За словами Людмили Турової, її пацієнти коморбідні, непрості, тож для них схуднення — не основний пріоритет. До того ж питаннями схуднення займаються лікарі-дієтологи. А пані Людмила займається метаболічною медициною, що є глибшим, ніж просто схуднення.
Втім, коли пацієнту варто налагодити метаболізм, і генетикиня розуміє, що людині буде комфортно при певній вазі, то вона дає персоналізовані поради щодо того, як вагу знизити.
А що означає «коморбідний пацієнт»? Це той пацієнт, який має прояви різних патологічних процесів. Наприклад, серцево-судинна патологія ніколи не буде стосуватися лише серцево-судинної системи. Вона стосується й ендокринологічної патології, виражається в неврологічних проявах, метаболічному синдромі (перша зайва вага на передній черевній стінці), гепатобіліарній дисфункції (неправильній роботі печінки).
Тобто, каже Людмила Турова, в людини з хронічним захворюванням багато систем залучені в прояві основної патології. А на неї нанизуються інші патологічні процеси.
«Основа цього всього — генетичні зв’язки. Саме тому і виникла мереживна медицина. Наприклад, ми хочемо дослідити пацієнта з цукровим діабетом. Ми можемо зробити мережу генів певних, і зробити прогноз ще й по серцево-судинній патології. Тобто ми досліджуємо цукровий діабет (особливо другого типу), але вже можемо робити предикцію по чотирьох патологічних процесах. Бо розвиток починається з одних і тих же генетичних установ», — каже генетикиня.
Читайте також: Спорт покращує концентрацію уваги
Катерина Мацюпа зауважує: у людини з ожирінням можуть бути захворювання серцево-судинної системи, печінки, погіршений ліпідний профіль. Але чи означає це, що якщо людина поборе ожиріння, то й інші системи прийдуть до норми?
Людмила Турова вважає, що ні. Звичайно, людина почуватиметься краще зі зменшенням ваги. Але в будь-якому разі потрібно діяти на першоджерело ожиріння, бо в іншому випадку схуднення буде просто маскуванням основного симптому. Адже причини ожиріння різні, і не завжди його можна вилікувати лише дієтотерапією. Наприклад, ожиріння може бути генетично обумовленим. У такому випадку на нього впливати важче.
«Будь-яку реакцію в нашому організмі контролює ген. І будь-яку реакцію в нашому організмі ми можемо дослідити, якщо ми знаємо молекулярні основи цих реакцій. Це не тільки генетика, а й клінічна біохімія, яка і є проявом роботи генів. Тобто, якщо ген працює неправильно, змінений, має певний поліморфний варіант, то і біохімічна реакція, яка залежить від цього гену, буде протікати неправильно. Тоді наша мета — знайти, який біохімічний шлях пошкоджений. Тобто спершу ми знаходимо ген, який пошкоджений, а далі — біохімічний шлях. Зазвичай для того, щоб вирівняти цей біохімічний шлях, ми додаємо кофактори. Що таке кофактори? Це ті маленькі субстрати, які підсилюють реакцію, коли вона неможлива. Тобто ми даємо можливість реакції протікати фізіологічним шляхом. Якщо таке не відбувається, то тоді вже ми додаємо замісну терапію», — пояснює Турова.
Замісна терапія, каже генетикиня, це коли людина отримує певний препарат (наприклад, у вигляді таблеток), що виконує певну функцію організму, яку організм сам не здатен виконати.
Читайте також: «Увесь холестерин — це зло» та інші міфи про жири
«З понеділка!» — подкаст про те, як почуватися добре у власному тілі щодня. Усі попередні випуски можна переглянути ТУТ
Уся інформація, обговорювана під час програми, має виключно інформаційний характер. З будь-якими запитаннями стосовно вашого здоров’я, призначення будь-яких препаратів, методів лікування тощо звертайтеся до сімейного лікаря або до профільних лікарів.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі