Калорії під мікроскопом: чи справді їх потрібно рахувати

Катерина Мацюпа: Настю, що ти думаєш про підрахунок калорій у процесі схуднення? Чи справді потрібно рахувати калорії? 

Анастасія Віхрова: Так, на певному етапі це справді потрібно. Коли я починаю працювати з клієнтом, ми завжди стартуємо саме з підрахунку калорій. Водночас я одразу підкреслюю: рахувати їх усе життя не потрібно. Але певний час це варто робити.

Чому? По-перше, для багатьох людей це стає справжнім відкриттям. Вони починають розуміти, що насправді їдять не так уже й мало — або, навпаки, не так багато, як їм здавалося.

Наприклад, два яйця на сніданок — це, як правило, замало білка. І такі речі стають очевидними саме тоді, коли людина починає рахувати.

Тому для мене стартовий підрахунок має декілька головних цілей. Перша — навчитися і розібратися. Я часто порівнюю підрахунок калорій з алфавітом у вивченні іноземної мови: це базова річ, яка допомагає зрозуміти систему.

Хоча зараз багато людей уже мають досвід підрахунку калорій і навіть починають сприймати це як певний «міф» або щось «застаріле» чи «непрацююче».

Друга причина, чому я використовую цей інструмент, пов’язана з моєю аудиторією. Я переважно працюю з жінками після 35 років, у яких уже є великий досвід різних спроб схуднення. У них накопичується певний «метаболічний багаж» — досвід дієт, обмежень, різних систем харчування. Через це стандартні підходи іноді просто не працюють.

Щоб підібрати ефективну схему харчування, інколи потрібно експериментувати зі співвідношенням нутрієнтів. Тут важливим є поняття метаболічної гнучкості.

Є і третя причина рахувати калорії. Коли людина починає звертати більше уваги на калорійність і нутрієнтний склад раціону, вона краще помічає, які прийоми їжі справді добре насичують і що саме має бути в тарілці.

Якщо робити це певний час, можна зрозуміти, які комбінації їжі дають відчуття комфорту і ситості. А коли ми говоримо про схуднення, головне завдання — створити такий режим харчування, який буде комфортним для людини, але водночас залишатиме її в дефіциті енергії.

Катерина Мацюпа: Юліє, я знаю, що ти не така прихильниця підрахунку калорій, як Настя. Чому?

Юлія Яроцька: …Мені 45 років, і коли мені було 30, я теж думала, що з підрахунком калорій у мене все буде чудово. Але за ці 15 років я багато що зрозуміла. Колись я схудла на 28 кілограмів, і вже 15 років намагаюся втримувати цю вагу.

Чесно кажучи, схуднути — це не найскладніше. Багато людей можуть це зробити різними способами. Набагато складніше — утримувати вагу довго і при цьому почуватися комфортно. Це вже задача «із зірочкою».

Для мене було важливо знайти такий спосіб харчування, якого я зможу дотримуватися все життя. А підраховувати калорії постійно, щодня, я точно не планую. Тому мені потрібен був підхід, який допоможе підтримувати вагу без постійного підрахунку.

Звісно, певний час я рахувала калорії, я вже приблизно розумію, як виглядає мій раціон, і знаю, скільки білка мені потрібно. Після 40 років це особливо важливо, тому що починається процес саркопенії — ми поступово втрачаємо м’язову масу. А м’язи — це наш найметаболічніший орган. Тому для мене було важливо зрозуміти, скільки білка має бути в раціоні. Але рахувати все інше все життя — жири, вуглеводи, калорії — я точно не буду.

Водночас підрахунок калорій — це інструмент. Якщо, наприклад, я захочу трохи схуднути або скоригувати вагу, я можу на певний час до нього повернутися.

Слухайте розмову повністю у доданому аудіофайлі