«Росію потрібно визнати країною-терористом»: як має реагувати світ на звірства росіян на Харківщині?

Світ дізнався про страшні звірства росіян на окупованих територіях Харківщини. Чи посилить це підтримку України та тиск на країну-загарбника?

Ведучі

Олена Новікова

Гостi

Ігор Рейтерович

«Росію потрібно визнати країною-терористом»: як має реагувати світ на звірства росіян на Харківщині?
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/09/hr_marafon_v-2022-09-17_reyterovych.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/09/hr_marafon_v-2022-09-17_reyterovych.mp3
«Росію потрібно визнати країною-терористом»: як має реагувати світ на звірства росіян на Харківщині?
0:00
/
0:00

Ми розпитали у політолога, політичного консультанта Ігоря Рейтеровича.

Як має відреагувати світ на звірства росіян на деокупованій Харківщині?

Ігор Рейтерович: Реакція має бути не на рівні стурбованості, а, як мінімум, на рівні запровадження нових санкцій по окремому кейсу, які будуть стосуватися саме того, що відбулося в Ізюмі та інших містах України. А загальним підсумком має бути визнання цих дій геноцидом проти українського народу на загальнодержавних рівнях окремих країн, бо на рівні ООН цю ідею протягнути буде неможливо через наявність вето у РФ.А також визнання Росії країною-терористом, тобто навіть не спонсором тероризму.

Фото: Настя Горпінченко/Громадське радіо

Плюс до того кваліфікація всіх військових дій, які веде російська армія на території України, такими, що суперечать нормам і правилам війни, і взагалі не відповідають апріорі всьому тому, що відбувається під час якихось воїн.

Але, судячи з тієї хвилі обурення, яка піднялася, я боюся, що це засудження буде лише у контексті якихось голосних заяв. А якісь конкретні наслідки ми якщо і побачимо, то нескоро, тому що є певна бюрократія. І навіть прийняття якихось таких рішень потребуватимуть певного часу на підготовку і на їх впровадження.

  • Якісь конкретні наслідки ми якщо і побачимо, то нескоро, тому що є певна бюрократія

Візити експертних груп ООН у місця злочину — чи вплине на поглиблення засудження російської агресії у світі?

Ігор Рейтерович: Так, це, звісно, вплине. Але всі ці звіти і вся ця робота дуже тривала по часу. Пам’ятаєте, в Бучу ще кілька місяців назад приїжджали французькі жандарми, які повинні були допомагати, починаючи від ідентифікації тіл, встановлення обставин смерті і катувань кожної особи, яку там знайшли, закінчуючи виведенням цього на якийсь офіційний рівень. Так от, представники цієї групи ще тоді казали, що по таких випадках справа може тривати від одного до двох років, як мінімум. Тому що потрібно доводити кожен випадок до логічного завершення з усіма документами, поясненнями.


Читайте також: Щодня в окупації помирали 2-3 людей, у більшості прохованих — просто номер: в Ізюмі ексгумують тіла цивільних та військових


Тому те, що їдуть групи, це добре, це правильно, треба їм усіляко сприяти, але ми повинні бути свідомі того, що швидкого ефекту, крім інформаційного, це не дасть. У цьому контексті є більш ефективними візити різноманітних представників інтелектуальної еліти, громадських діячів західних країн, які сюди приїжджають, бачать ці жахіття, а потім у себе про це спілкуються і пишуть якісь статті.

Фото: Настя Горпінченко/Громадське радіо

«Зеки» Пригожина — як до в’язнів-«військовослужбовців» ставляться росіяни?

Ігор Рейтерович: Росіяни ставляться до цього амбівалентно. З одного боку, це, звичайно, десакралізація, певною мірою, і певне побоювання, що ці люди повернуться. Але, з іншого боку, Пригожин зробив заяву, яка є цинічною і страшною, але вона сподобалася багатьом росіянам: «Ми ж вас не чіпаємо, ви ж своїх дітей не посилаєте. А ми утилізуємо отой весь непотріб, який сидить у в’язницях». Люди отримали прямий посил, що поки у нас є ці «зеки», а це щонайменше 500 тисяч людей, яких потенційно можна набрати, ваші діти будуть жити. Я думаю, що багатьом росіянам це подобається — краще «зек», ніж моя дитина, яка вчиться на третьому курсі університету. Тому росіяни задовольняться цієї альтернативою.

  • Багатьом росіянам це подобається — краще «зек», ніж моя дитина

Причому історія цих мобілізованих «зеків» говорить про те, що зі 100 виживає один чи двоє. Їх використовують, як гарматне м’ясо. Є два інтерв’ю, Бутусова, де він записував розмови з полоненими «зеками», де вони самі кажуть, що їх просто кидають, щоб вони там померли. І не треба готувати в’язниці, і ніхто ніякі гроші родинам не виплачує. Повний профіт.

Єдина проблема для нас у тому, що вони можуть кидати цей непотріб, а ми втрачаємо найкращих наших людей. І навіть якщо там 1:100, то це завелика ціна. У Росії є на це сподівання, але, можливо, все піде не так, як вони хочуть, тому що цими людьми треба керувати, їх треба тримати в покорі. А іноді вони просто зриваються з цих ланцюгів, і причому робити вони це почнуть не факт що на території України. До території України треба ще доїхати, пройти якесь бойове злагодження, їм дадуть в руки зброю, і куди вони її повернуть, це питання.

  • Крім того, ті, хто виживають після першого бою і бачать, як до них ставляться, починають передавати це іншим. Тоді вже вони розуміють, навіщо їх вербують і що з ними стається.

Тому що, з одного боку, до цього треба серйозно ставитися, бо якась хвиля цієї мобілізації може бути, а, з іншого боку, треба розуміти, що на довгій дистанції це обернеться проти Росії, ніж принесе якусь там користь проти війни в Україні.

Заява президента Мексики Обрадора — що це було?

Ігор Рейтерович: Я б не стільки говорив, що це якийсь російський план, це елементарна політична спекуляція на крові українців. Президент Мексики вирішив привернути до себе увагу, тому що війна проти України — тема важлива, яка не сходить з обкладинок всього світу. І він таким чином примазується до цієї теми, виступаючи з подібними ініціативами, підвищує свій рівень «глобального лідера» і, мабуть, рівень Мексики.

  • Давайте запросимо Обрадора в Україну, звозимо його в Бучу, в Ізюм, і покажемо йому, що там відбувається

Проте це абсолютно безглуздо. Тому що ми знаємо ціну і Генеральному секретарю, і його можливостям, і знаємо позицію Папи Римського, і знаємо, як всі ці плани такого умиротворення працюють. Ставлення до таких заяв має бути відповідним — послухали, але жодним чином не відреагували. Ну, давайте запросимо його в Україну, звозимо його в Бучу, в Ізюм і покажемо йому, що там відбувається. Можливо, він тоді свою думку змінить.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі


При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту


Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS