Як бути міцним тилом для рідних на фронті?

Богдана Валігура: Якщо у вас є можливість спілкуватися з людьми, які є у схожій до вашої ситуації, і це спілкування для вас є продуктивним, підтримує вас, то це дуже добре. Варто якомога далі триматися від тем зради, тих, які навіюють негативні думки. Потрібно зосередитися  на людях, які упевнені у нашій перемозі, у тому, що усе йде добре, нас неодмінно чекає зустріч із нашими рідними.

Читайте також: Коли людина вже не переживає — це не тому, що їй не страшно, а тому, що в неї «вимкнулась» нервова система — психотерапевтка

Основні поради:

• фокусуйте увагу на речах, які можна контролювати, прогнозувати (донатити на ЗСУ, робити свій вклад у перемогу, щоб близька людина повернулася);
• дотримуйтеся гігієни інформпростору (тимчасово не стежте за ресурсами, які викликають тривогу);
• не витрачайте свої сили на речі, на які не можете вплинути;
• будьте сильним тилом для своїх рідних, які пішли фронт.

Якщо ви розумієте, що тривожні думки негативно впливають на якість життя і ви не можете дати собі з цим раду, потрібно звернутися за допомогою до фахівців.

Про що говорити із захисниками?

Богдана Валігура: Ми маємо заряджати їх вірою та впевненістю. Не чекайте заспокоєння та підтримки від рідних захисників, бпо саме ми маємо бути для них опорою, надією.

• Не повідомляйте ніяких новин, які розпалюють сумніви, зраду та інше. Завжди говоріть про свою віру, вдячність за їхню роботу.
• Ми маємо навіювати рідній людині, що абсолютно упевнені у її поверненні, нашій перемозі, у тому, що усе буде добре.

Слухайте також: Як відновлювати в собі сили під час війни?

«Турбуйтеся про себе»

Богдана Валігура: Дурниці про те, що «турбота про себе не на часі», відкидаємо. І згадуємо, що нам до війни допомагало турбуватися про себе, відновлювати ресурс. Можемо навіть скласти стосовно цього гарний план на найближчий час. Ви маєте зробити це для того, щоб, коли чоловік подзвонить, ви змогли його підтримати, мали потрібний емоційний ресурс. Тому обов’язково, будь ласка, турбуйтеся про себе. Змушуйте себе робити це, навіть через «не хочу». Якщо не можете знайти сили для цього, — це сигнал, що ваше психічне здоров’я здає. Поділіться цим з близькими, попросіть про допомогу: щоб за вами заходили, коли йдуть на прогулянку, щоб змушували вас це робити.

Можна поставити такий експеримент:

• Візьмемо для прикладу спорт. Нема сили займатися. Заміряйте свій рівень втоми, пригнічення перед заняттям. Змусьте себе позайматися і потім заміряйте усе знову за 10 бальною шкалою. І подивіться, чи стало вам легше, чи ні.

Читайте також: Бойовий стрес, тилова підтримка та синдром самозванця серед військових: розмова з нейрофізіологом

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS