«Оксанівський Буковель»: на Вінниччині село з 35 людей грошима від туризму допомагає фронту

Понад 13 років сюди не їздять рейсові автобуси, а шкільний — перестав ходити 5 років тому, щойно зі школи випустилась остання оксанівчанка. Доїхати до райцентру можна своєю машиною, кіньми, мопедом чи мотоблоком. Село стало відоме завдяки монахам-рахманам, унікальному пам’ятнику річковій мідії, молдовському колориту, природньому усамітненню та зеленому туризму.

Крейдяний каньйон та легенда про рахманів-відлюдників

Туристична історії Оксанівки розпочалась з того, що селяни, а це переважно люди старшого віку, повірили у перспективи свого села. Гуртом все літо оксанівчани прибирали село — збирали сміття, чистили територію від чагарників. Восени, зібравши всі городи, люди знову захотіли активності. Коли ж усіх засипав сніг, зрозуміли, що всидіти під теплими грубками не для них.

Так, близько 10 років тому, вперше у селі організували «Оксанівський Буковель». Місцеві прибрали лісову гірку за селом, наварили рибної юшки, посмажили яєць та зварили трав’яного чаю. Люди, попри гористу дорогу до села, все ж приїхали. Згодом і на санках або простій плівці добряче накатались із горба, і гулі понабивали, і хребта «порівняли». А ще — смачно почастувались і на возі з конем покатались.

Читайте також: Історія підірваного росіянами суховантажу «Ібрагім-Якім», який був туристичним об’єктом вільного Криму

З того часу Оксанівка почала свій напрям у зеленому туризмі. Людей кликали сюди покупатись у чистому Дністрі, наловити бичків, поблукати схилами річки та, звісно ж, подивитись на краєвиди — крейдяний каньйон Дністра з видом на печери. За легендами, там жили рахмани-відлюдники.

День туризму, шкільні екскурсії, а згодом і перші туристи почали «пробивати» шлях до Оксанівки. Для гостей селяни вигадали безліч майстер-класів: випікання хліба та вертут у печі, доїння кози, збирання трав. Окремим був — гастрономічний туризм, адже місцеві господині почали частували туристів стравами не лише української кухні, а й молдовської. Особливо припала до смаку містянам так звана бабка Нягре (молдовський десерт — ред.).

Оксанівка — місце пленерів, з’їздів та фестивалів митців

Згодом оксанівчани зрозуміли, що про їхнє село потрібно говорити усіма доступними мовами. Для цього на базі села почали організовувати пленери скульпторів, з’їзди художників, міжнародні фестивалі та інші заходи. Співали з молдованами, надавали ночівлю художникам, які писали краєвиди села, частували та водили стежками до Дністра скульпторів, які створили унікальні для України та світу пам’ятники річковій мідії, що врятувала селян у роки Голодоморів, та охоронцю села — Рахману, який жив колись у печерах біля Дністра. Бартерні умови спрацювали й про Оксанівку заговорили. Спершу почали приїздити вінницькі туристи, а згодом і кияни. Побували тут і гості з Південної Гвіани.

Етносадиба «У Родіки»

Незмінне місце зборів — сільський клуб. Там зустрічають і частують гостей, роблять вистави, печуть пироги, вирішують організаційні моменти, презентують книги. З часом в Оксанівці з’явилась етносадиба «У Родіки». Місцева жителька з молдовським корінням і знанням французької вирішила створити сільський музей старожитностей — у столітній хаті, де жила колись сільська вчителька й облаштували таку світлицю. Маленькі кімнатки будинку наповнились речами минувшини — рушниками, софкою, лампадками, ночвами (дерев’яне корито — ред.). Вся велика хата, тобто кімната для прийому гостей, повністю розписана квітами. Свого часу закарпатські майстри у 60-их роках розмалювали 3 хати по селу.

Грантові кошти та безпечний спуск для скельного монастиря

Неподалік села знаходяться крейдяні печери — все це скельний оборонний монастир XII-XVII ст. Підхід до печер, печерної церкви та неймовірних краєвидів був доволі екстремальним — скелястою місцевістю, без опори та на свій страх і ризик. Аби окультурити та врятувати пам’ятку історії, місцеві жительки вирішили податися на грант і виграти гроші на облаштування безпечного спуску та відпочинкової зони.

Все літо та осінь 2021 року Олена Зверховська, Галина Качинська, Тетяна Швець, Діана Шиян, Жанна Харевська, Мирослава Марченко випікали пироги. Начинку брали у себе вдома — яблука, гарбузи, вишні. Борошно та олію просили у своїх друзів-меценатів — Анатолія Сидоренка та В’ячеслава Проданця, складались коштами на бензин і везли у базарні дні до райцентру свою здобу. Так зібрали 77,5 тисяч гривень. На «Спільнокошті» ця сума подвоїлась, а згодом і успішно освоїлась, бо з’явився безпечний спуск для туристів — кам’яні східці, поручні, лавочки.

Село для фронту

З початком повномасштабного вторгнення оксанівчан стало 35. Всі сили вони скерували на допомогу фронту: відправляли тушонки, каші, чаї, випічку. За цей рік місцеві жінки намагалися теж не пропускати базарні дні і для продажу випікали найрізноманітніші смаколики — короваї, бабку, пироги, рогалики, печені грибочки та вертути, торти і кекси. Увесь виторг у співпраці з ГО «Відродження-ЮА» місцеві передавали на закриття термінових запитів — збір на авто, тепловізор, прилад нічного бачення та ін. Вже наторгували понад 450 тисяч гривень.

Відсутність мобільного зв’язку та чани просто неба

Навіть у час війни у село приїздять люди, вони шукають місця релокацій, аби відновити моральні та духовні сили. У Оксанівці — ідеальний варіант. Зв’язку немає, річка, чисте повітря, екологічні продукти, трави, мед, городина. Місцева родина Венгерів пропонує купання у чанах просто неба. Зі старої сільської хати Вадим та Ольга облаштували 5 місць для відпочинку, розбили локаційну зону біля будинку та пропонують туристам теплі чани за будь-якої погоди. Господарі також подалися на урядову програму підтримки та отримали 150 тисяч гривень на облаштування лазні.

«Цьогоріч люди знову почали їхати. Усіх цікавить українське село, сільська глибинка, наші традиції та звичаї. Люди хочуть повністю зануритися у наш колорит і відчути те унікальне єднання українців», — говорить місцева жителька, голова ГО «Ямпільщина Туристична» Мирослава Марченко.

Фото: Світлана Наконечна, Громадське радіо

Днями оксанівчани приймали у себе у гостях активістів «БУРу» — всеукраїнського проєкту «Будуємо Україну Разом», який об’єднує молодь з різних куточків України та прихильників нашої країни з усього світу. Оксанівчани зустрілись із молоддю з Києва, Одеси, Харкова, Львова, Рівного, Запоріжжя, Житомира, Краматорська, які створюють у Буші, ще одному унікальному місці-сили громади, творчий простір для переселенців.

Світлана Наконечна, Ямпіль, Громадське радіо

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS