facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Наприкінці перформансу глядачі плакали та вигукували «Слава Україні»: Дарʼя Калашнікова про участь у фестивалі сучасного мистецтва

Про присутність України у світовому артпросторі говорили з Дарʼєю Калашніковою, мисткинею, єдиною представницею України на фестивалі сучасного мистецтва у Ризі.

Наприкінці перформансу глядачі плакали та вигукували «Слава Україні»: Дарʼя Калашнікова про участь у фестивалі сучасного мистецтва
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Дарʼя Калашнікова: У Ризі з 17 до 19 червня проходив фестиваль сучасного мистецтва. Це один із найбільших подібних заходів у країнах Балтії. Фестиваль щорічний. Я була єдиною учасницею від України. Я не могла пропустити можливість використати такий потужний майданчик для того, щоб звернути увагу на війну в Україні.

В основі моєї ідеї було саме це обертання на 360 градусів. Це оберт Землі навколо Сонця, тобто доба. Я зробила таких 115 обертів: плечових суглобів і положення тіла. Така цифра тому, що в день виступу, 18 червня, був 115 день війни. Це дуже складно фізично. Через межу можливостей тіла я хотіла показати складність для України кожного нового дня війни.

Ідея перформансу

Дарʼя Калашнікова: Ідея народилася від страшної думки, яка лунає постійно в моїй голові — звикання до війни. Кажуть, що з набуттям досвіду щось має стати легше. Не стає. Виснаження накопичується. Це як бігти марафон — двадцятий кілометр не дає досвіду, щоб 120-ий став легшим. Навпаки. Від утоми рухатися стає все складніше. Так і з війною. Ми не звикнемо до цього ніколи.

  • Наприкінці мого перформансу аудиторія плакала. Аплодували стоячи та вигукували «Слава Україні».

Війна у світовому мистецтві

Дарʼя Калашнікова: На фестивалі до мене підійшла мисткиня з Латвії з пропозицією долучитися до створення її артінсталяції, яка називається «Маскувальна сітка для неба». Було декілька учасників, які надихалися українськими народними піснями та використовували їх у своїх перформансах. Я зрозуміла, що наша війна торкає душі не тільки українців. Всі все чують, розуміють і переймаються. І це дуже важливо.

  • Я луганчанка. Мені довелося поїхати звідти у 2014 році. У мене за 8 років накопичилось стільки болю, що я почала про нього говорити вже публічно. Таким способом, яким вмію — творчістю.

Я планую подаватися на інші європейські фестивалі. Так я хочу привертати якомога більше уваги до нашої війни. Це моя особиста місія.


Читайте також: Україну тут всі підтримують — Жанна Довгич про Каннський фестиваль 


Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

Евакуація безпритульних тварин, правильне харчування і догляд за котами: як працює котель в Ірпені

Евакуація безпритульних тварин, правильне харчування і догляд за котами: як працює котель в Ірпені

Зрадників ніхто не любить: як колаборанти опиняються у російських СІЗО

Зрадників ніхто не любить: як колаборанти опиняються у російських СІЗО

Як повертали українську історію Донеччини попри тиск місцевої влади

Як повертали українську історію Донеччини попри тиск місцевої влади

«Не було жодного випадку, щоб якусь проблему нашого паліативного пацієнта ми не розв’язали нашою командою»

«Не було жодного випадку, щоб якусь проблему нашого паліативного пацієнта ми не розв’язали нашою командою»