio Talks 2.0 — спільний проєкт Громадського радіо та Асоціації велосипедистів Києва про український велорух

Навіщо інтегрувати велосипед у щоденну мобільність учнів

Аліна Кундіч: Національна кампанія «Велосипедом до школи» про те, що освіта з безпеки руху і культура їзди на велосипеді є важливою. Є дуже багато досліджень, що у дітей, підлітків, вчителів, батьків у школах є запит на пересування велосипедом до школи, навчання з безпеки руху і його поглиблення. 

Я теж згадала своє дитинство, що нас у школі вчили стрибати через козла. Чесно — мені жодного разу ця навичка не знадобилася. Але я сама вчилася їздити на велосипеді. Було дуже багато травм, але я хотіла навчитися. 

Наша кампанія про те, щоб інтегрувати освіту з безпеки руху, культуру їзди на велосипеді і різні тематичні блоки (правила дорожнього руху, екіпірування велосипедистів, надання першої домедичної допомоги у випадку падінь з велосипеду) у шкільну програму. Нам це вдалося. У 2022 році теми з безпеки руху на велосипеді були включені в навчальну програму, предмет «Основи здоров’я». Щоб теорію закріплювали на практиці, ми розробили спільно з «Інститутом модернізації змісту освіти» онлайн-курс «Як стати веломентором: усе про безпеку руху на велосипеді». 

Ця освіта може врятувати життя. Як не крути, ДТП відбуваються постійно, гинуть люди, діти й підлітки на дорогах. Це потрібно мінімізувати. Основна мета кампанії — популяризувати, промотувати, впровадити освіту з безпеки руху на велосипеді і культуру їзди на велосипеді. Те, що ми прищеплюємо дітям змалечку надалі буде з ними впродовж їхнього всього життя. 

Як ініціативи педагогів пробуджують інтерес учнів до велосипеду

Інна Горщарук: Наш освітній заклад приділяє увагу проведенню різноманітних заходів із безпеки руху (тематичні тижні, місячники, бесіди, вікторини, заняття на свіжому повітрі). Тому коли ми побачили, що має відбутися велочелендж «Велосипедний травень 2024», то одразу захотіли приєднатися. 

Я щиро вдячна пані Аліні за роздаткові матеріяли, які ви надіслали. Особливо раділи молодші школярі флікерам (світловідбивачі — ред.). Не виникало труднощів у теоретичній підготовці до занять. Адже ми спиралися на матеріали, розроблені вами. Окрема вдячність за робочий зошит, у якому все чітко, лаконічно та послідовно описано. Онлайн-тест ПДР ми використовували майже на кожному занятті. Тому що ми, в першу чергу, говоримо про безпечну їзду на велосипеді. Не можна описати щасливі очі дітей, адже спільні велопрогулянки надихають на нові звершення та відверті розмови. 

Я як веломентор старалася створити сприятливу атмосферу під час занять. Найбільше полюбилися школярам мандали на велосипедну тематику, де вони мали можливість імпровізувати. Також чудовими стали заняття з дітьми з особливими освітніми потребами за участю учителя логопеда, практичного психолога, учителя дефектолога, медичної сестри. Ми спільно з дітками брали участь у вікторинах зі знання правил дорожнього руху, виготовляли вироби за зразком, опановували навички домедичної допомоги та багато іншого. 

Хочеться багато розповісти про активності, які відбуваються в нашому освітньому закладі. Адже це неперевершено бачити щасливі очі дітей. Лідери учнівського самоврядування теж з нами на одній хвилі. Педагоги раділи успіхам вихованців та активно долучалися до формування здорового способу життя. Результатом, який може свідчити про зацікавленість катанням на велосипеді з боку учнів, стала у підсумку кількість поїздок велосипедом до школи — 2348.

Як виглядає заняття на велосипеді 

Інна Горщарук: При організації заняття присутній класний керівник. Він виступає першочерговою ланкою в комунікації між здобувачами освіти. Ми заздалегідь проговорюємо теоретичні аспекти, нагадуємо правила. Кожного разу не завадить звернути саме на це увагу. На території нашої Любешівської громади, на жаль, немає велодоріжок. Але ми пояснюємо, що до 14 років здобувачі освіти повинні рухатися по тротуару в супроводі дорослих. Що це мають бути групи по 10 дітей, коли попереду та позаду колони їде дорослий. Ми дбаємо про безпеку. 

Надто наші школярі полюбили прогулянки до лісу та парку. Через війну діти переживають постійний стрес і страх за своїх рідних і близьких. У цих умовах важливо підтримувати фізичну активність, яка допомагає знизити рівень «гормону стресу» кортизолу. Спорт є важливим елементом розвитку дітей, адже він впливає на фізичний, соціальний ментальний та психологічний розвиток. Однак пандемія коронавірусу та початок повномасштабного вторгнення Росії негативно вплинули на рухову активність дітей. Тому ми всілякими методами сприяємо тому, щоб сформувати в дітей здоровий спосіб життя, прищепити любов до катання на велосипеді. Адже їзда на велосипеді — це не просто про активність, а про спосіб життя, який поєднує фізичне здоров’я, екологічну відповідальність і свободу руху. 

Читайте також: Як велосипед допоможе Україні у відбудові та євроінтеграції

Як велоосвіта вписується в концепцію Нової української школи

Тетяна Малечко: Реформа Нової української школи зорієнтована на забезпечення життя і безпеки наших юних українців, тому що це наше майбутнє. Безпека має бути на першому місці. Не тільки по велоруху, а й взагалі. Ми живемо в країні, де йде війна, тому безпечне середовище, безпечний простір зараз виходить на перше місце. 

Регулярні велопрогулянки є чудовим способом підтримувати фізичну форму, розвивати серцево-судинну систему, зміцнювати м’язи, покращувати координацію рухів. Важливу роль тут відіграє навчання правилам дорожнього руху. Тому що знайомство з дорожніми знаками та розуміння принципів безпечної їзди на велосипеді значно знижують ризики виникнення дорожньо-транспортних пригод за участі дітей-велосипедистів. Також діти вчаться бути уважними на дорозі, прогнозувати свої дії та дії інших учасників руху, правильно використовувати захисне спорядження (шоломи, наколінники), своєчасно реагувати на небезпечні ситуації. Таким чином вони дбають і про своє здоров’я і безпеку, і про безпеку інших громадян учасників дорожнього руху.

Влад Бундаш: Які класи зараз мають уроки з безпеки дорожнього руху? 

Тетяна Малечко: U-Cycle запровадили проєкт  «Велосипедом до школи». Ми в рамках цього проєкту розробили освітню програму підвищення кваліфікації для освітян, яка передбачає різні теми. У тому числі й правила дорожнього руху під час велопрогулянок і їзди на велосипеді. Також ми видали посібник «Як стати веломентором», де розписана загальна історія велосипеду, його розвиток, правила поведінки на велосипеді під час руху, технічні характеристики, захисні моменти. 

Реформа НУШ спрямована на формування компетентної, всебічно розвиненої та відповідальної особистості. Тому освіта з безпеки руху на велосипеді органічно вписується в цю концепцію. 

У серпні 2024 року ми затвердили оновлений варіант навчальної програми з фізичної культури для 5-9 класів. І один із 75 варіантивних модулів — це велоспорт. Де розписується правильна їзда, техніка безпеки і всі ці аспекти. Тому діти можуть навчатися ще зі школи, як правильно використовувати цей транспорт, щоб він був безпечним і корисним для здоров’я. 

Читайте також: «Велосипед мене оживив» — ветеран про велореабілітацію

 Як можна стати веломентором

Інна Горщарук: Це досить просто. Потрібна мотивація. Я акцентую увагу на розвитку велоруху, формуванні безпеки здорового способу життя, тому що я в школі є соціальним педагогом. Мета моєї роботи — це соціальні контакти, профілактика шкідливих звичок, формування здорового способу життя. Спортивні заняття є невіддільним елементом розвитку дітей. Оскільки вони впливають на багато факторів. Чомусь зазвичай ми говоримо про фізичний розвиток. 

Насправді спортивні заняття, зокрема катання на велосипеді, вчить дітей співпрацювати, комунікувати, бути лідером та брати відповідальність за свої дії та вчинки. Спорт впливає на ментальний розвиток, концентрацію, вміння ухвалювати рішення, керувати стресом, дисципліну, відповідальність. Важливим фактором є те, що дитина самодисциплінується. 

Я пройшла курс «Як стати веломентором» з метою самоосвіти. Я вивчала матеріяли, перш ніж упроваджувати в себе в закладі безпеку руху на велосипеді. Я так зацікавилася, що насправді досить багато в Україні є веломенторів. І чому мені теж не спробувати це? 

Я почерпнула багато теоретичної змістовної інформації, яку використовую в роботі. Важливо, щоб і класні керівники проходили такі підвищення кваліфікації. 

Наш освітній заклад досить великий. І коли шкільний автобус не здійснював підвозу (учнів — ред.), то діти масово приїжджали на велосипедах. У нас була потреба саме в проведенні профілактичних, просвітницьких заходів з метою, щоб менше діти травмувалися, не було хаосу. Любов до катання на велосипеді у дітей залишилася. 

Якщо ви ще не пробували, то знайдіть час і вирушайте на прогулянки двохкослісним другом. Адже велосипед — це справжня інвестиція у здоров’я та гарний настрій. 

Читайте також: Львів та Миколаїв: як міста розвивають велоінфраструктуру під час війни

Чому велоінфраструктура має стати частиною нової школи

Влад Бундаш: ГО «Асоціація велосипедистів Києва» розробила рекомендації щодо створення велодружніх шкіл з велосипедною і навчальною інфраструктурою та передала їх до українського уряду. Питання інфраструктури, будьмо відвертими, є болючим для багатьох українських громад. Чи бачите ви певний зворотній звязок від уряду, що вони відбудовують українські школи вже враховуючи стандарти для велоінфраструктури?

Аліна Кундіч: Ми дійсно надсилали рекомендації нашому уряду, у профільні міністерства. Ці рекомендації враховують найкращі європейські практики, а також успішний досвід реалізації національної кампанії «Велосипедом до школи». 

Рекомендації включали інфраструктурний компонент. Його ще називають hard або «тверді рішення» — те, що ми можемо побачити, і те, що коштує певні бюджети. Також у цих рекомендаціях був освітній промоційний компонент, тобто soft «м’які» рішення, які не потребують величезних витрат і стосуються проведення різних кампаній, велошкіл, велофестивалей, велочеленджів. Усякої освітньо-просвітницької практики з безпеки руху та культури пересування на велосипеді. 

Наші пропозиції полягали у тому, щоб у відбудові українських шкіл були ці два компоненти: інфраструктура і промоція. Інфраструктура включала би в себе встановлення і забезпечення шкіл сучасною велосипедною інфраструктурою: це велосипедні парковки критого типу, велосипедні станції з технічного обслуговування велосипедів, інструменти для ремонту велосипедів, навчальні велосипеди (декілька одиниць на кожну школу). Щоб діти і вчителі мали доступ до матеріально-технічної бази для комфортного зберігання велотранспорту і формування велосипедної культури шкільного віку. 

Також був блок — розробка створення на базі кожної зі шкіл навчально-інтерактивного майданчика з безпеки руху на території школи або громади і проведення там практичних занять. Тобто закріплення теорії на практиці. 

Інна Горщарук: На жаль, у нас немає цього майданчику. Але на базі класу безпеки ми впроваджуємо знання з безпеки руху. 

Аліна Кундіч: Це питання часу. Потрібна мотивація шкіл і відповідь профільних міністерств. В Україні відсутня єдина стратегія відбудови закладів освіти. Тобто немає лідерства розробити такий пакет, де, умовно, ми запропонували bike friendly school (велодружня школа — ред.), класи безпеки. І зробити загальну стратегію, де кожна школа, навчальний заклад намагалися відбудувати краще ніж було. Щоб був вибір, де поставити велосипед, де навчатися, де закріпити теорію на практиці. 

Також це вимагає європейське законодавство. Якщо ми рухаємося до Європи, за законодавством нам треба буде відповідати багатьом вимогам. У ньому йдеться про велоосвіту та велоінфраструктуру. 

Кажуть, що на інфраструктуру треба багато коштів. Проте на інтерактивний майданчик з безпеки руху потрібно 2-3 відра фарби і колектив з 20-30 людей. За декілька днів можна його виконати. Це взагалі не величезні кошти.

Ми живемо в умовах війни. Ми знаємо, що в громадах дуже обмежені бюджети. Але водночас це так важливо — дбати про життя тих маленьких, незахищених учасників дорожнього руху, які через 5-10 років будуть свідомими учасниками. Зараз вкладатися в їхню освіту, просвіту та всіляко їх підтримувати. 

Роби, що можеш, там, де ти є. Ти можеш безкінечно шукати приводи, «немає коштів на інфраструктуру». А можеш просто ввімкнути ноутбук, пройти онлайн-курс «Як стати веломентором: усе для безпеки руху» і провести велоурок в своїй школі чи громаді. Це не потребує коштів. Це потребує бажання, трохи часу і зусиль.

Читайте також: Як велосипед під час війни допомагає громадам долати виклики

Повністю розмову слухайте в доданому аудіофайлі